Музей-архів визволення України

МУЗЕ́Й-АРХІ́В ВИ́ЗВОЛЕ­Н­НЯ УКРАЇ́НИ — архівна установа. Створ. у вересні 1921 під час пере­бува­н­ня Уряду УНР в еміграції у Польщі. Закон про заснува­н­ня М.-а. в. У. з метою організації збира­н­ня та збереже­н­ня істор. документів і па­мʼяток Визвольних змагань 1917–21 був під­писаний Головою Директорії УНР С. Петлюрою 1 верес­ня 1921. До встановле­н­ня на території України демократ. ладу М.-а. в. У. планувалося тимчасово роз­містити в одному з центрів укр. політ. еміграції. На нього покладено зав­да­н­ня: при­ймати істор. матеріали від уряд. і громад. ін­ституцій, організацій і окремих осіб, а також збирати книги, часописи, рукописи та ін. памʼятки визв. боротьби; упорядковувати ці матеріали та організувати їхнє зберіга­н­ня. За статутом діяльністю М.-а. в. У. мав керувати Комітет у складі пред­ставників від Укр. АН, НТШ, Укр. наук. товариства у Києві, Укр. військ.-істор. товариства, Укр. університету в Камʼянці (нині м. Камʼянець-По­дільський Хмельн. обл.) і Київ. університету. До його складу повин­ні були також увійти 4 пред­ставники від Уряду УНР — від Міністерства освіти, Військ. мін-ва, МЗС та Міністерства віро­сповідань. До від­новле­н­ня діяльності наук. ін­ституцій в Україні тимчас. пред­ставників обирали збори їхніх чл. на еміграції. Фінансува­н­ня планували здійснювати за рахунок держ. коштів і благодій. внесків від укр. установ і приват. осіб. Виконав. органом М.-а. в. У. була його дирекція у складі дир., 2-х його заст. і вченого секретаря. У випадку припине­н­ня діяльності М.-а. в. У. зі­брана ним колекція та майно мали пере­йти до ін. подіб. укр. ін­ституції (від­повід­не ріше­н­ня міг прийняти Комітет М.-а. в. У., а затвердити — Рада Нар. Міністрів УНР). На першому засі­дан­ні Комітету М.-а. в. У., проведеному 22–23 квітня 1922 у Львові, обрано президію у складі П. Холодного (голова), М. Кордуби (за­ступник голови), М. Обідного (секр.). Дирекцію М.-а. в. У. очолив В. Прокопович. Основну організац. роботу проводив М. Обідний, який водночас продовжував виконувати обо­вʼязки нач. Головного військово-історичного музею-архіву Армії УНР. Упродовж 1922 М.-а. в. У. не роз­горнув своєї діяльності через від­сутність фінансува­н­ня та не­укомплектованість штатів, проте М. Обідний продовжував збирати ві­домості про місця знаходже­н­ня вивезених за кордон укр. памʼяток, налагоджував контакти з різними організаціями та окремими особами щодо пере­дачі матеріалів до М.-а. в. У., під­готував та ро­зіслав анкету «Листок поляглого» з метою збира­н­ня інформації про загиблих укр. воїнів та роз­робив план упорядкува­н­ня їхніх могил. Подальше ускладне­н­ня політ. та екон. ситуації у Польщі загострило про­блему збереже­н­ня укр. памʼяток та існува­н­ня укр. архів. установи на її території. З огляду на це, М. Обідний висунув ідею про доцільність пере­несе­н­ня діяльності М.-а. в. У. до Праги, що у той час пере­творювалася на знач. центр укр. політ. еміграції. Комітет М.-а. в. У. у складі П. Холодного, В. Дорошенка, І. Шендрика та М. Обідного на засі­дан­ні у Львові 1 червня 1923 прийняв ріше­н­ня про налагодже­н­ня контактів з Укр. громад. комітетом у Чехо-Словач­чині у справі пере­везе­н­ня архів. колекцій до Праги, однак в уряд. колах УНР ця ідея не зу­стріла під­тримки. За даними М. Обідного, на той час колекції М.-а. в. У. та Гол. військ.-істор. музею-архіву Армії УНР складалися з істор. архіву, архіву преси (газети, журнали, ві­дозви, заклики, прокламації), б-ки, мист. від­ділу (картини, порт­рети, проекти укр. грош. знаків, держ. гербів, грал. карт тощо), різних речей музей. характеру (прапори, печатки, зразки уніформи укр. війська). За під­тримки голови Укр. громад. комітету в Чехо-Словач­чині М. Шаповала у вересні 1923 окремі матеріали із зі­бра­н­ня М.-а. в. У. пере­везені М. Обід­ним із Тарнова до Праги, де були покладені в основу збірки ново­утвор. Українського національного музею-архіву. Водночас більша частина архів. документів мін-в і ві­домств Уряду УНР в екзилі залишилася на тер. Польщі. У між­воєн. період вона зберігалася у Тарнові та Ченстохові, під час 2-ї світової війни була вивезена нацистами до Кракова. Після закінче­н­ня 2-ї світової війни більшість матеріалів пере­міщена до СРСР та зосереджена в архів. спецфондах. Нині значна частина документів із цих зі­брань зберігається у Центр. держ. архіві вищих органів влади та упр. Украї­ни (Київ).

Завантажити статтю