Муссінак Леон

Визначення і загальна характеристика

МУС­СІНА́К Леон (Moussinac Léon; 19. 01. 1890, с. Міжен, департамент Йонна, Франція — 10. 03. 1964, Париж) — французький письмен­ник, кіно- і театро­знавець. Навч. на факультеті права у ліцеї Карла Великого в Парижі, тоді ж почав писати віршов. пʼєси та романт. драми, за­ймався журналістикою. 1914–18 — на військ. службі, брав участь у 1-й світ. війні. 1919 М. написав першу кінокрит. ста­т­тю для ж. «Сinéma» («Кіно»), а вже на­ступ. року став провід. кінокритиком ж. «Mercure de France» («Меркюр де Франс»). 1921–32 — завідувач від­ділу кіно в г. «LʼHumanité» («Людство»). Учасник Руху Опору. 1940 був увʼязнений, пере­бував у петенів. концтаборі Нюрс, де створив автобіогр. кн. «Le Ra­deau de la Méduse. Journal dʼun prisonnier politique. 1940–1941» («Пліт “Медузи”. Щоден­ник політичного вʼязня. 1940–1941», опубл. 1945 у Парижі). Автор поет. зб. «Poèmes impurs: 1934–1944» («Нечисті вірші: 1934–1944», 1945), соц. романів з життя інтелігенції («La Tête la première» / «Стрімголов», 1931), робітників («Mani­­fes­tation interdite» / «Заборонена демонстрація», 1935) і селян («Les Champs-de-Moë» / «Шан-де-Мое», 1945), а також сатир. антибурж. трагіфарсу «Le Père Juillet» («Батько Липень», 1927, у спів­­авт. з П. Вайяном-Кутюрʼє). Видав низку книжок з історії й теорії кіно- і театр. мистецтва: «Naissance du cinéma» («Народже­н­ня кіно», 1925), «Le cinéma soviétique» («Радянське кіно», 1928), «Panoramique du cinéma» («Панорама кіно», 1929), «S. M. Ei­senstein» («С. М. Ейзенштейн», 1963) тощо. Усі за­знач. твори опубл. у Парижі, деякі з них українською мовою пере­клав М. Терещенко. Восени 1927 М. від­відав Київ. Він високо оцінив кіно­стрічку «Звенигора», роботу над якою щойно завершив О. Довженко, від­значивши: «Фільм скомпоновано стисло, його гарно збудовано й по­дано — прекрасний продукт. В особі Довженка ви маєте молодого талановитого режисера, що по­збавлений забобонів, звʼязаних із театральними ви­ставами, вміє кінемато­графічно думати й будувати свій твір». Повернувшись до Парижа, М. показав фільм культур. та громад. діячам. У ст. «Dovjenko ou lʼamour exaspéré de la terre dʼUkrai­ne» («Довженко або роз­дратована любов до української землі», опубл. у часописі «Les Lettres Françaises», 1956, 6–12 Decem­ber), «До найвищого в житті» (1956; вміщена у вид. «Довженко і світ», К., 1984), напис. з приводу смерті О. Довженка, на­звав його найвидатнішим май­стром укр. кіно. 1967 на честь М. Синдикатом франц. кінокритиків засн. приз за найкращий іноз. фільм (серед лауреатів — рад. кінорежисер А. Тарковський, 1972).

Тв.: укр. перекл. — Стрімголов. Х., 1935; Біржа // Сузірʼя франц. поезії. Т. 2. К., 1971.

Літ.: Майбутнє світової кінемато­графії в СРСР (Роз­мова с Леоном Мусінаком) // Пролетар. правда [Київ]. 1927, 13 листоп.; Драгоманів С. Леон Мусінак у Києві // Кіно. 1927. № 19/20; Наркирьер Ф. На плоту «Медузы». О Леоне и Жанне Мус­синак // Наркирьер Ф. От Рол­лана до Моруа. Москва, 1990.

В. І. Ткаченко

Завантажити статтю