Музика Ярослава Львівна
Визначення і загальна характеристика
МУЗИ́КА Ярослава Львівна (10. 01. 1894, с. Залісці, нині Шумського р-ну Терноп. обл. — 24. 11. 1973, Львів) — живописець, графік, реставратор і громадсько-політична діячка. Дружина М. Музики, племінниця С. Крушельницької, тітка Б. Фільц. Співзасн. Асоц. незалеж. укр. митців у Львові (1931). Член СХУ (1939). Художню освіту здобула у студії С. Батовського-Качора (1917–19) та на факультеті пластики (1920–23) Вільної академії крас. мистецтв у Л. Підгорецького у Львові, АМ А. Лота в Парижі (1935). Реставрувати ікони навч. 1910–14 у твор. майстерні НТШ у М. Бойчука (за його порадою 1928 стажувалася в Центр. наук.-реставрац. майстернях в І. Грабаря в Москві), а також у Новгороді, Пскові та Києві. Від 1924 працювала рисувальницею у Нац. музеї у Львові. У 1930-х рр. подорожувала країнами Скандинавії, знайомилася з мистецтвом Франції, Венеції, Італії. Брала участь у товаристві «Союз українок». Делегатка Укр. жін. конгресу в Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1934). Самобут. творчістю, профес. вишколом європ. рівня, постій. пошуком у різних галузях мистецтва й розмаїтих видах техніки утвердила себе серед найяскравіших мист. особистостей Львова 20 ст. Основні галузі — станк., монум. і декор. мистецтво, книжк. та пром. графіка, емальєрство. Значне місце в мист. спадщині займає шевченкіана. Організовувала художні виставки. Авторка статей у львів. ж. «Нова хата», «Жіноча доля», «Жінка» («Жіночі сильветки з шостої виставки Українських незалежних митців», 1935, № 2; «Забавки», 1936, № 6, 7; «Павло Ковжун — товариш», 1939, № 5), «Мистецтво». 1945 під всевд. Сова була зв’язковою Р. Шухевича. Заарешт. 1948 органами НКВС під час перебування в Будинку творчості у смт Гурзуф (Ялтин. міськради, нині АР Крим), за націоналіст. діяльність засудж. до 25-ти р. виправно-труд. робіт. Покарання відбувала у Тайшетлазі (Кемеров. обл., РФ), 3-х ін. сибір. таборах, де працювала на лісозаготівлі, розколюванні слюди. Звільн. 1956 у зв’язку з амністією. Учасниця міських, всеукр., зарубіж. худож. виставок від 1922. Персон. — у Львові (1964, 1968, 1974, 1984, 1994 — посмертна), Києві (1970). У 2000 засн. Терноп. обл. премію ім. М. У Львові на її честь названо вулицю; на будинку НТШ на вул. В. Винниченка, № 26, де 1909–73 М. проживала, встановлено мемор. дошку з бронз. барельєфом (скульптор Е. Мисько), на могилі — бронз. барельєф (автор Є. Дзиндра); 2010 у 3-х залах галереї мистецтв (передала власні архів, художню спадщину та колекцію творів нар. мистецтва) відкрито постійно діючу експозицію, присвяч. її життю і творчості.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Старий з бородою» (1923), «Княгиня Ольга» (1925), «Гуцул із люлькою» (1928), «Леся Українка», «М. Музика», «С. Крушельницька», «О. Савчинська-Ланцуцька» (усі — 1930-і рр.), «Жіночий портрет» (1933), «Венеція», «Грушки» (обидва — 1935), «М. Рудницький» (1936; 1963), «Б. Фільц» (1948; 1957; 1959), «В. Свєнціцька» (1950-і рр.), «М. Федюк» (1964); серії — «Пейзажі Сибіру», «Квіти», «Жінки» (усі — 1950-і рр.); графіка — екслібриси В. Луцького, Д. Бандрівської, І. Борковської, М. Шипайла, П. Дереша (усі — 1930-і рр.), Ю. Бордюка, Ю. Панчишина (обидва — 1930), Б. Кудрика (1931), Т. Іванової (1936), М. Колесси (1959), І. Крип’якевича (1961); серії — «Мініатюри на слюді» (1950-і рр.), ліноритів «Мати» (1960-і рр.), емалей «На теми творів Т. Шевченка» (1963), «Т. Шевченкові» (1961–64), «Символи Г. Сковороди» (1969); «Т. Шевченко» (1952, інкрустація на слюді; 1958, емаль); мозаїка «Зустріч О. Довбуша із Дзвінкою» (1962); емалі — «Народні повір’я», «Перебендя» (обидві — 1966); вітраж «Анна Ярославна» (1967).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
