Мукачівський верстатобудівний завод

МУКА́ЧІВСЬКИЙ ВЕРСТАТОБУДІВНИ́Й ЗАВО́Д — підприємство у галузі машинобудування. Розташ. у смт Кольчине Мукачів. р-ну Закарп. обл. Засн. 1672 на тер. сіл Шелестове й Фрідешове (нині в межах Кольчиного) трансильван. князями Ракоці як ливар. завод (перший на Закарпатті), що працював на місц. руді й виробляв художнє литво — чавунно-декор. печі, підсвічники, вішалки, вази з чеканкою антич. стилю, шахові фігурки тощо. Також виготовляв пруткове, листове та шинне залізо, с.-г. інвентар — лемеші до плугів, лопати, мотики, коси, серпи, цвяхи, скоби, ланцюги тощо. 1728 підприємство, як і навколишні землі, перейшло в спадок графу Ф. Шенборну, відтоді його історія тісно пов’язана з цією родиною. У роки занепаду в Угорщині (1738–43) завод певний час не працював, холера знищила більшість місц. жителів. Лише 1757, коли на підприємство були запрошені кваліфіков. металурги з Угорщини й Чехії, його переобладнали. 1782 споруджено першу доменну піч, 1829 — другу. 1794 на заводі, крім заліза та чавун. лиття, виготовлено 108 полиць і 106 елементів до плугів, 557 лопат і 500 тис. цвяхів, а також чимало різних дріб. інструментів. Поступово зростав і асортимент продукції заводу. Наприкінці 18 ст. підприємство виготовляло понад 30 найменувань виробів із заліза — грубки (печі), праски, казани, ланцюги, пилки, вудила, пута, січкарні, плуги, плити, млини для перероблення картоплі тощо. При заводі налагоджено також виробництво меблів, карет, возів та ін. продукції. Про високий рівень і популярність виробів підприємства свідчило те, що їх реалізовували не лише для місц. мешканців, а й на ринках Угорщини, Польщі, Галичини, Буковини, Трансильванії, брали участь у європ. виставках. 1834 на підприємство запрошено скульптора-формувальника В. Віллашека для створення виробів худож. литва. Серед його найвідоміших робіт — декор. тарілка, свічник з амуром (обидві — 1836), Варвікська ваза (1840), свічники із жін. фігурами та підставки для годинників (1840–49), декор. чавунні грубки. 1844–48 Ф. Шенборн за власні кошти у Відні вивчив ще одного скульптора-формувальника А. Шоссела, його вироби мали ознаки класицизму та історизму, однак моделі В. Віллашека ще довгий час залишалися у виробництві. 1915–17 підприємство отримало військ. замовлення, що дозволило розширити виробництво. 1928 завод викупила акц. фірма «Латориця», що повністю переобладнала його згідно з тодіш. тех. рівнем металооброб. справи в Європі. 1945 підприємство націоналізовано й перейм. у Фрідешов. ливарно-мех. завод ім. С. Кірова. Випускав продукцію для відбудови нар. господарства краю. Так, упродовж 1945–50-х рр. виготовлено 427 саморізок, 744 винні преси, 43 т втулок для возів та 1081 т труб. литва, понад 22,3 тис. лопат, 13 тис. підков для коней, 83 154 мотики, 82 340 сокир, 57 300 серпів, 95 600 молотків, 282 стрічк. пили, а також рафи на колеса, коси тощо. 1954 підприємство перепрофільовано на виробництво верстатів і перейм. у М. в. з. Перша продукція — обдирно-шліфувал. підвіс. верстат моделі 3374-к, потім почали ви- пускати обдирно- й точильно-шліфувал. верстати моделей ЗМ634, ЗЗ82, ЗБ634, ЗК634, ЗЛ631. Їх експортували до понад 50-ти країн світу. 1964 на заводі виготовлено верстат з алмаз. колами для заточування металорізал. інструмента високої точності моделей ЗБ6328, ЗЕ624, ЗЕ624ЕР, З622, З622Д, ЗВ622Д. У співпраці з КБ та НДІ Києва, Одеси, Вітебська, Гомеля, Москви на підприємстві згодом освоєно випуск спец. верстатів для заточування інструмента й деталей моделей МЗ-36, -46, -56, -63, -110, -115 та -120. 1980 М. в. з. розпочав виробництво принципово нової продукції — пром. пневмат. верстатів моделей МП-6 та МП-8, електромех. моделей М20Ц і М40Ц, позиційно-контур. електромех. моделі М20ДО, електрозвар. моделей 130А та 131А і гнучких вироб. систем (ГПС). Окрім осн. пром. продукції, завод виготовляв товари нар. вжитку, спец. устаткування й деталі за індивід. замовленням. Від 1995 — ВАТ, нині — ТДВ «М. в. з.». На підприємстві налагоджено випуск абразивно-обріз., загострювал., шліфувал.-загострювал., спец. настіл.-свердлил. верстатів, простих зварних метал. конструкцій для будівництва та соняч. батарей, а також бетонозмішувачів, культиваторів, дробарок та пресів для виготовлення вина, коренерізок для приготування корму для худоби тощо. Кількість працівників (2019) — бл. 170 осіб. Кер. — В. Касян.