Мюнцер Леопольд Давидович

МЮ́НЦЕР Леопольд Давидович (08. 03. 1901, Львів — липень 1943, там само) — піаніст, педагог. Дипломант 1-го Між­нар. конкурсу піаністів ім. Ф. Шопена (Варшава, 1927). Навч. у консерваторії Галиц. муз. товариства у Львові (до 1918; викл. Є. Лялевич) та Академії музики у Відні (від 1919; викл. Е. Штоєрман), де студіював також композицію під керівництвом Г. Ейслера. Знач. вплив на формува­н­ня виконав. стилю М. мав Е. Зауер. Дебютував 1920 у Відні. У 1920–30-х рр. концертував у Польщі, Австрії, Німеч­чині, Великій Британії, Франції, Нідерландах, Італії, Румунії, у 1940-х — у СРСР: Київ, Харків, Одеса, Москва, Ленін­град (нині С.-Петербург), Ростов. У грі М. по­єд­нувалися ліризм, поетичність, багатство звук. палітри з віртуоз. блиском і легкістю. Ві­домий своїми інтер­претаціями композицій Ф. Шопена. У репертуарі — твори В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Д. Скарлат­ті, К. Дебюс­сі, М. де Фальї, К. Шимановського, С. Прокофʼєва (1930 вперше у Львові виконав його 3-й концерт), Ю. Коф­флера, Д. Мійо, А. Онеґ­ґера, Ф. Пуленка та ін. 1928–39 — професор кафедри фортепіано консерваторії Польс. муз. товариства, 1939–41 — завідувач кафедри спец. фортепіано Львів. консерваторії. Серед учнів — Д. Колес­са-Залеська, О. Криштальський, Ф. Порт­ной, Я. Ґорбати, М. Конрад-Сковронська. М. — один із засн. Львів. від­діл. Польс. товариства сучас. музики (1930). Ви­ступав також як диригент. Мав записи на грамплатівках. Під час 2-ї світової вій­ни страчений нім. окупац. владою.

Літ.: Старух Т. Леопольд Мюнцер // Сов. музыка. 1979. № 11; Гелитович К. Л. Мюнцер — піаніст і педагог // Музика. 1986. № 3; Кашкадамова Н. Фортепʼян­не мистецтво у Львові. Т., 2001; Ільницька М. Леопольд Мюнцер // Музика. 2002. № 1–2; Блажкевич Г., Старух Т. Правда і міфи про львівських піаністів — основоположників фортепіан­ної школи. Л., 2002.

К. М. Колес­са

Завантажити статтю