МУРА́ДОВ Шах-Емір (Мурадован Шагь-Эмир; 20. 05. 1913, аул Куруш, нині Даге­стан, РФ — 10. 01. 1996, м. Махачкала, Даге­стан) — лезгинський письмен­ник, пере­кладач. Нар. поет Даге­стану (1972). Закін. Даге­стан. пед. ін­ститут (Махачкала, 1937). Учителював, працював у ЗМІ, на радіо. Автор зб. «Бахтлу Дагъу­стан» («Щасливий Даге­стан», 1949), «Лацу лифер» («Білі голуби», 1953), «Сувахъан­рир манияр» («Пісні горця», 1967), «Инсанвилиз баркал­лагь хьуй» («Слава людяності», 1981), «РикIяр рикIиз» («Від серця до серця», 1983), «Экуь хиялар» («Світлі мрії», 1988; усі — Махачкала) тощо, де поряд з лірич. поезіями вміщено й соціально загострені сатир. твори. Значне місце в творчості М. посідають любовна лірика й образ рідної природи. Чимало лірич. віршів М., покладених на музику, стали нар. піснями. Написав кілька пʼєс, низку книжок для дітей. Щирі почу­т­тя до українського народу висловив у вірші «Привіт Україні» (1978). Пере­кладав лезгин. мовою з турец., франц., білорус., рос. й укр. літ-р. Зокрема, пере­клав вірші «Заповіт», «Думка» («Тече вода в синє море»), «Не завидуй багатому» та ін., автобіо­графію Т. Шевченка (1961). Йому належать також пере­клади з авар. мови (поезії Р. Гамзатова тощо). Окремі твори М. українською мовою пере­клали І. Гончаренко, А. Мʼястківський, М. Литвинець. Добірку його віршів в укр. пере­кладі вміщено в кн. «Сонячний Даге­стан. Поезія Країни гір» (К., 1967). У Махачкалі на будинку, де мешкав М., встановлено мемор. дошку.