Мурн Йосип

МУРН Йосип (Murn Josip, псевд. — Alek­sandrov; 04. 03. 1879, Любляна — 18. 06. 1901, там само) — словенський поет-лірик. Навч. 1890–95 у держ. гімназії в Любляні, де за­приятелював з О. Жупанчичем, Д. Кетте, І. Цанкарем, 1898–99 — у Віден. торг. академії, Праз. університеті. Втративши стипендію, хворий на сухоти, повернувся до Любляни, де працював стено­графістом та писарем (від 1900) у Торг.-пром. палаті. Ще гімназистом почав друкувати вірші в літ. часописі «Dijaške vaje». Належав до таєм. літ. товариства «Задруга» (засн. у 1890-х pp.), члени якого цікавилися культурою словʼян. народів, зокрема українського. Один із засн. літ. течії «словенський модерн». Основу творів М. становлять інтимна та філос. лірика, вірші на сільс. тематику: зб. «Pesmi in romance» («Вірші та романси», 1903), «Zbrano delo» («Ви­брані твори», т. 1–2, 1954; обидві — Любляна). Був обі­знаний з укр. нар. піснями, творчістю Т. Шевченка за зб. «Руський спів­аник» (Л., 1888), читав в оригіналі його твори, що мали, зокрема, вплив на поезію М. Вірші «Картина», «Осі­н­ня ніч на­стала», «Як діброви спохмурніють», «Не піду я по полях» та ін. типологічно близькі за мотивами поезій укр. поета «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Як маю я журитися», «Якби з ким сісти хліба зʼ­їсти» тощо. М. мріяв пере­кладати твори Т. Шевченка, про що писав у листопаді 1899 І. Приятелю у Ві­день. Вірш М. «Народна пісня» («Не хочеш, люба, віночка...») пере­клав Р. Лубківсь­кий (зб. «Словʼянська ліра», К., 1983).

Завантажити статтю