Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир УПЦ МП

МУКА́ЧІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1360 князем Федором Коріятовичем як православ. чол. монастир (збудовано дерев’яну церкву та приміщення для монахів), хоча перші монахи поселилися на Чернечій горі ще в 11 ст. (за істор. джерелами, прибули сюди разом з Анастасією — дочкою князя Ярослава Мудрого). Перший ігумен, згаданий у грамоті 1458, — Лука, перший єпископ, згаданий у грамоті 1491, — Іоанн. Монастир володів знач. маєтностями, подаров. князями Коріятовичами. Зруйнований 1537 під час війни між Габсбурґами і трансильван. князями (тоді ж загинула більша частина монастир. документів), відроджений 1538–50 при єпископі Василію І. У 1558 монастир відвідали посли моск. царя Івана Грозного. Під час правління єпископа Іоаникія Зейкана збудовано перший кам’яний храм і ротонду (арх. С. П’яменс) на кошти молдав. воєводи Костянтина Басараба. Тривалий час монастир був резиденцією мукачів. православ. єпископа, духовно-просвітн. центром регіону. При ньому діяла богослов. школа (1776 переведена до Ужгорода й реорганізов. в учител. семінарію), тут переписували богослужб. книги. 1664 перейшов до греко-катол. чернечого ордену василіян, 1733 став осередком протоігумена провінції св. Миколая. 1766–72 зведено кам’яний монастир. корпус, 1798–1804 — Свято-Микол. храм. У 1920-х рр. роботу монастиря реорганізували ченці-василіяни з Галичини. Він мав цінну бібліотеку (понад 6 тис. рідкіс. книг і рукописів) й архів. 1946 повернено православ. монахам, 1947 обитель передано монахиням на чолі з ігуменею Параскевою (Прокоп). Фонди б-ки й архів розділено між краєзн. музеєм, держ. архівом і б-кою Ужгород. університету. Від 1967 ігуменею була Афанасія (Багуряк), від 1984 — Феофанія (Бобер), від 1993 — Єпістимія (Щербан); бл. 50 р. духівником був архімандрит Василій (Пронін). Нині тут проживають 75 сестер та 3 священнослужителі. Монастир. ансамбль складають Свято-Микол. храм, домова церква Усіх Святих, храм-каплиця на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Діє швейна майстерня, є велике госп-во, сади, поля, виноградники. Святині: ікона Божої Матері «Скоропослушниця», список з Іверської ікони Божої Матері, привезений з Афона, хрест із частинкою Животвор. Хреста, ікона з частинкою мощів святителя Миколи Чудотворця, раки з частиною мощів преподоб. Мойсея Угрина, Олексія Карпаторуського, Гавриїла Седмиєзерського, маленькі частинки мощів деяких старозаповіт. святих і апостолів.

Літ.: Головацький Я. Подорож по Галицькій та Угорській Русі // Подорож в Укр. Карпати. Л., 1993; Данилець Ю. Сповідниця імені Христового. Життєвий шлях ігумені Параскеви (в схимі Ніни) (Прокоп) (30. 04. 1896–4. 04. 1967), настоятельки Липчанського та Мукачівського православних монастирів. Уж., 2014.

Ю. В. Данилець