Музиченко Олександр Федорович

МУЗИЧЕ́НКО Олександр Федорович (06(18). 08. 1875, містечко Стані­слав Херсон. пов. Херсон. губ., нині село Білозер. р-ну Херсон. обл. — 12. 10. 1937, Київ) — педагог, етно­граф. Батько О. Музиченка. Закін. Ніжин. істор.-філол. ін­ститут (нині Черніг. обл., 1900), у 1906–08 продовжив освіту за кордоном, зокрема на каф. педагогіки Єнського університету (Німеч­чина); став прихильником по­глядів педагогів Й. Гербарта, В. Лая, Е. Ме­ймана та Ж.-Ж. Руссо. 1900–06 працював учителем Одес. чол. гімназії № 4; 1908–10 — проф. педагогіки та психології Ніжин. істор.-філол. ін­ституту. Від 1910 — у Києві: 1910–11 — учитель, ін­спектор гімназії № 4; 1912–14 — 1-й дир. Пед. музею; 1914–17 — директор приват. гімназії «Товариство сприя­н­ня серед. освіті у м. Києві»; 1917 — ген. ін­структор Ген. секретаріату освіти та дир. Департаменту нижчої освіти УНР. 1918–19 — спів­роб. часопису «Вільна українська школа», голова літ.-пед. комісії при Всеукр. учител. видавн. товаристві «ВСЕУВИТО», кер. секції вищої школи Наук.-пед. комісії УАН. 1919–20 — пом. ректора з навч. частини Пролетар. університету в м. Пʼятигорськ (Росія), ін­структор та чл. комісії Наркомосу РФ. Від 1920 — в Київ. ІНО: дир. (1920–21), організатор пед. лаб., викл. (1922–26); одночасно — директор Київ. труд. школи № 43; 1925–26 — проф. пед. від­діл. Київ. с.-г. ін­ституту. Разом із С. Русовою та Я. Чепігою-Зеленкевичем працював над створе­н­ням концепції укр. нац. школи; роз­робляв методику навч. учнів початк. кл.; був спів­укладачем 1-го букваря УСРР (1933); активно за­ймався пита­н­ням під­готовки учител. кадрів; об­стоював урок як осн. форму організації на­вча­н­ня; прихильник комплекс. під­ходу до навч. процесу. Ви­вчав історію та етно­графію крим. болгар.

Завантажити статтю