Музей геологічний Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

Визначення і загальна характеристика

МУЗЕ́Й ГЕОЛОГІ́ЧНИЙ ІВА́НО-ФРАНКІ́ВСЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО ТЕХНІ́ЧНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ НА́ФТИ І ГА́ЗУ Засн. 1873 геологом, мінералогом, дійс. чл. НТШ Ю. Медведським при Тех. академії у Львові (нині Нац. університет «Львівська політехніка»). Відтоді постійно поповнювали експонатами, що були знайдені під час експедицій та прид­бані на виставках, в ін. музеях, у приват. осіб у Бонні, Ґьорліце, Дрездені, Фрайберзі (усі — Німеччина), Відні, Женеві (Швейцарія), Парижі, Страсбурзі (Франція), Празі, Нью-Йорку, Філадельфії (обидва — США). 1963 музей разом з нафт. ф-том переведено до Івано-Франківська, де від 1960 функціонувала філія Львів. політех. інституту (нині Івано-Фр. тех. університет нафти і газу). Знач. внесок у налагодження діяльності музею в Івано-Франківську зробила Г. Антонишин, яка до 1976 обіймала посаду завідувачки. Відтоді ним керувала І. Іванчук, яку 2013 змінила Г. Боднар. 2007 мінералог. колекцію музею внесено до Держ. реєстру наук. об’єк­тів, що становлять нац. надбання. Нині за багатством, різноманітністю та кількістю (понад 10 тис. зразків) мінералів, гірських порід, корис. копалин і викоп. решток флори й фауни є одним із найкращих у Європі. Розташ. у гол. корпусі у залі пл. понад 500 м². Експозиції: «Мінералогія», «Петрографія», «Корисні копалини», «Історична геологія», «Палеонтологія», «Карпати, Поділля і Татри», «Старуня — парк льодовикового періоду». Мінерали підібрано за класифікацією Є. Лазаренка, що ґрунтується на їхньому хім. складі, простор. розмі­щенні кристаліч. ґратки, окремих атомів чи груп елементів, характері хім. зв’язків, координації, упаковки та згруповано за класами: самородні елементи, сульфіди, оксиди, силікати різних структур. типів, борати, карбонати, вольфрамати, молібдати, сульфати, фториди, хлорити. Мінералог. колекція (понад 2,2 тис. зразків) характеризує практично всі родовища корис. копалин світу. Системат. колекція відображає різноманітність і багатство хім. сполук; є, напр., мідь з Верх. озера (придбано 1884) та циркон зі шт. Нью-Джерсі (1901) у США, арсенопірит (1884) і срібло (1888) з Саксонії (Німеччина), кіновар з Китаю (1889), сурма з о-ва Борнео (1908). У експозиції «Петрографія» виставлено зразки магматич., осад. і метаморфіч. гірських порід (водночас є й корис. копалинами), що відібрані з родовищ багатьох країн світу. Експозиція «Історична геологія» у хронол. послідовності розкриває етапи розвитку земної кори, зміну тварин. і рослин. світу протягом геол. часу. У ній зібрані зразки флори та залишки осн. груп вимерлих організмів. В експозиції «Палеонтологія» — організми, що існували протягом геол. історії Землі: найпростіші (наприклад, нумуліти з Криму), кишковопорожнинні (корали різних форм і кольорів), пластиножаберні, плечоногі, черевоногі, головоногі (поздовж. розтин наутілуса) та членистоногі (представлені відбитками комах, клас риб ілюструють відбитки риб юрського періоду, знайдених на тер. Ґренландії, Франції та Німеччини). Є окремі кістки, зуби та щелепа печер. ведмедя. Зберігаються бивні та зуби мамонта, знайдені в Еппельгаймі (Німеччина). Робота музею тісно пов’язана з навч. процесом Університету, максимально сприяє підготовці висококваліфіков. фахівців. У ньому проводять екскурсії для школярів і ліцеїстів міста та області, закордон. делегацій та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю