Музей зоологічний Одеського національного університету ім. І. Мечникова

Визначення і загальна характеристика

МУЗЕ́Й ЗООЛОГІ́ЧНИЙ ОДЕ́СЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ім. I. Мечникова Музейні колекції зоол. музею почали формувати до офіц. від­кри­т­тя 1865 Новорос. університету в Одесі: понад 30 р. обʼєкти природи збирали для природн. кабінету Рішельєв. ліцею (на його базі й засн. Університет). До складу природн. від­діл. фіз.-мат. факультету входили зоол. та зоотоміч. кабінети — зі­бра­н­ня музей. екс­понатів і навч. лабораторій. Від 1954 зоол. музей роз­таш. у будівлі біол. факультету (провулок Шаманський, № 2), за­ймає 3 екс­позиц. зали заг. пл. понад 1000 м². Як структур. під­роз­діл біол. факультету зоол. музей є наук. та навч. базою біол. і геол.-геогр. факультетів. У колекції — 56 тис. од. зберіга­н­ня, з яких 7,5 тис. ви­ставлено в екс­позиції, створ. за системат. принципом, є окремі темат. вітрини і 4 біо­групи. Серед унікал. екс­понатів — повний скелет 27-метр. синього кита (1949 подаровано китобій. флотилією «Слава» на проха­н­ня ректора Університету М. Савчука; пере­везено в Ботан. сад, де присипано землею для біол. очище­н­ня; через 6 р. встановлено на спец. подіумі), скелети ще 5-ти видів китоподібних та жирафа, череп вимерлої стелерової корови, 75-сантиметр. мушля молюска тридакна, колекція тропіч. метеликів і жуків. Наук. напрями діяльності музею: дослідж. біол. різноманітності та викори­ста­н­ня фауни Причорноморʼя, популяцій. екології та морфології тварин; ви­вче­н­ня історії зоол. дослідж. у Причорноморʼї. Наук. спів­роб. музею збирають, зберігають, ви­вчають зоол. колекції, використовують їх з навч., наук. та освіт. метою, зна­йомлячи студентів та від­відувачів із роз­маї­т­тям сучас. тварин, що населяють Землю. Спочатку музейні екс­понати використовували для закріпле­н­ня лекц. курсів, а в лаб. проводили практ. заня­т­тя, студенти готували атестац. роботи; спів­роб. каф. зоології, порівнял. анатомії й фізіології здійснювали наук. дослідж. Найбільш цін­ними були зі­бра­н­ня фауни Причорноморʼя проф. А. Нордмана. Активну участь у поповнен­ні зоол. колекцій брав І. Від­гальм, якого 1862 за­прошено до Рішельєв. ліцею як препаратора та зав. зоол. музею. Один із перших кураторів зоол. колекції — проф. зоології І. Маркузен, який доклав чимало зусиль для поповне­н­ня музей. екс­понатів (їх створювали пере­важно за кордоном — у Парижі, Гамбурзі, Амстердамі та ін. містах). Так, 1867–68 він при­дбав колекції екзотич. птахів (серед них — 120 видів з о-ва Ява) і риб. У 1870-х рр. із закордон. по­їздок І. Мечников, О. Ковалевський та ін. проф. привозили колекцій. матеріал — мор. без­хребетних. На поч. 20 ст. зав. зоол. кабінету був Я. Лебединський; 1908–12 лаборантом працював М. Жуков, який досконало оволодів методами обробле­н­ня скелетів тварин. Нові екс­понати закуповували за кордоном і замовляли в ін. установах. Так, 1912–17 при­дбано мор. без­хребетних (167 од.) у Неаполітан. станції; 1913 за кордоном замовлено спирт. препарати мор. тварин, а в Москві в таксидерміста К. Лоренца — опудала вовка, зайця-русака та зайця-біляка. До забезпече­н­ня діяльності зоотоміч. кабінету та його лаб. багато зусиль доклав Д. Третьяков, який організував спец. навч. музей мед. зоології, зібрав колекцію без­хребетних і риб, багато препаратів виготовив особисто. До 1917 музейне зі­бра­н­ня використовували пере­важно з навч. і наук. метою, 1919 воно стало до­ступним для від­відувачів. 1920 зі­бра­н­ня залишено при ІНО. 1929 Наркомос УСРР на базі дослід. кафедр біо­логії, геології з гео­графією і фізіології рослин заснував н.-д. Зоол.-біол. ін­ститут, дир. якого при­значили Д. Третьякова. За його пропозицією і завдяки активності секр. Т. Склярука Наркомос УСРР погодився пере­дати ново­створеному ін­ституту всі музеї. Частину екс­понатів для лекц. демонстрації залишили в зоол. кабінеті ІНО. Після формал. пере­дачі зоол. і зоотоміч. музеї обʼєд­нано в один — зоологічний. Д. Третьяков упорядкував колекції без­хребетних і риб. Після рекон­струкції фонди роз­ширено до 10 тис. препаратів, створ. 3 частини екс­позиції: тварин­не царство СРСР та ін. країн; походже­н­ня людини; історія мікро­скопа. Під час окупації Одеси 1941–44 музей використовували для занять студентів від­критого 1942 румун. владою Університету; екс­пози­цію залишили в колиш. приміще­н­нях, найбільш цінні коробки з екзотич. комахами замурували в нішах гол. корпусу університету та зберігали до визволе­н­ня міста. У початк. період окупації куратором музею був проф. О. Прендель, від грудня 1942 до вересня 1944 — С. Нікітін. Музейну екс­позицію і фонд. колекції від­новили та систематизували. У рад. період фахівці само­стійно виготовляли музейні екс­понати. У зоол. музеї сформувалася Одес. школа таксидермії, пред­ставники якої освоїли й роз­винули всі види таксидерм. робіт і виконували їх на рівні світ. стандартів. Завдяки роботам таксидермістів Ю. Нікандрова (див. Нікандрови), С. Михайлова, Ю. Буянова, А. Трескіна, Д. Філімонова, Б. Володарського екс­позицію зоол. музею в повоєн­ні роки збільшено майже вдвічі. С. Михайлов і Ю. Нікандров виготовляли опудала великих тварин; частину з них здобули особисто під час екс­педиц. ви­їздів на Кавказ (тур, сарна, ведмідь, кабан), ін. пере­дав Одес. зоопарк (зубробізон, лама, антилопа, страус, удав, лев) і китобійна флотилія (тюлень-крабоїд, антарктичний котик). У 1960-і рр. екс­позицію поповнено новими видами місц. птахів і комах. Таксидерміст С. Михайлов, лаборанти Ю. Суворов, Ю. Буянов, художники П. Велігурський, Б. Володарський, Ю. Горобець створили біо­групи «Удави», «Вовки», «Бобри», «У плавнях Дунаю», опудала великих акул, скатів, тюленів. Китобої привозили заморожені тушки і шкури тюленів, альбатросів, пінгвінів. Під час наук. рейсів спів­роб. Пд. НДІ риб. господарства та океано­графії (Одеса) збирали для музею риб, молюсків, корали з Індій. океану. Зуси­л­лями ентомологів С. Блінштейна й В. Мальцева роз­ширено та реконстру­йовано екс­позицію комах. Швидко поповнено також теріол. колекцію. Бригада мисливців забезпечила музей черепами вовків, товариства мисливців надали голови козуль, лисиць. 1968 Г. Філімонов подарував музею колекцію колібрі та деяких ін. екзот. видів птахів. 1969 Ю. Буянов вирушив на н.-д. судні «Скіф» в Індій. океан; із по­їздки привіз шкури великих екземплярів риби-пилки та акулохвостого ската. До 1980-х рр. в екс­позиції музею найбільш пов­но пред­ставлено фауну Причор­­номорʼя. Нові види надходили з ін. регіонів СРСР в обмін на місц. фауну. 1981–85 для збору матеріалів спів­роб. музею брали участь в екс­педиціях каф. ґрунто­знавства університету в Забайкал­лі, Краснояр. краї, від­відали Пн. Кавказ і Зх. Казах­стан. 1986–88 А. Трескін і В. Заморов у складі наук. груп екс­педицій Пд. НДІ риб. господарства та океано­графії в зх. частині Індій. океану зібрали мушлі тропіч. молюсків, корали, риби. У 1980-і рр. таксидерміст-ре­ставратор Д. Філімонов створив екс­позицію «Орнітофауна Центр. Америки». Тоді ж складено охорон­но-топогр. описи, оновлено інвентарні книги, наук. паспорти. 1985–90 музей виконував н.-д. роботу «Ви­вче­н­ня різно­­якісності внутр.-популяцій. угруповань тварин як основи механізмів популяцій. авторегуляції». Під­готовлено каталог теріол. колекції, 1995 опубл. доповне­н­ня до нього. Колектив музею організував 8 «Читань памʼяті О. Браунера» і конф. «Роз­виток зоол. дослідж. в Одес. університеті» (присвяч. Д. Третьякову). Спів­роб. музею під­готували метод. вказівки для проведе­н­ня екс­курсій, збира­н­ня та обробле­н­ня матеріалів. У музеї проводять заня­т­тя зі студентами біол. і геол.-геогр. факультетів Університету, ін. ВНЗів Одеси, а також екс­курсії для школярів, гостей міста. Директор — Б. Волянський (1929–33), Ф. Хинчук (1933–36), С. Ґрінбарт (1936–40), О. Браунер (1941), М. Жуков (1944), Л. Бешевлі (1945–53), І. Березюк (1953–57), Л. Назаренко (1957–62), І. Гурський (1964–72), В. Губський (1972–79), В. Лобков (від 1979).

Літ.: Лобков В. А., Рясиков Л. В., Суворов Ю. В. Краткий очерк истории зоологического музея Одес­ского университета // Изв. Музей. фонда им. А. А. Брау­нера. О., 2005. Т. 2, № 1; Описание экс­позиции зала «Птицы» Зоологического музея Одес­ского национального университета имени И. И. Мечникова // Там само. 2018. Т. 15, № 1–2.

Ю. В. Суворов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю