Муталієв Хаджі-Бекір Шовхайлович

Визначення і загальна характеристика

МУТАЛІ́ЄВ Хаджі-Бекір Шовхалович (Му­­талиев Шовхала Хьажбикара; 20. 06. 1910, с-ще Екажево, нині Назран. р-ну, Інгушетія, РФ — 11. 09. 1964, м. Грозний, Чечня, РФ) — інгуський письменник, перекладач. Член СП СРСР (1934). Навч. в Інгус. пед. технікумі (Владикавказ, 1926–30), Комуніст. інституті журналістики (Москва, 1933–35). Дебютував 1928 віршами в г. «Сердало» («Світло»), де й працював після закінчення технікуму. 1930 вступив до Інгус. літ. товариства, у тому ж році випустив першу книжку — п’єсу «Культураи тIемахой» («Культ­армійці»). Зб. віршів і поем «Вай долх» («Ми йдемо», 1934), «Даьхе» («Батьківщина», 1935), «Посте» («На посту», 1940), «Дицлургдац» («Не забудемо», 1944), «Заман мух» («Вітер епохи», 1962), «Новкъа» («У дорозі», 1964; усі — Грозний) та ін. містять роздуми про сенс життя, сутність людини, її покликання. У п’єсах, повістях та оповіданнях відтворював події громадян. вій­ни в Інгушетії, зміни, що сталися в житті й свідомості горян у 20 ст. Збирав і опрацьовував інгус. нар. творчість, упорядкував пісенник (1935) та 1-й т. інгус. фольклору (1940; разом з Х. Осмієвим). Писав для дітей. 1967–68 у Грозному видруковано двотомник творів М. — «Хержа произведенеш». Перекладав з рос., укр., осетин. і лезгин. літ-р. Переклав інгус. мовою поеми «Катерина» і «Наймичка», вірші «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Мені однаково, чи буду», «Сестрі» Т. Шевченка, що вперше опубл. в інгус. вид. «Кобзаря» (Грозний, 1940). «Заповіт» у перекл. М. увійшов до вид. «Заповіт мовами народів світу» (К., 1989). Окремі вірші М. переклав Ф. Скляр.

Завантажити статтю