Музей українських діячів науки та мистецтва

МУЗЕ́Й УКРАЇ́НСЬКИХ ДІЯЧІ́В НАУ́КИ ТА МИСТЕ́ЦТВА Бере початок від мемор. збірок музею Українського наукового товариства в Києві. 1919 в ньому створ. окремий від­діл укр. діячів, який 1921 пере­творено на окремий Музей діячів України при Істор.-філол. від­ділі ВУАН. Від 1926 — М. у. д. н. та м. Спочатку роз­міщувався у будівлі на вул. Десятин­на, № 9, від 1929 — у Всеукраїнському музеї-городку на тер. Києво-Печерської Свято-Успенської лаври. 1924–25 збірка музею налічувала 2,5 тис. предметів, на­прикінці 1920-х рр. — бл. 15 тис. од. зберіга­н­ня: іконогр. матеріал (порт­рети, фото, гравюри), архіви, рукописи, друк. твори, періодика, афіші, художні твори, мемор. речі, матеріали про вшанува­н­ня діячів за життя і після смерті тощо. Музей замовляв художникам і скульпторам порт­рети видат. українців, над ними працювали Ф. Балавенсь­кий, Л. Блох, М. Жук, В. Касіян, М. Шаронов та ін. митці. На­прикін­ці 1920-х рр. найцін­нішими були мемор. колекції родин Алчевсь­ких, Грінченків, В. Антоновича, М. Біляшівського, Ф. Вовка, П. Демуцького, В. Доманицького, М. Драгоманова (див. Драгоманови), Г. Квітки-Основʼяненка, О. Кониського, М. Костомарова, М. Коцюбинського, П. Куліша, О. Лазаревського, В. Ля­скоронського, М. Лисенка, Г. Нарбута, І. Нечуя-Левицького, Г. Павлуцького, О. Русова, О. Сластьона, М. Сумцова, Т. Шевченка, В. Щавинського, Д. Щербаківського та ін. 1924–30 дир. музею був О. Новицький; 1930–34 — Є. Рудинська (працювала консерватором у музеї від 1926). Вони провели велику роботу з роз­будови музею: комплектува­н­ня, систематизації, ви­вче­н­ня, популяризації й введе­н­ня до наук. обігу музей. колекцій; листувалися з багатьма діячами, які пере­дали музею власні зі­бра­н­ня, готували до ви­да­н­ня рукописні матеріали. Налагодили звʼязки з родинами ви­знач. діячів укр. культури, клопоталися про встановле­н­ня мемор. дощок, збереже­н­ня мемор. споруд і могил; про на­да­н­ня матер. допомоги. У музеї створ. по­стійну екс­позицію, влаштовували ви­ставки, присвяч. М. Лисенку (1926 і 1928), Ганні Барвінок, М. Коцюбинському, І. Нечую-Левицькому, Д. Щербаківському (усі — 1928), «ВУАН на сучасному етапі» (1932); ви­дано каталоги ви­ставок М. Лисенка і М. Коцюбинського тощо. 1927 засн. Товариство друзів музею. 1930 опубл. перший том «Збірника Музею діячів науки та мистецтва», присвяч. М. Лисенку. На поч. 1930-х рр. діяльність музею було під­дано критиці й за­пропоновано пере­будувати роботу з метою від­ображе­н­ня досягнень соціаліст. су­спільства. У січні 1934 за роз­порядже­н­ням адм.-фінанс. упр. ВУАН його екс­позицію згорнуто (за винятком від­ділу М. Лисенка, що уві­йшов до складу Укр. театрал. музею; нині Музей театрального, музичного та кіномистецтва України), дорогоцін­ні речі (33 предмети) вилучено до спецчастини ВУАН. Музейне зі­бра­н­ня роз­поділили між Всеукр. істор. музеєм ім. Т. Шевченка (нині Історії України Національний музей) та установами Всеукр. музею-городка, частина з них потрапила до від­ділу рукописів Всенар. б-ки України (нині Ін­ститут рукопису НБУВ).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю