Музей українського народного декоративного мистецтва Національний

Визначення і загальна характеристика

МУЗЕ́Й УКРАЇ́НСЬКОГО НАРО́ДНОГО ДЕКОРАТИ́ВНОГО МИСТЕ́ЦТВА Національний (НМУНДМ) Зібрання бере поч. з колекції Міського музею старожитностей і мистецтв, засн. 1899 у Києві. До створення музею долучилися М. Грушевський, В. Антонович, М. Біляшівський (1902–23 — перший дир.), В. і Д. Щербаківські, Б. Ханенко, В. Хвойка, родина Терещенків, Ф. Вовк, Олена Пчілка, Ф. Ернст та ін. 1904 перейменовано на Київ. худож.-пром. і наук. музей ім. імператора Миколи Олександровича (збірки етногр., істор., худож.-пром. відділів). Одне з найбільших поповнень відбулося 1905–06 під час організації та проведення Першої пд.-руської кустар. виставки. Колекція збільшувалася знахідками числен. експедицій, що завдяки пожертвам меценатів та доброчинності охопили всю Україну. Збірка творів етногр. та худож.-пром. профілю 1910 містила понад 13 тис., 1925 — понад 30 тис., 1939 — понад 52 тис. предметів. У подальшому назву змінювали: 1919 — Перший держ. музей, 1924 — Всеукр. істор. музей ім. Т. Шевченка, 1939 — Держ. музей укр. мистецтва. 1954 колекцію творів нар. мистецтва та худож. промислів виокремлено у філію Держ. музею укр. мистецтва, 1964 — самостійний Держ. музей укр. нар. декор. мистецтва — один із найбільших в Україні музеїв худож. профілю. Від 2010 — статус національного. Нині Музей розташ. на тер. Києво-Печерського історико-культурного заповідника Національного у приміщеннях колиш. Митрополичих покоїв (18 ст.) і прилеглої до них Благовіщен. церкви (поч. 20 ст.). У колекції — понад 80 тис. творів традиц. нар. та профес. декор. мистецтва України 15–21 ст., із них в експозиції (заг. пл. 1250 м²) — бл. 2,5 тис. предметів. Представлені всі види нар. декор. мистецтва України: кераміка (понад 15 тис. зразків 15–21 ст.), килимарство, ткацтво (понад 8,5 тис. од. 18–21 ст.), вишивка (понад 28 тис. предметів 18–21 ст.), різьблення та розпис на дереві, художнє оброблення кістки, шкіри, рогу та металу (бл. 6 тис. творів 16–21 ст.), скло (понад 4,5 тис. творів 16–21 ст.), фарфор і фаянс (понад 6,5 тис. предметів 18–21 ст.), декор. розпис, іконопис, писанкарство (понад 11 тис. предметів 18–21 ст.). Раритетами музей. збірки є різьблений дерев’я­ний хрест у сріб. оправі (1576); глиняні кахлі (15–18 ст.); козац. люльки та порохівниці (17–19 ст.); золототкані шовкові пояси (18 ст.); гаптовані шовковими, золотими та сріб. нитками предмети культового призначення (18 ст.); скляний гравіров. кубок, виготовлений для князя М. Корибута-Вишневецького (1731); килим із поховання гетьмана Д. Апостола (бл. 1734); скатертина, вишита кріпос. майстрами на честь приїзду в Глухів гетьмана К. Розумовського (1760); антимінс митрополита Петра Могили (бл. 1633); гутне скло 16–18 ст.; вироби провід. фарфор. і фаянс. підприємств України 18–19 ст., зокрема Києво-Межигір. фаянс. ф-ки і Волокитин. фарфор. заводу; комплекти укр. нар. вбрання 19 — поч. 20 ст. усіх регіонів України, де в єдиному худож. ансамблі поєднано мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, плетення, оброблення шкіри та металу; традиц. жін. прикраси: дукачі, коралі, венеціан. намисто, вироби з бісеру. Перлини музей. зібрання — 37 живопис. полотен К. Білокур та 650 казк.-фантаст. живопис. композицій М. Примаченко, що належать до скарбниці світ. мистецтва. Музей володіє знач. зібранням творів профес. худож. декор. мистецтва України. Видано збірники наук. праць: «100 років колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва» (2002), «Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ століття» (2004), «Музеї народного мистецтва та національна культура» (2006), «Народний костюм як виразник національної ідентичності» (2008), «Музейні колекції: історія, дослідження, атрибуція» (2010), «Катерина Білокур: мистецтво та образ крізь призму часу» (2012), «Фундатори музейних колекцій та реалії сучасного стану розвитку музейної справи» (2014), «Народні художні промисли України: історія, сьогодення, перспективи» (2016), «Музейні читання па­м’яті М. Біляшівського і Д. Щербаківського» (2018); каталог «Українські порохівниці XVII — початку ХХ століть в колекції Музею українського народного декоративного мистецтва», альбоми «Ганна Собачко-Шостак» (обидва — 2008), «Марія Примаченко (Приймаченко)» (2009; усі — Київ), «Художнє скло України ХVІ — ХІХ століть із колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва» (Л., 2014), «Катерина Білокур», «Петриківський розпис» (обидва — Київ, 2015), «Києво-Межигірсь­кий фаянс» (Х., 2017); у серії видань НМУНДМ «Музейні колекції» — альбоми «Українська вишивка» (2017), «Українська кераміка», «Межигірський керамічний технікум» (обидва — 2018; усі — Київ), «Український фарфор, фаянс», «Український батик», «Український килим» (2019; усі — Вінниця). Щороку в залах музею проводять бл. 20-ти виставок, де експонують роботи сучас. митців, твори з музей. колекції, збірок музеїв України та зарубіжжя. Організовано Міжнар. фестиваль емалі в Україні (2009, 2013), Всеукр. виставку ювелір. та емальєр. мистецтва «Квадра міні-метал» (2014, 2018), започатковано арт-проект «Укр. декор. мистецтво. Традиції. Новації». Зібрання музею представляє укр. мистецтво в Білорусі, Вірменії, Грузії, Азербайджані, Казахстані, РФ, Латвії, Австрії, Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Данії, Фінляндії, Польщі, Португалії, Індії, Японії, Китаї. Музей систематично організовує Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. питанням музей. справи, вечори пам’яті К. Білокур, ін. наук. та культурно-мист. заходи. Директор — В. Нагай (1954–77), Н. Розсошинська (1977–2003), А. В’ялець (2003–16); ген. дир. — Л. Строкова (від 2016).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю