Мустель Евальд Рудольфович

МУСТЕ́ЛЬ Евальд Рудольфович (21. 05(03. 06). 1911, Севастополь — 10. 04. 1988, Москва) — астрофізик, фахівець у галузі зоряної спектроскопії та фізики Сонця. Доктор фізико-математичних наук (1943), професор (1944), член-кореспондент АН СРСР (1953). Сталінcька премія (1952), премія ім. А. Белопольського АН СРСР (1981, перший лауреат). Закін. Моск. університет (1935), де відтоді й працював: 1944–51 — професор кафедри астрофізики. 1946–60 — у Крим. астрофіз. обсерваторії (с-ще Научний, нині смт Бахчисарай. р-ну): 1950–55 — завідувач відділу фізики зірок; 1955–57, 1968–87 — заступник академік-секр. Відділ. заг. фізики й астрономії АН СРСР; 1957–63 — заступник голови, 1963–86 — голова Астроном. ради АН СРСР. 1970–76 — віце-президент Міжнар. астроном. союзу. Гол. ред. «Астрономического журнала» (1965–86). Зробив знач. внесок у дослідж. зоряних атмосфер, хім. складу і фіз. умов в оболонках нових і наднових зірок, актив. процесів на Сонці. Створив теорію формування неперерв. спектра А–В зірок. Спільно з М. О. Боярчук виявив аномально високий вміст вуглецю, азоту та кисню в оболонках нових зірок (цей результат є фундам. для теорії термоядер. спалахів нових зірок). 1952 передбачив існування газових оболонок, утворених згрібанням міжзоряного газу вітром палких зірок (такі об’єкти були виявлені та ідентифіковані лише через 15 р.). На основі аналізу даних назем. атмосфер. тиску за період 1880–1974 спільно з В. Чорнопрудом і Н. Мулюковою ви­явив, що входження Землі в соняч. корпускуляр. потік супроводжується збільшенням нестійкості земної атмосфери та посиленням атмосфер. циркуляції.

Завантажити статтю