Муфтій

МУ́ФТІЙ  — законодавець, знавець шаріату, який тлумачить його положення зі спірних питань у формі особливого обов’язкового висновку — фетви, виходячи з прецедентів і принципів шаріату. М. як особл. радники при правителях і суддях (каді) вперше були признач. халіфом Омаром (717–720) у Єгипті. Згодом правитель кожної великої області у мусульман. країнах призначав чи запрошував на службу М., рішення якого ставали обов’язк. для насел. області. В Осман. імперії у 15 ст. гол. М. Стамбула став великим М. країни з титулом шейх аль-іслам. Великий М. давав висновки на запити султана і вищих держ. чиновників щодо відповідності їхніх дій положенням шаріату. Нині в усіх країнах ісламу існує посада верхов. М., який контролює відповідність дій уряду догматам ісламу. М. називають також очільників мусульман. громад Центр. Азії та Казахстану (резиденція у Ташкенті), Башкортостану (м. Уфа), Татарстану (м. Казань), Дагестану (м. Махачкала; усі — РФ). В Україні існує 6 муфтіятів, тобто 6 мусульман. організацій, що мають влас. М., чий авторитет вони визнають. Найвідоміші серед них — шейхи А. Тамім (М. Духовного управління мусульман України) та С. Ісмагілов (М. Духов. упр. мусульман України «Умма»).

Завантажити статтю