МʼЯЛКО́ВСЬКИЙ Володимир (09. 05. 1928, Луцьк — 20. 08. 2014, м. Мюнхен, Німеч­чина) — лікар, громадський діяч, меценат. Доктор медицини (1959). Навч. в укр. гімназіях Луцька та Пере­мишля (нині Польща), завершив середню освіту в Реґенсбурзі (Німеч­чина). 1948–51 працював референтом з питань пере­селенців Між­нар. організації для втікачів (м. Новий Ульм, Німеч­чина). Закін. Мюнхен. університет (1959). Від 1956 очолював Союз укр. студент. організацій Німеч­чини, був чл. управи Центр. Союзу Укр. студентів та спів­організатором його зʼ­їздів. Від 1970 працював сімей. лікарем. Від 1974 — за­ступник голови, згодом — голова Укр. мед.-харитатив. служби. Сприяв звільнен­ню із засла­н­ня Миколи і Раїси Руденків. Очолював Укр. лікар. товариство у Німеч­чині. Віце-президент (1977–90) Світ. федерації укр. лікар. т-в, спів­організатор 1-го (1984, Мюнхен), учасник 2-го (1988, Ві­день), 3-го (1990, Київ, Львів) та 4-го (1992, Харків) її наук. кон­гресів. 1985 ви­ступив з доповід­дю на наук. конф. Укр. лікар. товариства Пн. Америки у Вашинґтоні; взяв участь в зʼ­їзді укр. лікарів у Відні, під час якого засн. Укр. лікар. товариство Австрії. На­ступ. року ви­ступав на зʼ­їзді Укр. лікар. товариства Австралії у Сіднеї. Делегат 5-го Світ. кон­гресу вільних українців в Торонто (1988). Організував 1990 при­їзд групи дітей Чорнобиля на від­починок у Зх. Німеч­чину. 1992 був делегатом Центр. пред­ставництва українців у Німеч­чині на Всесвіт. форумі українців у Києві; брав участь в урочистому засі­дан­ні ВР і КМ України з нагоди 1-ї річниці проголоше­н­ня незалежності, у пере­похован­ні патріарха Йосифа Сліпого. Допомагав у від­крит­ті Ген. консульства України в Мюнхені (1992–94, спочатку роз­ташовувалося в приміщен­ні УВУ). Організовував збір і до­ставку ліків для лікарень Львова, Києва та укр. поселенців у Боснії. Почес. сенатор УВУ, почес. чл. Вченої Ради Укр. мед. університету. Член «Пласту».