Мукша Китайгородська

МУ́КША КИТА́ЙГОРОДСЬКА (1946–2016 — Жовтневе) — село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Знаходиться на р. Мукша (притока Дністра), у межах Нац. природ. парку «Подільські Товтри»; прилягає до пд.-сх. околиць Кам’янця-Подільського. Охороняються ботан. заказники Мукшанський (від 1988, 21 га), На валу (від 1990, 215 га) та ін. об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення. З 14-ти сіл Слобідсько-Кульчієвец. сільс. об’єднаної територіал. громади (утвор. 2017) М. К. є найбільшою за кількістю насел. (за переписом 2001, проживали 1967 осіб; станом на 1 січня 2018 — 2710 осіб; переважно українці). Проходить автомобіл. шлях Кам’янець-Подільський–Стара Ушиця. В околицях виявлено артефакти доби неоліту та давньорус. часу. У 18 ст. заможні міщани, які орендували тут землі, заснували поселення Міська Мукша. Тривалий час паралельно вживали й назву Гдалева Мукша (від імені шинкаря). Після 2-го поділу Польщі 1793 Кам’янеччина відійшла до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Кам’янец. пов. Поділ. губ. Тоді ж тут діяла церква Олександра Невського. Від 2-ї пол. 19 ст. — М. К. (тут проходила дорога у містечко Китайгород, нині село Кам’янець-Поділ. р-ну). На поч. 1890-х рр. було 62 двори, мешкали 336 осіб; на поч. 20 ст. — відповідно 100 і 416; у 1-й пол. 1920-х рр. — 92 і 578. У 1897 відкрито церк.-парафіял. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Кам’янец., 1935–37 — Кам’янець-Поділ. округ; 1932–37 — Вінн., 1937–54 — Кам’янець-Поділ., від 1954 — Хмельн. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1946 з невідомих причин за наказом парт. кер-ва, окрім М. К., перейменували й низку ін. сіл, що знаходяться на Мукші у Кам’янець-Поділ. р-ні: Велику Мукшу на Велику Слобідку, Мукшу Пановецьку на Малу Слобідку, Мукшу Боришковецьку на Кам’янку, Мукшу Колубаєвецьку на Лисогірку, Слобідку Мукшанську на Слобідку (нині у межах Великої Слобідки). Згодом від Жовтневого передано частину земель до Кам’янця-Подільського (на Сх. від залізниці), де виник мікрорайон Селище Жовтневе. Там були засн. консерв. завод, підприємство «Сільгосптехніка» й автотранспортне підприємство, кардіол. відділ міської лікарні, рай. та дит. лікарні, полог. будинок тощо. У М. К. — ліцей, рай. Центр нац. культури і мистецтв «Розмай», амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє Свято-Троїц. церква УПЦ МП. Серед видат. уродженців — генетик М. Тарнавський.

Літ.: Котович В. Два перші дні на Великій Україні // Укр. стрілець. 1921, 15 берез.; Врублевський М. Село наше Жовтневе // Прапор Жовтня. 1967, 23 груд.; Прокопчук В. С., Старенький І. О. Топонімічний словник Кам’янця-Подільського. Кам’янець-Подільський, 2014.

Р. О. Нестеров