Музичні конкурси

Визначення і загальна характеристика

МУЗИ́ЧНІ КО́НКУРСИ — творчі змага­н­ня музикантів (виконавців, композиторів, колективів), що проводять на за­вчасно оголошених умовах. Їхні художні особливості ви­значаються характером і змістом про­грам. Діапазон може бути досить широким: від конкурсів, де виконують музику одного композитора (М. к. ім. Ф. Шопена у Варшаві), до змагань із різноманіт. репертуаром, що мають на меті найповніше виявити творчі можливості артистів. Також існують М. к., що будують свої про­грами за темат. принципом: старовин­на музика, сучасна музика та ін. Як художнє явище М. к. ві­домі ще з часів Стародав. Греції. Під час Піфій. ігор (бл. 590 р. до н. е.) в Дельфах змагалися виконавці на кіфарі й авлосі, автори муз. творів. Пере­можців нагороджували лавр. вінками й називали «дафнофорами» («ті, що несуть лаври»). Подібну традицію продовжили в Рим. імперії. Саме звідти походить слово «лауреат» для ви­значе­н­ня найкращих учасників змага­н­ня. У Середньовіч­чі широкого роз­по­всюдже­н­ня набули змага­н­ня трубадурів, труверів, мінезингерів і мейстерзингерів, котрі доволі часто ставали склад. частиною придвор. й пізніше міських свят. У добу Від­родже­н­ня М. к. набули форми змага­н­ня ві­домих музикантів у мистецтві ім­провізації на різних інструментах — органі, клавесині, згодом фортепіано, скрипці. Так, напр., змагалися між собою Ґ. Гендель і А. Скарлат­ті (1-а пол. 18 ст.), В.-А. Моцарт і М. Клементі (кін. 18 ст.), Ф. Ліст і Ф. Шопен. М. к. у сучас. формі побутува­н­ня зародилися в 19 ст. Від 1803 Академія крас. мистецтв у Парижі щорічно присуджує нагороду композиторам за кращий твір (кантата, одноактна опера) — т. зв. Римську премію, володарі якої отримують стипендію для вдосконале­н­ня майстерності в Римі. Серед її лауреатів — Ф. Ґалеві, Г. Берліоз, A. Тома, Ж. Бізе, Ж. Мас­сне, К. Дебюс­сі. Своєрід. прологом до між­нар. конкурс. руху було муз. змага­н­ня композиторів-авторів для гітари та майстрів із виготовле­н­ня гітари з ініціативи рос. гітариста М. Макарова (1856, Брюс­сель). Поч. між­нар. конкурс. руху слід вважати Інтернац. конкурс для молодих композиторів і піаністів, засн. А. Рубінштейном (1890, С.-Петербург), що про­існував бл. 2-х десятиліть і від­крив широкій громадськості імена Ф. Бузоні, М. Метнера, Б. Бартока, К. Ігумнова, О. Гольденвейзера, О. Клемперера та ін. Знач. роз­витку М. к. отримали у 20 ст. у статусі між­нар. і нац. змагань. Вони мають вагоме значе­н­ня у виявлен­ні талановитих музикантів, просуван­ню їх на концерт. естраді та опер. сцені. Для координува­н­ня зусиль організаторів змагань, обміну досві­дом, встановлен­ню заг. норм проведе­н­ня М. к. 1957 у Женеві (Швейцарія) засн. Федерацію між­нар. конкурсів, яка щорічно проводить кон­греси в різних містах, випускає довідк. матеріали. Від 1959 виходить щоріч. бюлетень, де містяться ві­домості про між­нар. М. к. та списки їх лауреатів. В Україні конкурсне життя почалося в 1950-х рр.: 1950 від­бувся Респ. конкурс виконавців на нар. інструментах (від 1995 — між­нар.); 1953 — Респ. конкурс виконавців на деревʼяних, мідних духових та удар. інструментах (від 1990 — між­нар.). Особливого резонансу набув синтет. за характером Лисенка Миколи імені Між­народний музичний конкурс (від 1962). Проте пере­важну більшість становлять вузькоспеціаліз. конкурси, зокрема між­нар.: спів­аків — ім. С. Крушельницької (Львів, від 1991), ім. І. Паторжинського (Луганськ, від 1997), ім. І. Алчевського (Харків, від 1999); піаністів — ім. B. Крайнєва (Харків, від 1992), молодих піаністів памʼяті В. Горовиця (Київ, від 1994); скрипалів — юних скрипалів ім. Б. Которовича (Харків, від 1992). Низку М. к. організовано з метою увіковічне­н­ня імен корифеїв укр. культури — вже зга­дані конкурси ім. М. Лисенка, С. Крушельницької та ін., а також Лифаря Сержа імені Між­народний конкурс артистів балету і хорео­графів, Нац. конкурс диригентів ім. С. Турчака (Київ, від 1994, від 2006 — між­нар.), Всеукр. конкурс юних піаністів ім. Н. Нижанківсь­кого (м. Стрий Львів. обл.). Повʼя­зане з від­новле­н­ням укр. державності (1991) нац. під­несе­н­ня стимулювало появу на різних рівнях хор. конкурсів. Серед ві­домих — засн. Нац. всеукр. муз. спілкою — хор. конкурс ім. М. Леонтовича (від 1989) і фестиваль-конкурс колективів нар. хор. співу ім. П. Демуцького (від 1995). Поряд із академ. музикою в Україні проводять й конкурси виконавців і творів масової муз. культури, зокрема «Червона рута».

Лiт.: Музыкальные конкурсы в прошлом и настоящем. Москва, 1966; Музы­канты соревнуются. Москва, 1975; Хей­зин­га Й. Homo ludens: В тени завтрашнего дня. Москва, 1992; Пясковська Т. «Горовиць» у коротких штанцях // NOTA. 2000. № 4; Станішевський Ю. Осяяний імʼям Бориса Лятошинського // УМГ. 2007. № 4; Андрійчук П. Хто спів­ає — той щасливий // Там само.

О. П. Кушнірук

Завантажити статтю