Музей українського народного декоративного мистецтва Національний

МУЗЕ́Й УКРАЇ́НСЬКОГО НАРО́ДНОГО ДЕКОРАТИ́ВНОГО МИСТЕ́ЦТВА Національний (НМУНДМ) Зі­бра­н­ня бере поч. з колекції Міського музею старожитностей і мистецтв, засн. 1899 у Києві. До створе­н­ня музею долучилися М. Грушевський, В. Антонович, М. Біляшівський (1902–23 — перший дир.), В. і Д. Щербаківські, Б. Ханенко, В. Хвойка, родина Терещенків, Ф. Вовк, Олена Пчілка, Ф. Ернст та ін. 1904 пере­йменовано на Київ. худож.-пром. і наук. музей ім. імператора Миколи Олександровича (збірки етногр., істор., худож.-пром. від­ділів). Одне з найбільших поповнень від­булося 1905–06 під час організації та проведе­н­ня Першої пд.-руської ку­стар. ви­ставки. Колекція збільшувалася знахідками числен. екс­педицій, що завдяки пожертвам меценатів та доброчин­ності охопили всю Україну. Збірка творів етногр. та худож.-пром. профілю 1910 містила понад 13 тис., 1925 — понад 30 тис., 1939 — понад 52 тис. предметів. У подальшому назву змінювали: 1919 — Перший держ. музей, 1924 — Всеукр. істор. музей ім. Т. Шевченка, 1939 — Держ. музей укр. мистецтва. 1954 колекцію творів нар. мистецтва та худож. промислів ви­окремлено у філію Держ. музею укр. мистецтва, 1964 — само­стійний Держ. музей укр. нар. декор. мистецтва — один із найбільших в Україні музеїв худож. профілю. Від 2010 — статус національного. Нині Музей роз­таш. на тер. Києво-Печерського історико-культурного заповід­ника Національного у приміще­н­нях колиш. Митрополичих покоїв (18 ст.) і прилеглої до них Благовіщен. церкви (поч. 20 ст.). У колекції — понад 80 тис. творів традиц. нар. та профес. декор. мистецтва України 15–21 ст., із них в екс­позиції (заг. пл. 1250 м²) — бл. 2,5 тис. предметів. Пред­ставлені всі види нар. декор. мистецтва України: кераміка (понад 15 тис. зразків 15–21 ст.), килимарство, ткацтво (понад 8,5 тис. од. 18–21 ст.), вишивка (понад 28 тис. предметів 18–21 ст.), різьбле­н­ня та роз­пис на дереві, художнє обробле­н­ня кістки, шкіри, рогу та металу (бл. 6 тис. творів 16–21 ст.), скло (понад 4,5 тис. творів 16–21 ст.), фарфор і фаянс (понад 6,5 тис. предметів 18–21 ст.), декор. роз­пис, іконопис, писанкарство (понад 11 тис. предметів 18–21 ст.). Раритетами музей. збірки є різьблений деревʼя­ний хрест у сріб. оправі (1576); глиняні кахлі (15–18 ст.); козац. люльки та порохівниці (17–19 ст.); золото­ткані шовкові пояси (18 ст.); гаптовані шовковими, золотими та сріб. нитками предмети культового при­значе­н­ня (18 ст.); скляний гравіров. кубок, виготовлений для князя М. Корибута-Вишневецького (1731); килим із похова­н­ня геть­мана Д. Апостола (бл. 1734); скатертина, вишита кріпос. майстрами на честь при­їзду в Глухів геть­мана К. Ро­зумовського (1760); антимінс митрополита Петра Могили (бл. 1633); гутне скло 16–18 ст.; вироби провід. фарфор. і фаянс. під­приємств України 18–19 ст., зокрема Києво-Межигір. фаянс. ф-ки і Волокитин. фарфор. заводу; комплекти укр. нар. вбра­н­ня 19 — поч. 20 ст. усіх регіонів України, де в єдиному худож. ансамблі по­єд­нано мистецтво крою, тка­н­ня, вишивки, аплікації, плете­н­ня, обробле­н­ня шкіри та металу; традиц. жін. прикраси: дукачі, коралі, венеціан. намисто, вироби з бісеру. Перлини музей. зі­бра­н­ня — 37 живопис. полотен К. Білокур та 650 казк.-фантаст. живопис. композицій М. Примаченко, що належать до скарбниці світ. мистецтва. Музей володіє знач. зі­бра­н­ням творів профес. худож. декор. мистецтва України. Ви­дано збірники наук. праць: «100 років колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва» (2002), «Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ столі­т­тя» (2004), «Музеї народного мистецтва та національна культура» (2006), «Народний костюм як виразник національної ідентичності» (2008), «Музейні колекції: історія, дослідже­н­ня, атрибуція» (2010), «Катерина Білокур: мистецтво та образ крізь призму часу» (2012), «Фундатори музейних колекцій та реалії сучасного стану роз­витку музейної справи» (2014), «Народні художні промисли України: історія, сьогоде­н­ня, пер­спективи» (2016), «Музейні чита­н­ня па­мʼяті М. Біляшівського і Д. Щербаківського» (2018); каталог «Українські порохівниці XVII — початку ХХ століть в колекції Музею українського народного декоративного мистецтва», альбоми «Ганна Собачко-Шостак» (обидва — 2008), «Марія Примаченко (При­ймаченко)» (2009; усі — Київ), «Художнє скло України ХVІ — ХІХ століть із колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва» (Л., 2014), «Катерина Білокур», «Петриківський роз­пис» (обидва — Київ, 2015), «Києво-Межигірсь­кий фаянс» (Х., 2017); у серії ви­дань НМУНДМ «Музейні колекції» — альбоми «Українська вишивка» (2017), «Українська кераміка», «Межигірський керамічний технікум» (обидва — 2018; усі — Київ), «Український фарфор, фаянс», «Український батик», «Український килим» (2019; усі — Він­ниця). Щороку в залах музею проводять бл. 20-ти ви­ставок, де екс­понують роботи сучас. митців, твори з музей. колекції, збірок музеїв України та зарубіж­жя. Організовано Між­нар. фестиваль емалі в Україні (2009, 2013), Всеукр. ви­ставку ювелір. та емальєр. мистецтва «Квадра міні-метал» (2014, 2018), започатковано арт-проект «Укр. декор. мистецтво. Традиції. Новації». Зі­бра­н­ня музею пред­ставляє укр. мистецтво в Білорусі, Вірменії, Грузії, Азербайджані, Казах­стані, РФ, Латвії, Австрії, Великій Британії, Німеч­чині, Нідерландах, Данії, Фінляндії, Польщі, Португалії, Індії, Японії, Китаї. Музей систематично організовує Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. пита­н­ням музей. справи, вечори памʼяті К. Білокур, ін. наук. та культурно-мист. заходи. Директор — В. Нагай (1954–77), Н. Роз­сошинська (1977–2003), А. Вʼялець (2003–16); ген. дир. — Л. Строкова (від 2016).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю