Музична періодика

МУЗИ́ЧНА ПЕРІО́ДИКА — періодичні ви­да­н­ня, що висвітлюють стан роз­витку й зрілості музичної культури та її історії, від­дзеркалюють фаховий музико­­знавчий рівень су­спільства. За­звичай, це друк. органи муз. т-в, союзів, твор. спілок, асоц., муз.-освіт. ін­ституцій (муз. академій, пед. і класич. університетів та академ. установ). М. п. сконцентрована пере­важно у великих містах (Київ, Львів, Харків, Одеса, Дні­про, Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне, Луцьк та ін.); має свою історію заснува­н­ня, функціонує у конкрет. часових параметрах і присвяч. муз. про­блематиці. Від­повід­но до свого при­значе­н­ня М. п. поділяють на популярні, наук.-популярні та наук. ви­да­н­ня, що інформують про актуал. про­блеми і тенденції роз­витку муз. мистецтва й різні аспекти муз. життя. Серед зав­дань М. п. — висвітле­н­ня про­блем і досягнень укр. муз. культури в єд­ності: профес. освіти (тобто професіоналізація муз.-освіт. сфер як синтез локал. перед­умов й особливостей та практ. іноз. досвіду); композитор. творчості (формува­н­ня укр. композиц. школи як галузі європ. муз. культури); виконавства (функціонува­н­ня широкої і повноцін­ної виконав. бази із засвоє­н­ням досвіду іншонац. культур та популяризацією здобутків нац. й світ. музики); музико­знав. науки (різні жанри музико­знав. знань про музику).

Хронологія появи укр. муз.-пе­ріод. ви­дань сягає поч. 20 ст., оскільки пере­бува­н­ня України у складі Рос. і Австро-Угор. імперій обмежувало й ускладнювало роз­виток нац. культури. У звʼяз­ку з активізацією муз. життя у Сх. Галичині, зокрема із заснува­н­ням 1904 Союзу спів­ац. т-в і Музично-драматичного ін­ституту ім. М. Лисенка й по­жвавле­н­ням муз.-видавн. справи краю було започатковано окремі муз.-період. (муз.-публіцист.) ви­да­н­ня. Так, з ініціативи Р. Зарицького (голови товариства «Боян» у Львові) зʼявилися муз. календарі-альманахи (річники, 1904–07), що містили стат­ті про історію заснува­н­ня і діяльності муз.-хор. товариства «Боян» та Вищого муз. ін­ституту ім. М. Лисенка в різних містах Галичини, а також біо­графії М. Лисенка, М. Вербицького, В. Матюка, Д. Січинського та П. Бажанського. На поч. 20 ст. важливу роль у роз­витку та становлен­ні М. п. ві­діграло Наукове товариство іме­ні Шевченка, що роз­горнуло бурхливу видавн. діяльність, і видавн. фірма «Українська накладня» (засн. 1905). У рамках цієї ін­ституції 1905 у Пере­мишлі (згодом у Львові) видавали «Артистичний вісник» (до 1907 опубл. 10 вип.), у якому половину матеріалів присвячували образотвор., а решту — муз. мистецтву. 1921 накладом муз. видавництва «Ліра» у Станіславові (нині Івано-Франківськ) зʼявився друком 1-й фаховий (неперіод.) часопис «Музичний вістник» (ви­йшло 1 число). 1925 під ред. С. Людкевича до 100-х роковин смерті Д. Бортнянського був приурочений «Музичний листок», куди уві­йшли стат­ті С. Людкевича і В. Щурата, бібліо­графія творів й крит. заміток про Д. Бортнянського, а також по­дано огляд нової муз. літ-ри.

Муз.-період. ви­да­н­ня друкували також при окремих муз.-хор. товариствах, зокрема муз. місячник для хорів «Боян» (протягом 1929). З діяльністю Музичного товариства ім. М. Лисенка 1930 повʼязаний ви­хід 2-х вип. «Музичного вісника». 1934–36 при «Українській накладні» опубл. кілька номерів мі­сячника «Музичні вісти» та «Хроніки музичної накладні». Зі створе­н­ням Союзу українських про­фесійних музик 1937 у Львові налагоджено ви­да­н­ня ж. «Україн­ська музика», де друкували стат­ті про творчість музикантів і композиторів (І. Лаврівського, В. Барвінського та ін.), особливості муз.-­концерт. життя в Галичині, Над­дні­прян. Україні та за кордоном; вміщували метод. поради щодо пед. про­блем, організації хор. справи серед аматор. колективів тощо. Зі встановле­н­ням рад. влади в зх. обл. України часопис припинив своє існува­н­ня, а від­новив свою діяльність на поч. 21 ст. в умовах незалеж. України. 1923 у Києві засн. ж. «Музика» — друк. орган Музичного товариства ім. М. Леонтовича (виходив упродовж 1923–25 раз на місяць, а 1927 — два рази на місяць). Це був перший фаховий спец. муз. часопис у історії муз. культури України — укр. за тематикою й мовою, що концентрував увагу на про­блемах історії й теорії укр. музики, на індивід. творчості укр. композиторів (класиків та сучасників), на досягне­н­нях укр. муз. етно­графії, на необхідності роз­вивати укр. музико­знавство; акцентував важливість пита­н­ня муз. вихова­н­ня й освіти в Україні; привернув увагу до укр. муз. театру, муз. виконавства загалом. У рад. період ред. журналу не змогла уникнути ідеол. тематики пролетар., марксист. характеру, зокрема ро­зумі­н­ня музики як знаря­д­дя клас. ідеології. Під кін. 1920-х рр. ці тенденції набули за­гроз­ливих форм і фактично знівелювали попередні досягне­н­ня часопису. 1928–32 у Києві видавали ж. «Радянське мистецтво», у якому пере­важала театрозн. тематика, проте в кожному номері висвітлювали пита­н­ня, повʼязані з різними соціокультур. аспектами муз. мистецтва (зокрема масової муз. культури, худож. самодіяльності). Марксист.-ленін. ідеологію популяризував ж. «Радянська музика», що друкували у Харкові (1933–34) й у Києві (1936–41); висвітлювали парт. життя СРСР, а також теор. й істор. про­блеми рад. музико­знавства, зокрема творчість композиторів Рад. України, народів СРСР, зх.-європ. композиторів; роз­кривав особливості виконав. мистецтва та муз. життя окремих міст України. Після 2-ї світової вій­ни тривалий час в Україні не було жодного муз.-період. ви­да­н­ня. Значну частину україно­знав. матеріалів з муз. фольк­лористики та академ. музики друкували у ж. «Народна творчість та етно­графія» (нині «Народна творчість та етнологія»). У серед. 1960-х рр. певні позитивні зруше­н­ня у су­спільно-політ. житті України спонукали до заснува­н­ня 1965 г. «Культура і життя» та щорічника «Українське музико­­знавство». 1970 від­новлено вид. ж. «Музика». Із здобу­т­тям Україною незалежності актуалізувалося й набуло справж. під­несе­н­ня ви­вче­н­ня й осмисле­н­ня муз. україніки не лише в Києві, а й багатьох регіонах України. По­глибилися пошуки та дослідж. джерело­знав. аспектів укр. муз. історії, роз­почався актив. процес висвітле­н­ня замовчуваних, заборонених або малові­домих по­статей, явищ, подій. 1993 від­новлено вид. «Українсь­кої музичної газети».

На поч. 21 ст. поява великої кількості М. п. повʼязана з діяльністю муз. академій України (Київ, Львів, Одеса, Харків, Дні­пропетровськ, нині Дні­про, Донецьк); класич., пед. та спеціаліз. університетів, що надають зна­н­ня в галузі культури й мистецтв; н.-д. ін­ститутами НАНУ й НАМУ, а також із ново­створ. освіт. установами, що спеціалізуються на під­готовці працівників мист.-культ. сфери. Гол. вид. Нац. муз. академії України (Київ) — зб. наук. пр. «Про­блеми етномузикології» та «Київське музико­­знавство» (разом із Київ. академією музики ім. Р. Ґлієра; обидва — 1998), «Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського» (1999), «Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського» (2008). Львів. М. п. пред­ставлена вид. «Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка» (2000). Водночас Львів. муз. академія разом із Ін­ститутом україно­знавства НАНУ (Львів) засн. серію «Історія української музики», 3 вип. якої ви­йшли у збірках під на­звою «Musica humana». Серед М. п. сходу України виділяють вид. Харків. університету мистецтв: зб. «Аспекти історичного музико­знавства» (1998), «Про­блеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти» (2003), часопис «Dominanta» (2009). Про­блеми опер. мистецтва висвітлюють також у ж. НСТДУ «Артерія» (2015). Одес. муз. академія 2003 до свого 90-річчя засн. г. «Музыкаль­ный вестник»; 2002 почали видавати зб. наук. пр. «Музичне мистецтво і культура».

Низка збірників наук. праць та вісників висвітлюють наук. діяльність багатьох установ, що спеціалізуються у галузі культурології, це, зокрема, вид. Нац. академії керів. кадрів культури і мистецтв (Київ) — «Актуальні про­блеми історії, теорії і практики художньої культури», «Культура і сучасність», «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (див. «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв»; усі — 1999), «Мистецтво­­знавчі записки» (2002), «Між­народний вісник: культурологія, філологія, музико­знавство» (2013, спів­засн. Одес. муз. академія). Культурол. про­блематика належить до ви­значал. у наук. діяльності Ін­ституту культурології НАМУ (Київ), що видає зб. наук. пр. «Українська культура: Минуле, сучасне і шляхи роз­витку» (1995, спів­засн. Рівнен. гуманітар. університет) та щорічник «Культурологічна думка» (2009). Київ. університет культури і мистецтв видає вісн. серії «Мистец­тво­знавство» (1999), щорічники «Пита­н­ня культурології» (1986) та «Культура і мистецтво у сучасному світі» (2003), в яких друкують стат­ті музикозн. спрямува­н­ня. ІМФЕ НАНУ (Київ) як багато­профільна наук. установа здійснює велику видавн. діяльність, зокрема публікує ж. «Студії мистецтво­­знавчі» (2002), зб. наук. пр. «Українське мистецтво­знавство» (2004), «Музична україністика: Сучасний вимір» (2005), у яких висвітлює актуал. пита­н­ня теорії, історії, методології, сучас. стану вітчизн. та зарубіж. мистецтва; роз­глядає про­блематику, повʼязану з ви­вче­н­ням худож. напрямів, стилів, течій 18–21 ст., з місцем нац. фольк­лору в сучас. худож. процесі, з особливостями виконавства й виконав. шкіл.

Створе­н­ня факультетів та ін­ститутів культурол. й мист. спрямува­н­ня у структурі пед. університетів, зокрема Прикарп. (Івано-Франківськ), Терноп., Рівнен. та ін., а також Львів. університету зумовило виникне­н­ня нових муз.-період. ви­дань. Так, від 1999 із серією «Мистецтво» видають «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка», «Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника», від 2001 — «Вісник Львівського університету», зб. наук. пр. «Музичне мистецтво» Донец. муз. академії, «Музико­знавчі студії» Ін­ституту мистецтв Сх.-європ. університету та Нац. муз. академії України.

На­прикінці 20 — поч. 21 ст. з роз­витком приват. видавн. ініціативи (див. Самвидав) побачило світ кілька муз.-період. журналів, що від­дзеркалювали помітні культурні тенденції укр. середовища, насамперед молодіж.: «Джаз», «Нота», «Фоно­граф», «Галас», «Своя музика», г. «АУТ» («Аудіо-толока») та ін. За муз.-фаховим і полігр. рівнем особливо вирізнявся один із перших «глянцевих» ж. «Artline» (засн. 1995), який за від­сутності фінансува­н­ня припинив своє існува­н­ня. М. п. ві­діграла важливу роль у становлен­ні муз. культури укр. діаспори, зокрема США, де пред­ставлена такими вид.: «Вісті» (1961–66), «Екран» (1961–92), «Бандура» (1981 — поч. 2000-х рр.). До ви­дань, що поширювали муз. інформацію, належать «Українські радіо-вісті» (1940–50), «Музичні вісті» та «Інформаційний листок приятелів Капели бандуристів» (1951–90), журнали «“Наше життя” — для жінок» (1940–50) і «Рідна школа» (1914–20,1951–90). Муз. матеріали публікували також у г. «Свобода» (засн. 1893). М. п. досліджували багато вчених, зокрема Л. Зеленський, Г. Курнацька, Л. Мельник, О. Немкович, А. Рудницький, О. Хобта, М. Шин.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю