Муссоліні Беніто

МУССОЛІ́НІ Беніто (Mussolini Benito; 29. 07. 1883, с. Довіа-ді-Предаппіо, обл. Емілья-Романья, Італія — 28. 04. 1945, с. Джуліно-ді-Медзеґра, обл. Ломбардія, Італія, перепохов. у Довіа-ді-Предаппіо) — італійський партійний і політичний діяч. 1901 став членом Італійської соціалістичної партії, від 1912 редагував її г. «Avanti!». У листопаді 1914 відрахований із партії за заклик вступити у 1-у світову вій­ну на боці Антанти. У вересні 1915 мобілізований до армії, згодом брав участь у бойових діях до поранення в лютому 1917. У березні 1919 заснував у Мілані фашистську організацію «Союз боротьби». 31 серпня 1919 у статті для г. «Il Popolo d’Italia» вітав визволення Армією УНР Києва від більшовиків і високо оцінював боротьбу українського народу за незалежність. У жовтні 1922 на чолі колони фашистів здійснив похід на Рим, у результаті чого отримав посади прем’єр-міністра та міністра закордонних справ, став диктатором Італії.

Перші кроки М. підтримали не тільки праві європейські партії, а й Д. Ллойд-Джордж, Ф. Рузвельт, ірландський драматург і публіцист Б. Шоу, індійський громад.-політичний діяч М. Ґанді та ін. Є. Коновалець призначив Є. Онацького спеціальним представником ОУН у Римі. Для своєї партії Муссоліні написав програмну працю «La dottrina del fascismo» («Доктрина фашизму», 1932). «Найчистішою формою демократії» він вважав фашизм, який характеризував як «демократію організовану, централізовану, авторитарну». Наголошував на культі боротьби та вій­ни, рішуче відкидав потребу у всесвітньому і перманентному мирі як найвищому ідеалі людського поступу. Заперечував право на національне самови­значення недержавних націй. На його думку, головне завдання фашистської держави — утворення імперії та здійснення перманентної соціальної революції.

У зовнішній політиці основні зусилля спрямував на встановлення італійського домінування в Середземно­мор’ї та створення колоніальної імперії в Північній та Північно-східній Африці. За схожістю ідейних позицій і дій фашистськими почали також називати режими М. Горті в Угорщині та Ю. Пілсудського в Польщі.

Муссоліні розпочав агресію проти Ефіопії 1935–36, захопив Албанію 1939. Обстоював необхідність створення «вісі Рим–Берлін». 1940 Італія вступила в 2-у світову вій­ну на боці Німеччини. Італійські війська постійно зазнавали великих втрат і поразок. 25 липня 1943 його усунуто зі своєї посади й за­арештовано, але завдяки спецоперації, здійсненої німецькими диверсантами під командуванням О. Скорцені, був звільнений. 23 вересня 1943 очолив т. зв. Італійську соціальну республіку в північній частині країни, окупованій німецькими війсь­ками. Після їхньої поразки намагався виїхати до Швейцарії. У квітні 1945 схоплений і страчений італійськими партизанами.

Рекомендована література

1. D. M. Smith. Mussolini. A Biogra­phy. Knopf, 1982;
   Google Scholar Internet
2. Белоусов Л. Бенито Муссолини. Москва, 1999;
   Google Scholar Internet
3. Колье Р. Дуче! Взлет и падение Бенито Муссолини / Пер. с англ. Москва, 2001;
   Google Scholar Internet
4. Попович М. Червоне століття. К., 2007.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю