Музей історії Львівського національного університету ім. І. Франка

МУЗЕ́Й ІСТО́РІЇ ЛЬВІ́ВСЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ім. І. Франка. Ідея заснування університетського музею історичного профілю виникла наприкінці 18 століття, коли при Львівському університеті було закладено основи Зоологічного музею Львівського університету, а згодом організовано анатомічний музей (1803), Мінералогічний музей імені академіка Євгена Лазаренка (1852) і Палеонтологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка (1904). Його своєрідним прототипом стала галерея літографій-портретів ректорів, надрукованих у 1820–1840-х роках у типографіях Львова та Відня. Ці графічні твори нині зберігаються у фондах Львівського історичного музею, Львівської національної галереї мистецтв та інших закладів культури.

До створення музею спонукало святкування 250-ї річниці заснування Львівського університету (1912), але процес перервала Перша світова війна. У міжвоєнний період 1918–1939 організація музею залишалась актуальною, у структурних підрозділах накопичувалася значна кількість історичних і культурних цінностей, наукових колекцій. 1945–1946 із цих речей та збірок заплановано організацію постійно діючої виставки, що мала б відображати історію Львівського університету. До цього процесу залучено В. Горбатюка, І. Крип’якевича, М. Возняка, Іларіона Свєнціцького. 1946 року згідно з наказом ректора створено нову комісію, до складу якої увійшли В. Горбатюк (голова), М. Зарицький, П. Домбковський, І. Свєнціцький, директор Наукової бібліотеки В. Осечинський. Незважаючи на мобілізацію значних інтелектуальних і творчих сил і участь у підготовчій діяльності відомих учених, постійно діюча виставка так і не запрацювала.

В умовах інтелектуальної деукраїнізації в другій половині 1940-х років, політичних кампаній боротьби зі школою Михайла Грушевського і так званим українським буржуазним націоналізмом, об’єктивне висвітлення історії Львівського університету було неможливим та ідеологічно небезпечним. Черговим поштовхом до заснування музею стало святкування 300-річного ювілею Львівського університету (1961). У 1964 році музей відкрито, 1978 року йому надано статус «народного». Оновлена 1986 року у контексті політики «перебудови» експозиція вже на початку 1990-х років втратила актуальність, ґрунтовна реорганізація тривала понад 20 років.

Від 2001 року одночасно з поповненням фондів здійснено ремонт приміщень, розпочато облаштування фондосховища, виготовлено музейні меблі, зібрано 90 фотопортретів ректорів. Нова експозиція відкрита 2011 року до 350-річчя Львівського університету.

Музей розміщений у двох залах головного корпусу, зведеного 1877–1881 роках за проектом Ю. Гохберґера для Галицького сейму. У його структурі діють розділи: «Передумови заснування Університету (кінець XVI — середина XVII століття)», «Львівська Академія у часи Речі Посполитої (1661–1773)», «Австрійський період історії Університету (1784–1918)», «Університет між світовими війнами (1918–1939)», «Радянський Університет (1939–1990)», «Сучасний розвиток Університету».

Експозиція та фонди відображають історію Львівського університету як освітнього, наукового і культурного закладу. Серед експонатів — дипломи випускників і науковців часів Австро-Угорщини, Польщі, СРСР, документи, особисті речі, рукописи та видання наукових праць, нагороди, твори живопису й скульптури, наукові прилади, фото тощо. Музей став осередком редакції та авторського колективу «Енциклопедії Львівського університету». Завдяки цьому проекту зібрано унікальну інформаційну базу — понад 5,5 тисяч біографій і фото вчених. Співробітники музею проводять екскурсії, надають консультації з історії Львівського університету, організують виставки, серед яких — «Археологічні дослідження Університету в 2000–2001 роках» (2001), «Історія нашої революції» (2005), «Немає вільної Польщі без вільної України: Єжи Гедройц» (2007), «Львівський університет: 350 років історії» (2011), «Михайло Грушевський: життя та творчість» (2016), «Історія Львівського університету» (2017; у місті Броди Львівської області). Перший завідувач — Іван Войтюк (1964–1968), від 2001 року — Юрій Гудима.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю