Музиченко Степан Михайлович
МУЗИЧЕ́НКО Степан Михайлович (01. 01. 1935, с. Макіївка Носів. р-ну Черніг. обл. — 01. 03. 1993, Київ, похов. у с. Літки Бровар. р-ну Київ. обл.) — етнограф, художник, мистецтвознавець. Член СЖУ (1980), СХУ (1983). Навч. на геогр. факультеті Київ. університету (1950–53, відрах. за «націоналізм», рік працював у геол. експедиції, 1954 поновлений, диплом одержав 1956). Самостійно вивчав історію мистецтв, етнологію, техніку живопису. Учителював, організував дит. художню студію (серед учнів — М. Стратілат), 1958 звільн. за наклепом. Відтоді працював у ж. «НТЕ» (Київ): 1973–93 — відп. секр. 1969–72 навч. в аспірантурі ІМФЕ АН УРСР (Київ). Вивчав історію укр. етнології 1920–30-х рр. Дис. «Етнографічна комісія ВУАН» не захистив у зв’язку з початком нової хвилі репресій і гонінь на нац. інтелігенцію. Уперше опублікував низку статей про репресов. етнологів 1920–30-х рр. Автор кн. оповідань про укр. художників «Подих землі» (К., 1964); статей у ж. «НТЕ» («Андрій Лобода (До 100-річчя з дня народж.)», 1971, № 3; «Народні мотиви в графіці Миколи Стороженка», 1988, № 4), ж. «Вітчизна» («З етюдником і бандурою (Про Г. Ткаченка)», 1988, № 8); нарисів про нар. майстрів, художників, культуру українського народу. Його дочка Я. Музиченко упорядкувала кн. «Зібрання творів С. М. Музиченка і спогадів про нього» (К., 1996).
Рекомендована література
- Борисенко В. Нариси з історії української етнології 1920–30-х років. К., 2002.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
