Музика експериментальна
МУ́ЗИКА ЕКСПЕРИМЕНТА́ЛЬНА — музика, яку створюють, використовуючи нові вихідні матеріали, способи їх трансформування, звуконосії, нові сфери музичного мистецтва порівняно із загальноприйнятими для певного часу нормами, для перевірки нових технік і методів композиції, умов виконання та сприймання творів. Цей термін умовний і окреслює прагнення творця урізноманітнити насамперед шляхи реалізації своїх ідей, а не якість власне музики. М. е. існувала в усі часи й залежно від стилю епохи, худож. напряму, особистості композитора мала різний характер. Чимало «експерим.» для свого часу творів згодом втратили цю ознаку, зокрема багато зразків світломузики, вжитк., конкрет. та електрон. музики. До М. е. свого часу зараховували спроби реформування чинної модал. системи й відтворення в епоху Відродження систем антич. мікрохроматики Н. Вінчентіно та створ. ним архичембало й архиоргану («Маленький гармонічний лабіринт» Й.-С. Баха, «Багатель без тональності» Ф. Ліста, Етюди О. Скрябіна, «Питання, що залишилося без відповіді» Ч. Айвза, «Вакханалія» Дж. Кейджа та ін). У 1950–60-х рр. М. е. вважали конкретну й електронну музику, музику для магніт. стрічки, згодом — стохаст. музику, інструм. театр, геппенінґ тощо. В укр. музиці в 1910–30-х рр. експерим. характером вирізнялися твори М. Рославця, М. Вериківського, І. Белзи, Б. Яновського, які шукали нові «рев.» жанри та способи організації муз. матеріалу, однак із часом будь-які експериментування почали переслідувати як «антинар. формалізм». Від поч. 1960-х рр. у недовгі часи т. зв. хрущов. відлиги відродження М. е. в Україні пов’язане, насамперед, з іменами Л. Грабовського, В. Годзяцького, В. Губи, В. Загорцева, В. Сильвестрова. Після культурно-мист. репресій 1960–80-х рр. М. е. відродилася в Україні більшою мірою як наслідування зразків зх. музики й спорадично практикувалася, зазвичай, представниками молодшого покоління композиторів. З відновленням незалежності України розпочалася нова хвиля М. е., пов’язана знач. мірою з використанням ресурсів електроакуст. музики. Автори творів укр. М. е. 1990 — поч. 2000-х рр. — А. Загайкевич, С. Зажитько, І. Небесний, О. Мануляк, Л. Сидоренко, В. Рунчак, К. Цепколенко, Ю. Гомельська, О. Щетинський та ін. — досягли знач. успіхів у різних жанрах М. е., що стала відома й у європ. країнах. Особливо тісні контакти склалися в укр. авторів М. е. з колегами з Польщі, Литви, Швеції, Франції, Данії, Німеччини і Великої Британії.
Рекомендована література
- A. Hiller Lejaren, L. Isaacson. Muzyka eksperymentalna — Komponowanie z pomocą komputera // Res Facta: Teksty о muzyce współczesnej. 1971. № 5;
- В. Schäffer. Mały informator muzyki XX wieku. Kraków, 1975;
- Т. Zieliński. Style, kierunki i twórcy muzyki XX wieku. Warszawa, 1980;
- Зінькевич О. Український авангард // Музика. 1994. № 4;
- Павлишин С. Музика XX століття. Л., 2005.
Завантажити статтю
