МУС­СОЛІ́НІ Беніто (Mussolini Benito; 29. 07. 1883, с. Довіа-ді-Предап­піо, обл. Емілья-Романья, Італія — 28. 04. 1945, с. Джуліно-ді-Медзеґра, обл. Ломбардія, Італія, пере­похов. у Довіа-ді-Предап­піо) — італійський партійний і політичний діяч. 1901 став членом Італійської соціалістичної партії, від 1912 редагував її г. «Avanti!». У листопаді 1914 від­рахований із партії за заклик вступити у 1-у світову вій­ну на боці Антанти. У вересні 1915 мобілізований до армії, згодом брав участь у бо­йових діях до поране­н­ня в лютому 1917. У березні 1919 заснував у Мілані фашистську організацію «Союз боротьби». 31 серпня 1919 у стат­ті для г. «Il Popolo dʼItalia» вітав визволе­н­ня Армією УНР Києва від більшовиків і високо оцінював боротьбу українського народу за незалежність. У жовтні 1922 на чолі колони фашистів здійснив похід на Рим, у результаті чого отримав посади премʼєр-міністра та міністра закордон­них справ, став диктатором Італії.

Перші кроки М. під­тримали не тільки праві європейські партії, а й Д. Ллойд-Джордж, Ф. Ру­звельт, ірландський драматург і публіцист Б. Шоу, індійський громад.-політичний діяч М. Ґанді та ін. Є. Коновалець при­значив Є. Онацького спеціальним пред­ставником ОУН у Римі. Для своєї партії Мус­соліні написав про­грамну працю «La dottrina del fascismo» («Доктрина фашизму», 1932). «Найчистішою формою демократії» він вважав фашизм, який характеризував як «демократію організовану, централізовану, авторитарну». Наголошував на культі боротьби та вій­ни, рішуче від­кидав потребу у всесвітньому і перманентному мирі як найвищому ідеалі людського по­ступу. Заперечував право на національне самови­­значе­н­ня недержавних націй. На його думку, головне зав­да­н­ня фашистської держави — утворе­н­ня імперії та здійсне­н­ня перманентної соціальної революції.

У зовнішній політиці основні зуси­л­ля спрямував на встановле­н­ня італійського домінува­н­ня в Серед­земно­морʼї та створе­н­ня колоніальної імперії в Пів­нічній та Пів­нічно-східній Африці. За схожістю ідейних позицій і дій фашистськими почали також називати режими М. Горті в Угорщині та Ю. Пілсудського в Польщі.

Мус­соліні роз­почав агресію проти Ефіопії 1935–36, захопив Албанію 1939. Об­стоював необхідність створе­н­ня «вісі Рим–Берлін». 1940 Італія вступила в 2-у світову вій­ну на боці Німеч­чини. Італійські війська по­стійно за­знавали великих втрат і поразок. 25 липня 1943 його усунуто зі своєї посади й за­арештовано, але завдяки спецоперації, здійсненої німецькими диверсантами під командува­н­ням О. Скорцені, був звільнений. 23 вересня 1943 очолив т. зв. Італійську соціальну республіку в пів­нічній частині країни, окупованій німецькими війсь­ками. Після їхньої поразки намагався ви­їхати до Швейцарії. У квітні 1945 схоплений і страчений італійськими партизанами.