МУНШТЕ́ЙН Леонід Григорович (Леон Гершкович; 31. 12. 1866(12. 01. 1867), м. Катеринослав, нині Дні­про — 06. 08. 1947, м. Ніцца, Франція) — поет-сатирик, драматург, театральний діяч, видавець, пере­кладач. Закін. 1-у Київ. гімназію (1886) та юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві (1891), був вільним слухачем на істор.-філол. факультеті Моск. університету (1892). Ще студентом публікував у київ. газетах ліричні поезії та віршов. фейлетони: г. «Заря» (1886), «Киевское слово» (1887–90). Пере­їхавши до Москви, 1892–94 друкувався в ж. «Семья» (під псевд. Л. Монд), 1894–1905 спів­працював з г. «Новости дня», де під псевд. Lolo опублікував понад тисячу фейлетонів у віршах, здебільшого присвяч. життю театр. Москви під заг. заголовком «Страничка из письма». Однаково гостро й талановито писав шаржі, пародії, епі­грами, екс­промти. 1896 у Мос­кві на­друкував роман-фейлетон у віршах «Онегин наших дней». 1905–07 — дописувач сатир. ж. «Си­г­нал», «Стрелы», «Заклепка», «Гром», «Зарницы»; його вір­ші уві­йшли до кількох колект. збірників. 1909–17 у Москві видавав і редагував ж. «Рампа и жизнь», як додаток до нього опублікував кн. «Жрецы и жрицы искус­ства: Словарь сценических деятелей: Стихи Lolo» (т. 1–2, 1910–12), де зберіг для історії театру порт­рети корифеїв сцени та забуті імена. Писав пʼєси («Фея-ка­приз», «Вечный праздник» тощо), а також пере­кладав комедії з франц. та нім. мов (Л. Фульди, М. Замакоїса, Ґ.-Й. Віда, О.-Ю. Бірбаума). 1903 у Театрі Корша (Москва) та Михайлів. театрі (С.-Петербург) по­ставлено першу пʼєсу М. «Опечатка». Від 1908 — по­стій. автор театру-кабаре «Летучая мышь» (пʼєси, гуморески, скетчі, дотепні ре­призи), остан­ньою його оперетою для кабаре стала «Екатерина II» (1918, разом із Н. Теффі). У вересні 1918 по­їхав з дружиною до Києва, потім остаточно емігрував за кордон. Від 1920 — у Франції. 1923–25 в Італії був худож. кер. театру мініатюр «Маски», що успішно гастролював у Франції, Німеч­чині, Італії. 1925 брав участь в організації вечорів Рос. артист. гуртка в Парижі. 1926 М. залишив театр і оселився в Ніцці, друкувався в багатьох емі­грант. вид.: «Последние новости», «Сегодня», «Театр и жизнь», «Ил­люстрирован­ная Рос­сия» та ін. Тільки в париз. часописі «Возрождение» щороку зʼявлялося не менше 50-ти його фейлетонів. У ризькій г. «Сегодня» 1926–27 опублікував продовже­н­ня свого словника «Братья писатели: Карман­ный словарь». Ви­ступав як антипод Демʼяну Бєд­ному, від­гукуючись з протилеж. позицій на ви­ступи Й. Сталіна й події в СРСР. У Парижі випустив дві книги віршів: «О черте лысом и о всех его прис­ных: Конец красной сказки» (1922) та «Пыль Москвы: Лирика и сатира» (1931).