Муравський Павло Іванович

МУРА́ВСЬКИЙ Павло Іванович (справж. — Моравський; 17(30). 07. 1914, с. Дмитрашківка Ольгопіл. пов. Камʼя­нець-Поділ. губ., нині Піщан. р-ну Вінн. обл. — 06. 10. 2014, Київ) — диригент, педагог. Батько Володимира, Юрія та Віктора Муравсь­ких (див. Муравські). Почес. академік НАМУ (2004), професор (1976). Народний артист УРСР (1960). Герой України (2009). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1979, за концертні про­грами 1977–78 з творів М. Леонтовича). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1994, 1999, 2004). Орден «Держава» (2009). Золота медаль НАМУ (1999). Закін. Київ. муз. технікум (1934), Київ. консерваторію (1941; кл. хор. диригува­н­ня Г. Таранова). 1934–36 — вчитель музики у школах м. Чорнобиль (Київ. обл.); 1938–40 — керівник самодіял. хору заводу «Арсенал», 1940–41 — вокал. ансамблю Укр. радіо (обидва — Київ); 1941–46 — в армії, курсант Військ.-мор. училища в Ленін­граді (нині С.-Петер­бург), командир зеніт. взводу і кер. полк. хору Пн.-Тихоокеан. флотилії (м. Совєтська Гавань Хабаров. краю, РФ), водночас 1943–46 — худож. кер. і гол. диригент створ. ним Червонофлот. ансамблю пісні й танцю Пн. флотилії; 1946–48 — диригент, 1964–69 — худож. кер. і гол. диригент капели «Думка» (Київ), 1948–64 — капели «Трембіта» (Львів), що під його керівництвом стала найкращим хором України й одним з провід. хорів СРСР, а також Держ. засл. академ. хор. капелою України. В «Трембіті» осн. увагу приділяв співу а капела, у репертуарі — про­грами з творів М. Леонтовича, львів. композиторів, а також великі вокал.-симф. твори «Кавказ», «Заповіт» С. Людкевича, «Юда Маковей» Г. Генделя, «Реквієм» Дж. Верді та ін. З капелою «Думка» записано понад 100 творів, успішні ви­ступи в Москві, гастролі в багатьох містах СРСР, особливий успіх мали ви­ступи капели з Б. Гмирею, І. Козловським, Б. Руденко та ін. ві­домими спів­аками. 1946–48 — викладач хор. диригува­н­ня Київ. муз. училища, 1948–55 — Львів. консерваторії, від 1965 — Київ. консерваторії (нині Нац. муз. академія України): викл., худож. кер. і гол. диригент хору студентів (від 1969 — на осн. роботі). Студент. хор під керівництвом М. вперше в Україні записав на платівки фірми «Мелодія» твори укр. церк. музики (1972), 37 творів М. Леонтовича та ін. Водночас хор із симф. орке­стром виконував твори «Україно моя» А. Штогаренка, «Страта Степана Разіна» Д. Шостаковича, 2-у симф. Ґ. Малера, «Урочиста меса» Л. ван Бетговена, «Реквієм» Дж. Верді, «Персефона» І. Стравинського, «Ґлорія» А. Вівальді, 1-у симф. О. Скрябіна. Хор брав участь у фестивалях у Канаді, Німеч­чині, Швейцарії, Естонії, Білорусі. Серед учнів М. — Л. Байда, О. Бенч, Л. Бухонська, М. Гобдич, В. і Ю. Курачі, В. Петриченко, Б. Пліш, В. Степурко, П. Струць, Р. Толмачов, М. Юрченко. Як хор­мейстер-практик, теоретично об­ґрунтував принципові засади сучас. методики хор. співу без су­проводу в своїх числен. публікаціях, серед яких — «Моє життя — моє мистецтво (фрагмент)» // «Український світ», 1993, № 1–2, «Чистота співу — чистота життя» (2002), «Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу» (2014; обидві — ред.-упо­рядник О. Шокало), повне зібр. творів у 7-ми т. «Пісен­ний “Кобзар”: Хорова Шевченкіана» (т. 1, 2014; т. 2, 2015; т. 3, 2016; усі — Київ). М. був гідним продовжувачем традицій укр. хор. співу своїх попередників М. Лисенка, Я. Калішевського, О. Кошиця, Н. Городовенка, П. Гончарова і став фундатором сучас. укр. хор. школи. Має фонд. записи на грамплатівках та компакт-дисках, зокрема муз. альбом «Пісен­ний “Кобзар”» (записи за 1956–2006 з капелами «Трембіта», «Думка», хору Укр. радіо, студент. хору Нац. муз. академії України), «Музичний альбом» на 3-х дисках (твори а капела; великі форми, твори з су­проводом та без нього; вокал.-симф. твори, 2010). Про М. знято д/ф «Муки й радощі Павла Муравського» (1995, реж. О. Пу­гач). 2009 у рідному селі М. від­крито Мемор. садибу-музей, від 2010 проводять Між­нар. хор. конкурс його імені (від 2012 — обл.). 2015 учні М. створили благод. фонд «Хорова школа П. Муравського», при якій від 2017 діє камер. хор «Moravski». 2016 на честь М. на­звано Піщан. муз. школу та нар. хор. капелу «Діброва». 2019 у Києві йому від­крито мемор. дошку.

Завантажити статтю