Музей зоологічний Одеського національного університету ім. І. Мечникова

МУЗЕ́Й ЗООЛОГІ́ЧНИЙ ОДЕ́СЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ім. I. Мечникова Музейні колекції зоол. музею почали формувати до офіц. відкриття 1865 Новорос. університету в Одесі: понад 30 р. об’єкти природи збирали для природн. кабінету Рішельєв. ліцею (на його базі й засн. Університет). До складу природн. відділ. фіз.-мат. факультету входили зоол. та зоотоміч. кабінети — зібрання музей. експонатів і навч. лабораторій. Від 1954 зоол. музей розташ. у будівлі біол. факультету (провулок Шаманський, № 2), займає 3 експозиц. зали заг. пл. понад 1000 м². Як структур. підрозділ біол. факультету зоол. музей є наук. та навч. базою біол. і геол.-геогр. факультетів. У колекції — 56 тис. од. зберігання, з яких 7,5 тис. виставлено в експозиції, створ. за системат. принципом, є окремі темат. вітрини і 4 біогрупи. Серед унікал. експонатів — повний скелет 27-метр. синього кита (1949 подаровано китобій. флотилією «Слава» на прохання ректора Університету М. Савчука; перевезено в Ботан. сад, де присипано землею для біол. очищення; через 6 р. встановлено на спец. подіумі), скелети ще 5-ти видів китоподібних та жирафа, череп вимерлої стелерової корови, 75-сантиметр. мушля молюска тридакна, колекція тропіч. метеликів і жуків. Наук. напрями діяльності музею: дослідж. біол. різноманітності та використання фауни Причорномор’я, популяцій. екології та морфології тварин; вивчення історії зоол. дослідж. у Причорномор’ї. Наук. співроб. музею збирають, зберігають, вивчають зоол. колекції, використовують їх з навч., наук. та освіт. метою, знайомлячи студентів та відвідувачів із розмаїттям сучас. тварин, що населяють Землю. Спочатку музейні експонати використовували для закріплення лекц. курсів, а в лаб. проводили практ. заняття, студенти готували атестац. роботи; співроб. каф. зоології, порівнял. анатомії й фізіології здійснювали наук. дослідж. Найбільш цінними були зібрання фауни Причорномор’я проф. А. Нордмана. Активну участь у поповненні зоол. колекцій брав І. Відгальм, якого 1862 запрошено до Рішельєв. ліцею як препаратора та зав. зоол. музею. Один із перших кураторів зоол. колекції — проф. зоології І. Маркузен, який доклав чимало зусиль для поповнення музей. експонатів (їх створювали переважно за кордоном — у Парижі, Гамбурзі, Амстердамі та ін. містах). Так, 1867–68 він придбав колекції екзотич. птахів (серед них — 120 видів з о-ва Ява) і риб. У 1870-х рр. із закордон. поїздок І. Мечников, О. Ковалевський та ін. проф. привозили колекцій. матеріал — мор. безхребетних. На поч. 20 ст. зав. зоол. кабінету був Я. Лебединський; 1908–12 лаборантом працював М. Жуков, який досконало оволодів методами оброблення скелетів тварин. Нові експонати закуповували за кордоном і замовляли в ін. установах. Так, 1912–17 придбано мор. безхребетних (167 од.) у Неаполітан. станції; 1913 за кордоном замовлено спирт. препарати мор. тварин, а в Москві в таксидерміста К. Лоренца — опудала вовка, зайця-русака та зайця-біляка. До забезпечення діяльності зоотоміч. кабінету та його лаб. багато зусиль доклав Д. Третьяков, який організував спец. навч. музей мед. зоології, зібрав колекцію безхребетних і риб, багато препаратів виготовив особисто. До 1917 музейне зібрання використовували переважно з навч. і наук. метою, 1919 воно стало доступним для відвідувачів. 1920 зібрання залишено при ІНО. 1929 Наркомос УСРР на базі дослід. кафедр біології, геології з географією і фізіології рослин заснував н.-д. Зоол.-біол. інститут, дир. якого призначили Д. Третьякова. За його пропозицією і завдяки активності секр. Т. Склярука Наркомос УСРР погодився передати новоствореному інституту всі музеї. Частину експонатів для лекц. демонстрації залишили в зоол. кабінеті ІНО. Після формал. передачі зоол. і зоотоміч. музеї об’єд­нано в один — зоологічний. Д. Третьяков упорядкував колекції безхребетних і риб. Після реконструкції фонди розширено до 10 тис. препаратів, створ. 3 частини експозиції: тваринне царство СРСР та ін. країн; походження людини; історія мікроскопа. Під час окупації Одеси 1941–44 музей використовували для занять студентів відкритого 1942 румун. владою Університету; експози­цію залишили в колиш. приміщеннях, найбільш цінні коробки з екзотич. комахами замурували в нішах гол. корпусу університету та зберігали до визволення міста. У початк. період окупації куратором музею був проф. О. Прендель, від грудня 1942 до вересня 1944 — С. Нікітін. Музейну експозицію і фонд. колекції відновили та систематизували. У рад. період фахівці самостійно виготовляли музейні експонати. У зоол. музеї сформувалася Одес. школа таксидермії, представники якої освоїли й розвинули всі види таксидерм. робіт і виконували їх на рівні світ. стандартів. Завдяки роботам таксидермістів Ю. Нікандрова (див. Нікандрови), С. Михайлова, Ю. Буянова, А. Трескіна, Д. Філімонова, Б. Володарського експозицію зоол. музею в повоєнні роки збільшено майже вдвічі. С. Михайлов і Ю. Нікандров виготовляли опудала великих тварин; частину з них здобули особисто під час експедиц. виїздів на Кавказ (тур, сарна, ведмідь, кабан), ін. передав Одес. зоопарк (зубробізон, лама, антилопа, страус, удав, лев) і китобійна флотилія (тюлень-крабоїд, антарктичний котик). У 1960-і рр. експозицію поповнено новими видами місц. птахів і комах. Таксидерміст С. Михайлов, лаборанти Ю. Суворов, Ю. Буянов, художники П. Велігурський, Б. Володарський, Ю. Горобець створили біогрупи «Удави», «Вовки», «Бобри», «У плавнях Дунаю», опудала великих акул, скатів, тюленів. Китобої привозили заморожені тушки і шкури тюленів, альбатросів, пінгвінів. Під час наук. рейсів співроб. Пд. НДІ риб. господарства та океанографії (Одеса) збирали для музею риб, молюсків, корали з Індій. океану. Зусиллями ентомологів С. Блінштейна й В. Мальцева розширено та реконструйовано експозицію комах. Швидко поповнено також теріол. колекцію. Бригада мисливців забезпечила музей черепами вовків, товариства мисливців надали голови козуль, лисиць. 1968 Г. Філімонов подарував музею колекцію колібрі та деяких ін. екзот. видів птахів. 1969 Ю. Буянов вирушив на н.-д. судні «Скіф» в Індій. океан; із поїздки привіз шкури великих екземплярів риби-пилки та акулохвостого ската. До 1980-х рр. в експозиції музею найбільш пов­но представлено фауну Причор­­номор’я. Нові види надходили з ін. регіонів СРСР в обмін на місц. фауну. 1981–85 для збору матеріалів співроб. музею брали участь в експедиціях каф. ґрунтознавства університету в Забайкаллі, Краснояр. краї, відвідали Пн. Кавказ і Зх. Казахстан. 1986–88 А. Трескін і В. Заморов у складі наук. груп експедицій Пд. НДІ риб. господарства та океанографії в зх. частині Індій. океану зібрали мушлі тропіч. молюсків, корали, риби. У 1980-і рр. таксидерміст-реставратор Д. Філімонов створив експозицію «Орнітофауна Центр. Америки». Тоді ж складено охоронно-топогр. описи, оновлено інвентарні книги, наук. паспорти. 1985–90 музей виконував н.-д. роботу «Вивчення різно­якісності внутр.-популяцій. угруповань тварин як основи механізмів популяцій. авторегуляції». Підготовлено каталог теріол. колекції, 1995 опубл. доповнення до нього. Колектив музею організував 8 «Читань пам’яті О. Браунера» і конф. «Розвиток зоол. дослідж. в Одес. університеті» (присвяч. Д. Третьякову). Співроб. музею підготували метод. вказівки для проведення екскурсій, збирання та оброблення матеріалів. У музеї проводять заняття зі студентами біол. і геол.-геогр. факультетів Університету, ін. ВНЗів Одеси, а також екскурсії для школярів, гостей міста. Директор — Б. Волянський (1929–33), Ф. Хинчук (1933–36), С. Ґрінбарт (1936–40), О. Браунер (1941), М. Жуков (1944), Л. Бешевлі (1945–53), І. Березюк (1953–57), Л. Назаренко (1957–62), І. Гурський (1964–72), В. Губський (1972–79), В. Лобков (від 1979).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю