Музика Ярослава Львівна

МУЗИ́КА Ярослава Львівна (10. 01. 1894, с. Залісці, нині Шумського р-ну Терноп. обл. — 24. 11. 1973, Львів) — живописець, графік, реставратор і громадсько-політична діячка. Дружина М. Музики, племінниця С. Крушельницької, тітка Б. Фільц. Співзасн. Асоц. незалеж. укр. митців у Львові (1931). Член СХУ (1939). Художню освіту здобула у студії С. Батовського-Качора (1917–19) та на факультеті пластики (1920–23) Вільної академії крас. мистецтв у Л. Підгорецького у Львові, АМ А. Лота в Парижі (1935). Реставрувати ікони навч. 1910–14 у твор. майстерні НТШ у М. Бойчука (за його порадою 1928 стажувалася в Центр. наук.-реставрац. майстернях в І. Грабаря в Москві), а також у Новгороді, Пскові та Києві. Від 1924 працювала рисувальницею у Нац. музеї у Львові. У 1930-х рр. подорожувала країнами Скандинавії, знайомилася з мистецтвом Франції, Венеції, Італії. Брала участь у товаристві «Союз українок». Делегатка Укр. жін. конгресу в Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1934). Самобут. творчістю, профес. вишколом європ. рівня, постій. пошуком у різних галузях мистецтва й розмаїтих видах техніки утвердила себе серед найяскравіших мист. особистостей Львова 20 ст. Основні галузі — станк., монум. і декор. мистецтво, книжк. та пром. графіка, емальєрство. Значне місце в мист. спадщині займає шевченкіана. Організовувала художні виставки. Авторка статей у львів. ж. «Нова хата», «Жіноча доля», «Жінка» («Жіночі сильветки з шостої виставки Українських незалежних митців», 1935, № 2; «Забавки», 1936, № 6, 7; «Павло Ковжун — товариш», 1939, № 5), «Мистецтво». 1945 під всевд. Сова була зв’язковою Р. Шухевича. Заарешт. 1948 органами НКВС під час перебування в Будинку творчості у смт Гурзуф (Ялтин. міськради, нині АР Крим), за націоналіст. діяльність засудж. до 25-ти р. виправно-труд. робіт. Покарання відбувала у Тайшетлазі (Кемеров. обл., РФ), 3-х ін. сибір. таборах, де працювала на лісозаготівлі, розколюванні слюди. Звільн. 1956 у зв’язку з амністією. Учасниця міських, всеукр., зарубіж. худож. виставок від 1922. Персон. — у Львові (1964, 1968, 1974, 1984, 1994 — посмертна), Києві (1970). У 2000 засн. Терноп. обл. премію ім. М. У Львові на її честь названо вулицю; на будинку НТШ на вул. В. Винниченка, № 26, де 1909–73 М. проживала, встановлено мемор. дошку з бронз. барельєфом (скульптор Е. Мисько), на могилі — бронз. барельєф (автор Є. Дзиндра); 2010 у 3-х залах галереї мистецтв (передала власні архів, художню спадщину та колекцію творів нар. мистецтва) відкрито постійно діючу експозицію, присвяч. її життю і творчості.

Рекомендована література

1. Ярослава Музика: Каталог виставки. Л., 1968;
   Google Scholar Internet
2. Овсійчук В. А. Від усіх стихій // ЛУ. 1968, 26 лип.;
   Google Scholar Internet
3. Лубківський Р. Відвідини Ярослави Музики // Наука і культура. К., 1987. Вип. 21;
   Google Scholar Internet
4. Шимчук Є. Призначення, що природнє, як небо: Виставка творів та колекції, присвяч. 100-річчю від дня народж. Я. Музики // Шлях Перемоги. 1994, 15 січ.;
   Google Scholar Internet
5. Стецько В. Доля Ярослави Музики // ОМ. 1995. № 1;
   Google Scholar Internet
6. Ріпко О. У пошуках минулого. Ретроспектива мистецької культури Львова ХХ ст.: Світлій пам’яті Я. Музики присв’ячується. Л., 1996;
   Google Scholar Internet
7. Кравченко Я. Символи Григорія Сковороди та Михайла Бойчука у творчій долі Ярослави Музики // ОМ. 2008. № 4;
   Google Scholar Internet
8. Фільц Б. Ярослава Музика: Творчість, заповідана Україні // Українки в історії: Нові сторінки. К., 2010;
   Google Scholar Internet
9. Її ж. Українські музиканти на портретах Ярослави Музики // Музика. 2015. № 6;
   Google Scholar Internet
10. Шимчук Є. Призначення — природне, як небо. Ярослава Музика. Л., 2016;
    Google Scholar Internet
11. Кузіч Р. Екслібриси у творчості Яро­слави Музики // ОМ. 2017. № 1.
    Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю