Мурадов Шах-Емір

МУРА́ДОВ Шах-Емір (Мурадован Шагь-Эмир; 20. 05. 1913, аул Куруш, нині Дагестан, РФ — 10. 01. 1996, м. Махачкала, Дагестан) — лезгинський письменник, перекладач. Нар. поет Дагестану (1972). Закін. Дагестан. пед. інститут (Махачкала, 1937). Учителював, працював у ЗМІ, на радіо. Автор зб. «Бахтлу Дагъустан» («Щасливий Дагестан», 1949), «Лацу лифер» («Білі голуби», 1953), «Сувахъан­рир манияр» («Пісні горця», 1967), «Инсанвилиз баркаллагь хьуй» («Слава людяності», 1981), «РикIяр рикIиз» («Від серця до серця», 1983), «Экуь хиялар» («Світлі мрії», 1988; усі — Махачкала) тощо, де поряд з лірич. поезіями вміщено й соціально загострені сатир. твори. Значне місце в творчості М. посідають любовна лірика й образ рідної природи. Чимало лірич. віршів М., покладених на музику, стали нар. піснями. Написав кілька п’єс, низку книжок для дітей. Щирі почуття до українського народу висловив у вірші «Привіт Україні» (1978). Перекладав лезгин. мовою з турец., франц., білорус., рос. й укр. літ-р. Зокрема, переклав вірші «Заповіт», «Думка» («Тече вода в синє море»), «Не завидуй багатому» та ін., автобіографію Т. Шевченка (1961). Йому належать також переклади з авар. мови (поезії Р. Гамзатова тощо). Окремі твори М. українською мовою переклали І. Гончаренко, А. М’ястківський, М. Литвинець. Добірку його віршів в укр. перекладі вміщено в кн. «Сонячний Дагестан. Поезія Країни гір» (К., 1967). У Махачкалі на будинку, де мешкав М., встановлено мемор. дошку.

Рекомендована література

1. Акимова Ф. Лезгинский поэт Шах-Эмир Мурадов: Реком. указ. лит-ры. Махачкала, 1958;
   Google Scholar Internet
2. Ганиева А. М. Шах-Эмир Мурадов // История дагестан. сов. лит-ры. Т. 2. Махачкала, 1967;
   Google Scholar Internet
3. Гашаров Г. Г. Певцы обновленного края. Махачкала, 1987;
   Google Scholar Internet
4. Исмаилов А. Великий оптимист Шах-Эмир Мурадов // Дагестан. правда. 2013, 13 дек.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю