Муссоліні Беніто
Визначення і загальна характеристика
МУССОЛІ́НІ Беніто (Mussolini Benito; 29. 07. 1883, с. Довіа-ді-Предаппіо, обл. Емілья-Романья, Італія — 28. 04. 1945, с. Джуліно-ді-Медзеґра, обл. Ломбардія, Італія, перепохов. у Довіа-ді-Предаппіо) — італійський партійний і політичний діяч. 1901 став членом Італійської соціалістичної партії, від 1912 редагував її г. «Avanti!». У листопаді 1914 відрахований із партії за заклик вступити у 1-у світову війну на боці Антанти. У вересні 1915 мобілізований до армії, згодом брав участь у бойових діях до поранення в лютому 1917. У березні 1919 заснував у Мілані фашистську організацію «Союз боротьби». 31 серпня 1919 у статті для г. «Il Popolo dʼItalia» вітав визволення Армією УНР Києва від більшовиків і високо оцінював боротьбу українського народу за незалежність. У жовтні 1922 на чолі колони фашистів здійснив похід на Рим, у результаті чого отримав посади премʼєр-міністра та міністра закордонних справ, став диктатором Італії.
Перші кроки М. підтримали не тільки праві європейські партії, а й Д. Ллойд-Джордж, Ф. Рузвельт, ірландський драматург і публіцист Б. Шоу, індійський громад.-політичний діяч М. Ґанді та ін. Є. Коновалець призначив Є. Онацького спеціальним представником ОУН у Римі. Для своєї партії Муссоліні написав програмну працю «La dottrina del fascismo» («Доктрина фашизму», 1932). «Найчистішою формою демократії» він вважав фашизм, який характеризував як «демократію організовану, централізовану, авторитарну». Наголошував на культі боротьби та війни, рішуче відкидав потребу у всесвітньому і перманентному мирі як найвищому ідеалі людського поступу. Заперечував право на національне самовизначення недержавних націй. На його думку, головне завдання фашистської держави — утворення імперії та здійснення перманентної соціальної революції.
У зовнішній політиці основні зусилля спрямував на встановлення італійського домінування в Середземноморʼї та створення колоніальної імперії в Північній та Північно-східній Африці. За схожістю ідейних позицій і дій фашистськими почали також називати режими М. Горті в Угорщині та Ю. Пілсудського в Польщі.
Муссоліні розпочав агресію проти Ефіопії 1935–36, захопив Албанію 1939. Обстоював необхідність створення «вісі Рим–Берлін». 1940 Італія вступила в 2-у світову війну на боці Німеччини. Італійські війська постійно зазнавали великих втрат і поразок. 25 липня 1943 його усунуто зі своєї посади й заарештовано, але завдяки спецоперації, здійсненої німецькими диверсантами під командуванням О. Скорцені, був звільнений. 23 вересня 1943 очолив т. зв. Італійську соціальну республіку в північній частині країни, окупованій німецькими військами. Після їхньої поразки намагався виїхати до Швейцарії. У квітні 1945 схоплений і страчений італійськими партизанами.
Літ.: D. M. Smith. Mussolini. A Biography. Knopf, 1982; Белоусов Л. Бенито Муссолини. Москва, 1999; Колье Р. Дуче! Взлет и падение Бенито Муссолини / Пер. с англ. Москва, 2001; Попович М. Червоне століття. К., 2007.
Ю. І. Шаповал
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
