Музей етнографії та художнього промислу
МУЗЕ́Й ЕТНОГРА́ФІЇ ТА ХУДО́ЖНЬОГО ПРО́МИСЛУ Веде свою історію від Наукового товариства імені Шевченка Музею, на базі якого 1940 створ. Львів. етногр. музей. До нього залучено фонди Львівського міського промислового музею, музеїв Дзєдушицьких та О. Прусевича. Від 1945 підпорядк. АН УРСР. 1951 музей обʼєднано в Укр. держ. музей етнографії та худож. промислу АН УРСР (від 1991 — сучасна назва; підпорядк. Народознавства Інституту НАНУ). У структурі — сектори фондів, обліку, експозиції, реставрації та науковий. У колекції зберігається унікал. збірка нар. кераміки 19 — поч. 20 ст. з осн. гончар. центрів України, зокрема раритетні ікони М. Ковальського (1811), збірки глин. виробів гуцул. майстра 2-ї пол. 19 ст. О. Бахматюка та високохудож. фаянс. виробів поч. 20 ст. керам.-скульптур. ф-ки І. Левинського у Львові. Художнє різьблення на дереві представлено раритетами 17–19 ст., серед яких — напрестол. хрест серед. 17 ст. із Манявського скита, ручні деревʼяні хрести відомого майстра із с. Золотий Потік (нині смт Бучац. р-ну Терноп. обл.), одна з найбільших колекцій творів гуцул. різьбярів (рідкісні ікони-хрести 18 — поч. 19 ст., свічники-«трійці», скрині, топірці та ін. вироби знакових майстрів, найповніше — з династії Шкрібляків). Окрему велику групу складають збірки килимів (більше сотні виробів 18 — поч. 20 ст. з відомих килимар. центрів України), нар. тканини, одягу, вишивки 19–20 ст., писанок (найдавніші датовано кін. 19 ст.), виробів зі шкіри, худож. металу з Гуцульщини (пістолі, порохівниці, згарди, чепраги), ікон на склі, іграшок тощо. Цінними є й колекції памʼяток давнього європ. та азій. декор.-ужитк. мистецтва, що відкриті не лише для дослідників з України, а й багатьох країн світу. Також представлені найбільші в Україні колекції виробів із порцеляни, фаянсу, майоліки, худож. скла, зокрема памʼятками часів лужицької культури (8 ст. до н. е.), глин. світильниками римського типу (4 ст. н. е.), італ. майолікою з Урбіно, Кастель-Дуранте, Кастелі (16–18 ст.), голланд. виробами з Дельорта (16–17 ст.), фаянсами з Руана, Марселя та Страсбурґа (18 ст.), англ. керамікою з Веджвуда, порцеляною заводів Мейсена, Відня, Берліна та ін. До особливо вагомих належить колекція меблів, шпалер, ін. предметів інтерʼєру від Готики й епохи Відродження до Модерну та Арт-деко з різних країн Європи. Музейна збірка годинників — найбільша й найцінніша в Україні. Вагоме місце в музеї займає одна з найбагатших у світі колекція юдаїки. Унікал. є зібрання європ. реклам. худож. робіт кін. 19 — поч. 20 ст., зокрема авторства франц. митця А. де Тулуз-Лотрека та чес. художника А. Мухи. Експонати світ. значення — глазуроване керам. зображення Богородиці з дитям кін. 15 ст. роботи флорент. майстерні Луки делла Роббіа (видат. сучасника Леонардо да Вінчі), велика майолік. ваза з батал. сценою з м. Урбіно 16 ст., один із найдавніших збережених у світі церк. владичих жезлів (посохів) коштов. лімозької роботи поч. 13 ст., декор. таріль франц. художника Б. Паліссі 16 ст., консол. годинник роботи гол. придвор. художника короля Франції Людовіка XIV А.-Ш. Буля 2-ї пол. 17 ст. На окрему увагу заслуговують колекції рідкіс. текстил. виробів, зокрема фрагменти одягу коптів (4–12 ст.), зразки убрання священиків та храм. тканин християн. обряду (16–19 ст.), шляхет. одягу з Франції, Польщі, Австрії, Росії, України (18 — поч. 20 ст.), а також зразки одягу й обряд. вироби 19 ст. з Китаю. 2013 у Музеї відкрито оновлену постійну експозицію «Декоративно-ужиткове мистецтво Європи кінця 15 — першої третини 20 століття», сформовану і побудовану як аналог всесвітньо відомих виставок Музею декор. мистецтва у Луврі (Париж) та Музею приклад. мистецтва у Відні. У ній представлено розвиток меблярства, годинникарства, худож. кераміки, порцеляни, скла, металу, текстилю у Європі в епоху Готики, Ренесансу, Бароко, Рококо, Класицизму, Ампіру, Еклектики, Історизму, Сецесії, Арт-Деко, а також плакати кін. 19 — 1-ї третини 20 ст. Важливою частиною експозиції є укр. памʼятки — кована залізна пластика «Богородиця з дитям» (16 ст.), плита до каміна зі сценою гріхопадіння (1665; обидві — Львів), бронз. дзвін роботи львів. майстра А. Франке (1643), лава з Бернардин. костелу Львова (17 ст.), бучацька маката 19 ст., 2 настільні горизонт. годинники, виготовлені у Львові А. Камінським та в Тернополі Б. Яворським (18 ст.), метал. торшер у вигляді натуралістично вирішених квітів нарцисів майстрів Львів. пром. школи, плакати П. Холодного та П. Ковжуна (20 ст.). Від 2016 діє експозиція «Традиційно-побутова культура українського села кінця 19 — 20 століття», розміщена у 14-ти залах і поділена на 4 блоки: «Календарна обрядовість українців» (в її основі — розподіл свят за календар. роком), «Заняття та промисли» (рибальство, бджільництво, лозоплетіння, бондарство, різьба на дереві, гончарство, шкіряні вироби, ковальство, ткацтво, вишивка тощо), «Сімейна обрядовість» (родильна обрядовість, весільні звичаї та обряди, поховал. обрядовість), «Українське декоративне мистецтво 20 століття». Серед тимчас. фонд. експозицій — «Чуже/своє: про що мовчать музейні памʼятки», «120-років Науковому Товариству імені Шевченка», «Втрачені барви зраненого Полісся» (до 30-ї річниці аварії на Чорнобил. АЕС), «Ткана Шевченкіана», «Народний дереворит у художніх збірках Львова», «Реліквії єврейського світу Галичини» (до 85-річчя виставки євр. худож. промислу), «Керамічний код Івана Левинського. Погляд через століття». МЕХП веде активну міжнар. діяльність, що відображено у спільних проектах із музеями США, Канади, Ізраїлю, країн ЄС, зокрема Польщі, Словаччини, Австрії, Франції, Німеччини, Латвії, Фінляндії тощо.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
