Мурн Йосип
МУРН Йосип (Murn Josip, псевд. — Aleksandrov; 04. 03. 1879, Любляна — 18. 06. 1901, там само) — словенський поет-лірик. Навч. 1890–95 у держ. гімназії в Любляні, де заприятелював з О. Жупанчичем, Д. Кетте, І. Цанкарем, 1898–99 — у Віден. торг. академії, Праз. університеті. Втративши стипендію, хворий на сухоти, повернувся до Любляни, де працював стенографістом та писарем (від 1900) у Торг.-пром. палаті. Ще гімназистом почав друкувати вірші в літ. часописі «Dijaške vaje». Належав до таєм. літ. товариства «Задруга» (засн. у 1890-х pp.), члени якого цікавилися культурою слов’ян. народів, зокрема українського. Один із засн. літ. течії «словенський модерн». Основу творів М. становлять інтимна та філос. лірика, вірші на сільс. тематику: зб. «Pesmi in romance» («Вірші та романси», 1903), «Zbrano delo» («Вибрані твори», т. 1–2, 1954; обидві — Любляна). Був обізнаний з укр. нар. піснями, творчістю Т. Шевченка за зб. «Руський співаник» (Л., 1888), читав в оригіналі його твори, що мали, зокрема, вплив на поезію М. Вірші «Картина», «Осіння ніч настала», «Як діброви спохмурніють», «Не піду я по полях» та ін. типологічно близькі за мотивами поезій укр. поета «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Як маю я журитися», «Якби з ким сісти хліба з’їсти» тощо. М. мріяв перекладати твори Т. Шевченка, про що писав у листопаді 1899 І. Приятелю у Відень. Вірш М. «Народна пісня» («Не хочеш, люба, віночка...») переклав Р. Лубківський (зб. «Слов’янська ліра», К., 1983).
Рекомендована література
- Ющук І. П. Український струмінь у словенській поезії кінця XIX — початку XX ст. // Слов’ян. літературознавство і фольклористика. 1967. Вип. 3;
- V. Osolnik. Obrazi: Josip Murn-Aleksandrov. Ljubljana, 1980;
- Гримич В. За Кобзаревою луною. Стаття друга // Всесвіт. 1983. № 3.
Завантажити статтю
