Музичні відділення Імператорського російського музичного товариства в Україні

МУЗИ́ЧНІ ВІД­ДІ́ЛЕ­Н­НЯ ІМПЕРА́ТОРСЬКОГО РОСІ́ЙСЬКОГО МУЗИ́ЧНОГО ТОВАРИ́СТВА В УКРАЇ́НІ РМТ засн. 1859 з ініціативи А. Рубінштейна в С.-Пе­тербурзі на базі колиш. Симф. товариства, від 1869 — імператорське. Осн. зав­да­н­ня: стимулюва­н­ня роз­витку вітчизн. мистецтва шляхом організації муз. освіти, муз.-концерт. справи, влаштува­н­ня конкурсів на кращі муз. твори; викона­н­ня й популяризація творів рос. і зарубіж. композиторів. Муз.-культур. досвід і напрями діяльності Товариства у С.-Пе­тер­бурзі незабаром почали реалізовувати у провінц. містах Росії й в Україні. Перед­усім вони сприяли роз­витку муз.-освіт. галузі. При нововід­критих місц. від­діл. Товариства виникали муз. класи, що згодом реорганізовували в муз. школи, пізніше — муз. училища. Від­діл. РМТ від­крито в Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Катеринославі (нині Дні­про), Полтаві, Херсоні, Житомирі, Чернігові, Умані (нині Черкас. обл.). Важлива роль у муз. культурі 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Києва, Одеси, Харкова та ін. міст України, що входили до складу Рос. імперії, належала зх.-європ. музикантам, а також консерваторіям Відня, Ляйпциґа, Берліна, Парижа, де навч. або вдосконалювали свій фах музиканти з України. РМТ сповна скори­сталося ситуацією і за­провадило вимогу, за якою лише диплом «вільного художника», здобутого в Мос­кві або С.-Пе­тербурзі, до­зволяв здійснювати профес. діяльність. Київ. від­діл. РМТ засн. 1863 (з муз. класами, від 1868 — муз. школа, від 1883 — муз. училище, від 1913 — консерваторія, див. Музична академія України ім. П. Чайковського Національна) на базі Філармон. товариства, до якого входили М. Лисенко, М. Бог­данов, Б. Каульфус, М. Ясінський, Є. Трегубов, Ю. Клейбель, Н. Критська, А. Тальберг, Є. Милорадович та ін. Його діяльність охопила 50 сезонів симф. (1863–1913) і 38 сезонів камерно-інструм. (1875–1913) зі­брань. Перша Дирекція Київ. від­діл. — губернатор П. Селецький (голова), М. Рігельман, В. Бутович, Р. Пфеніґ та Ф. Вітте. На початк. етапі діяльності провінц. від­діл. під­порядковувалися центру, однак по­ступово ставали само­стійними, що позитивно вплинуло на їхній подальший роз­виток. З огляду на Статут і з урахува­н­ням культур. потреб у діяльності від­діл. по­єд­нували концертні, муз.-освітні та муз.-виконавчі напрями. Від­кри­т­тя в Києві 1867 Рос. опери й муз. школи (від 1883 — училище) стало ви­знач. культур. подією. Зали опери в певні дні без­оплатно надавали в користува­н­ня Т-ву, оркестр опери брав участь у симф. концертах. Директор школи — Р. Пфеніґ (1868–75), Л. Альбрехт (1875–76), В. Пухальський (1876–88) та О. Вино­градський (1888–1912). У 1885 від­крито класи всіх духових інструментів і контрабаса, що давало змогу налагодити камерне й симф. виконавство. Перший випускник — О. Колаковський. На початк. етапі діяльності провід­ну роль ві­ді­грав Р. Пфеніґ, який організував перші симф. концерти у Києві, ре­презентатив. частиною яких стали «Пори року» Й. Гайдна, «Месія» Ґ. Генделя. Основу симф. оркестру склали музиканти з оркестру поміщика Лопухіна, а хор. частину — аматор. хор під керівництвом К. Стані­славського. Про­грами симф. зі­­брань 1863–64 охопили 6 концертів (здебільшого збірні, обʼ­єд­ну­вали окремі номери симф., камерно-інструм., сольної і ансамбл. вокал. та камерно-інструм. музики, зокрема зх.-європ. класич. і романт. музики). Укр. і рос. музику в цей період пред­ставлено т. зв. малорос. хор. літ-рою («Ой Морозе, Морозенку», «Скажи мені правду») й творами М. Глінки, О. Варламова, О. Верстовського. Від заснува­н­ня, а також 1879–81 в концертах Товариства як піаніст-соліст і в ансамблях ви­ступав М. Лисенко (виконав Концерт № 3 Л. ван Бетговена, Концерт-симфонію для фортепіано з орке­стром А. Літольфа, Парафрази Ф. Ліста на теми з опери «Ріґолет­то» Дж. Верді, Великий септет Й. Гум­меля, Великий полонез К. Вебера, Великий дует І. Мошелеса, Увертюру з опери «Семираміда» Дж. Рос­сіні та ін.). Згодом М. Лисенко ви­йшов зі складу Товариства в знак протесту проти недооцінюва­н­ня членами Товариства укр. муз. складової тодіш. культур. життя. Серед ві­домих мист. подій — концерти під керівництвом П. Чайковського (1891–92), С. Рахманінова (1912), С. Кусевицького (1913). Знач. період у діяльності Київ. від­діл. повʼязаний з О. Вино­градським (виконав твори Л. ван Бетговена, B.-А. Моцарта, Г. Берліоза, Р. Шуман­на, Й. Брамса, Е. Ґріґа, М. Глінки, П. Чайковського, В. Калин­никова, О. Бородіна, О. Глазунова, А. Рубінштейна), який 1900–01 провів серію істор. моногр. концертів, присвяч. чес., нім., норвез., франц. музиці. Солістами багатьох його концертів були скрипалі — О. Колаковський, О. Климов, М. Ерденко, Я. Коціян, хор. колективи, зокрема під керівництвом Я. Калішевського, Г. Москальова. 1913 з ініціативи C. Кусевицького в Києві, Харкові, Одесі виконано всі 9 симф. Л. ван Бетговена. Остан­нє зі­бра­н­ня симф. концертів завершилося Симф. № 6 П. Чайковського. Від 1875 камерне виконавство стало невід­ʼєм. складовою діяльності Київ. від­діл. Спочатку камерні концерти проходили у залі муз. училища, згодом — залі Купец. зі­бра­н­ня (нині Нац. філармонія України). При Т-ві діяли квартети різних складів, серед їх учасників — О. Колаковський, А. Шутман, Є. Риб, Ф. Мулерт, Ю. Пуликовський, С. Ка­спін, М. Кранц, О. Борнеман, С. Буткевич. У концертах також брали участь піаністи М. Лисенко, В. Пухальсь­кий, А. Штос-Петрова, С. Тарнавський, Г. Ходоровський-Мороз, М. Лесневич-Носова, Г. Бобинський, М. Тутковський, С. Брикнер, К. Михайлов, М. Домбровський; скрипаль О. Шевчик; віолончеліст B. Алоїз. Проходили творчі вечори, зокрема фортепіан. сонат Л. ван Бетговена; концерти, присвяч. П. Чайковському, Ф. Мендельсону, А. Аренському, А. Рубінштейну, О. Глазунову, О. Скрябіну, Е. Ґріґу. На поч. 20 ст. значно активізувалася гастрол. діяльність закордон. камер. ансамблів, зокрема ви­ступали Брюс­сел. та Праз. квартети, Берлін. філармон. тріо, Париз. товариство старовин. інструментів та ін. Харків. від­діл. РМТ засн. 1871 (з муз. класами, від 1883 — муз. училище, від 1917 — консерваторія, див. Харківський національний університет мистецтв ім. І. Котляревського). Перший дир. — І. Слатін (1871–1911). Провід­ну роль у діяльності від­діл. ві­діграли музиканти чес. походже­н­ня — скрипалі С. Неметц, Ф. Сміт, B. Сук, альтист Ф. Кучера, піаніст Р. Геніка, віолончеліст С. Глазер; вітчизн. скрипалі К. Горський, С. Дочевський, віолончелісти А. Глен, Є. Білоусов, М. Букиник, альтист К. Брінкбок та ін. Вони брали участь у концертах РМТ як солісти, диригенти симф. зі­бра­н­ня та учасники камер. ансамблів; виконували твори Й. Гайдна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Ф. Мендельсона, С. Рахманінова, О. Глазунова, Е. Ґріґа, Ф. Якименка. Серед вокалістів — А. Адіт, Є. Долинін, А. Боначич. У 1870-х рр. Харків. від­діл. за­прошувало оркестри Комерц. клубу, франц. театру та театру рос. опери (від 1874). Симф. зі­бра­н­ня 1890-х рр. набули систем. характеру. Їх очолювали І. Слатін, Ф. Кучера, а також за­прошені диригенти — З. Носковський, О. Вино­градов, О. Бернарді, К. Сараджев, Л. Штейнберг, П. Померанцев, А. Маргулян, М. Малько, Д. Ахшарумов. 1896 у межах ювіл. концерту до 25-річчя діяльності Харків. від­діл. виконано Увертюру до опери М. Глінки «Руслан і Людмила», Урочистий марш А. Юрʼяна, Концерт для фортепіано з орке­стром ре мінор А. Рубінштейна. У про­грамах симф. концертів звучала пере­важно зх.-європ., рос. музика та деякі твори харків. композиторів. Успіхом користувалися т. зв. істор. концерти під керівництвом Ф. Кучери, де виконували твори великого стильового діапазону: від музики Й.-С. Баха та його сучасників до музики поч. 20 ст. Не­знач­не місце посідала укр. музика, зокрема твори харків. (В. Сокальського, К. Горського, Ф. Якименка, О. Шульц-Евлера) та київ. (В. Пухальського, В. Чечота) композиторів. Одес. від­діл. РМТ від­крито 1884 (від 1886 — муз. класи, від 1897 — муз. училище, від 1913 — консерваторія, див. Одеська національна музична академія ім. А. Неж­данової). Перший дир. — Д. Климов, від 1908 — В. Малішевський. У одес. муз. осередку працювали вихованці скрипк. школи Л. Ауера, зокрема К. Гаврилов, Е. Млинарський, Б. Мироненко, П. Пу­старнаков, а також скрипалі чес. походже­н­ня А. Фідельман, Й. Карбулька, Й. Перман, Ф. Ступка, В. Алоїз, О. Вульфіус, Я. Коціан, Л. Зеленка, Є. Мислівечек, кларнетист І. Кутиль та ін. Діяльність Одес. від­діл. сприяла формуван­ню самост. скрипк. школи. Симф. концерти у кін. 19 ст. проводили В. Сафонов, Е. Направник, М. Римський-Корсаков, на поч. 20 ст. — О. Не­дбал, Й. Прибик, А. Ейхенвальд, А. Ценовський, О. Орлов, Б. Соколовський-Чигиринський, Ю. Померанцев, Д. Ахшарумов та ін. На цьому етапі про­грами симф. концертів урізноманітнили, вони стали більш змістовними. За певним темат. принципом проводили істор. концерти: від Й.-С. Баха до П. Чайковського, а також окремо — російські. Серед ви­знач. подій — святкува­н­ня 25-літнього ювілею О. Глазунова, концерт памʼяті Е. Ґріґа. Сольне й ансамбл. камерне музикува­н­ня в Одесі було досить інтенсивним, різноманітним за репертуаром і виконав. можливостями; проходило в приміщен­ні Клубу літ.-артист. товариства. Від 1900 в Одесі активно концертував струн. квартет у складі Й. Карбульки, А. Фідельмана, Й. Пермана, О. Вульфіуса. В Одесі ви­ступали також фінський диригент Р. Калнус, норвез. композитор X. Синдінґ, австро-нім. диригент і композитор Ф. Вайнґартнер. З ініціативи В. Малішевського та під його керівництвом студент. симф. оркестр виконував поряд із класич. репертуаром, музикою рос. і зх.-європ. композиторів, твори І. Стравинського, М. Рославця, К. Шимановського, Е. Макдоуела, А. Шенберґа, Б. Бартока, С. Скот­та, К. Дебюс­сі. Катеринослав. від­діл. РМТ від­крито 1898 (одночасно з муз. класами, від 1901– муз. училище, див. Дні­пропетровська консерваторія ім. М. Глінки, нині Дні­пров. академія музики ім. М. Глінки). Перший дир. муз. училища — Д. Губарев, диригент симф. концертів — Я. Кржічка. 1908 поряд із збір. концертами проводили темат. про­грами, присвяч. Б. Сметані, А. Дворжаку, М. Римському-Корсакову. 1913 літні симф. концерти проходили з участю 2-х оркестрів — під керівництвом Б. Соколовсь­кого-Чигиринського й В. Молла. У про­грамах пред­ставлено твори рос. і зх.-європ. композиторів (Симф. № 6 і увертюра «1912 рік» П. Чайковського, Симф. № 1 В. Калин­никова, твори М. Глінки, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова, А. Лядова, О. Скрябіна, Ф. Мендельсона, К. Сен-Санса, Е. Ґріґа). Популяризація камерно-інструм. музики у Катерино­славі повʼязана з діяльністю місц. квартету в складі І. Алексєєнка, А. Нагловського, С. Білоконенка, Д. Губарева. який 1907 під­готував про­граму, присвяч. творчості Е. Ґріґа.

Микол. від­діл. РМТ засн. 1892 (одночасно з муз. класами, від 1900 — муз. училище, див. Миколаївський коледж музичного мистецтва) на базі місц. муз. гуртка. Перший дир. — Л. Щедрін (очолював симф. концерти, брав участь у камер. зі­бра­н­нях як піаніст), від 1905 — Й. Карбулька. Серед ін. музикантів — піаністи С. Ульштейн, І. Шафіро, О. Гриневич, Е. Шмигельський, спів­аки Е. Каверіна, Р. Радіна. 1900 у камер. концертах виконували фортепіан. квінтет «Форель» Ф. Шуберта, Концерт для 3-х роялів Й.-С. Баха зі струн. орке­стром, а також квартети Й. Гайдна й В.-А. Моцарта. Полтав. від­діл. РМТ засн. 1899 (від 1902 — муз. класи, від 1903 — муз. училище, див. Полтавське музичне училище ім. М. Лисенка) на базі Полтав. товариства любителів симф. музики (від 1897). Перший дир. — Д. Ахшарумов. До від­діл. уві­йшли скрипаль М. Волинський, альтисти С. Бродський і П. Климентьєв, віолончеліст О. Могилевський, флейтист І. Фріденталь, кларнетист З. Волинський, піаністи О. Немеровський, Є. Зайцева, О. Вонсовська. Діяльність Товариства була спрямована на муз. просвітництво й популяризацію мистецтва, зокрема започатковано проведе­н­ня концертів із обовʼяз­ко­вим вступ. словом (виголошували В. Оголевець, М. Фіндейзен, Д. Ахшарумов), ви­дано путівник «200 концертів» (подіб. практики в Рос. імперії досі не було). Концерти проходили у залі губерн. земської управи й залі міського театру. 1900 від­бувся перший гастрол. виїзд оркестру до м. Кременчук (нині Полтав. обл.), де виконували Симф. № 8 Л. ван Бетговена, увертюру «Ро­­беспʼєр» А. Літольфа та «Арагонська хота» М. Глінки. Проведено 11 концерт. турне провінц. містечками й великими містами України, Кубані, Росії, Балтії та Білорусі (1903, 1909–14). Гастролі від­булися в містах: Кременчук, Миргород, Лубни, Хорол (нині всі — Полтав. обл.), Прилуки (нині Черніг. обл.), Суми, Ромни (нині Сум. обл.), Миколаїв, Одеса, Єлисавет­град (нині Кропивницький), Херсон, Катеринослав, Лозова (нині Харків. обл.), Мелітополь, Бердянськ (нині обидва — Запоріз. обл.), Юзівка (нині Донецьк), Маріуполь (нині Донец. обл.), Луганськ, Сімферополь; Ростов-на-Дону, Курськ, Воронеж, Пенза, Саратов, Тула, Калуга, Смоленськ (усі — нині РФ), С.-Пе­тербург, Лодзь (Польща), Вільно (нині Вільнюс), Юрʼєв (нині Тарту, Естонія), Мінськ, Вітебськ, Гомель, Гродно (усі — нині Білорусь) та ін. З ініціативи Д. Ахшарумова проведено концерти укр. музики, у яких брав участь М. Лисенко. Укр. музику пред­ставлено творами М. Колачевського («Українська симфонія»), М. Лисенка (увертюри до опери «Різдвяна ніч», до драми М. Старицького «Оста­н­ня ніч»; «Гімн» з опери «Сафо», «Запорізький марш», симф. фантазія «Козак-шумка»), В. Сокальського (Симф. соль мінор, сюїта «Зліт соколів словʼянських»), І. Рачинського (сюїта «Елевзинські містерії», Адажіо з сюїти «Навесні», 2 пʼєси для оркестру); творами полтав. композиторів, зокрема О. Немеровського (оркестр. фантазія «Метелики»), В. Оголевця («Українська сюїта») та Д. Ахшарумова («Елегія для струн­ного оркестру», Фантазія lugubre, «Сюїта на українські теми в стилі старовин­ної музики» тощо). Осн. симф. репертуар оркестру — всі симф. Л. ван Бетговена й П. Чайковського, № 40 і 41 В.-А. Моцарта, «Воєн­на», «Дитяча» та «Прощальна» Й. Гайдна, № 1 і 2 О. Бородіна, № 3 і 6 О. Глазунова, № 1 і 2 В. Калин­никова, а також симф. твори М. Глінки, М. Римського-Корсакова, Ц. Кюї, A. Лядова, М. Мусоргського, Е. Направника, С. Рахманінова, Ф. Мендельсона, Ф. Шуберта, Г. Берліоза, Ф. Ліста, А. Дворжака та ін. У камер. зі­бра­н­нях брав участь квартет у складі: брати Я. і М. Гегнери, М. Давидович, С. Шанкар. Із сольними концертами ви­ступали О. Брик (фортепіано), С. Шанкар (віолончель), Ґ. Берґер (фортепіано). Проведено автор. вечори Л. Лі­сов­ського й до 10-ліття пед. діяльності Ф. Левитського (обидва — 1907), а також камерні концерти до 25-ліття діяльності О. Глазунова та памʼяті Е. Ґріґа (обидва — 1907). Остан. концерт Полтав. від­діл. РМТ про­йшов 1918 (до 25-річчя твор. діяльності Д. Ахшарумова). Житомир. від­діл. РМТ засн. 1905 (разом із муз. класами, від 1911 — муз. училище, див. Житомирське музичне училище ім. В. Косенка). У першому симф. концерті, організованому місц. Артист. товариством, що від­бувся 1907 під керівництвом Е. Волека, про­звучали твори Ф. Мендельсона, К. Сен-Санса, О. Глазунова, Ш. Ґуно та Е. Волека. Активним було камерне викона­н­ня за участі піаністів-вихованців Ф. Бузоні — Й. Турчинського й В. Ружицького. Показові концертні про­грами 1905, де виконували квартети Л. ван Бетговена, B.-А. Моцарта, Ф. Шуберта та тріо П. Чайковського. Черніг. від­діл. РМТ засн. 1907 (від 1908 — муз. класи, від 1919 — муз. училище, див. Чернігівський музичний коледж ім. Л. Ревуцького). Камерне музикува­н­ня проводили 2 фортепіан­ні тріо: Є. Богословський, С. Гаєвський, С. Вільконський та С. Ленквіст, С. Гаєвсь­кий, С. Вільконський, до репертуару яких входили фортепіан­не тріо А. Рубінштейна, А. Аренського, скрипк. твори зх.-європ. композиторів 17–18 ст. й романтиків. Симф. концерти в Чернігові проходили під керівництвом С. Вільконського. 1911 виконували Симф. № 3 Л. ван Бетговена, Першу сюїту з музики Е. Ґріґа до драми «Пер Ґюнт», твори М. Римського-Корсакова та А. Рубінштейна. Діяльність РМТ в Україні загалом ві­діграла позитивну роль у роз­витку профес. муз. культури, в її популяризації, свідчила про високий виконав. рівень муз.-кон­церт. життя, сприяла роз­витку композитор. творчості та муз.-освіт. справи. Укр. музика, її під­тримка та викона­н­ня пере­бували фактично за межами діяльності РМТ і в ін. культур. полі.

Завантажити статтю