Мукша Китайгородська

Визначення і загальна характеристика

МУ́КША КИТА́ЙГОРОДСЬКА (1946–2016 — Жовтневе) — село Камʼянець-Подільського ра­йону Хмельницької області. Знаходиться на р. Мукша (притока Дністра), у межах Нац. природ. парку «Подільські Товтри»; прилягає до пд.-сх. околиць Камʼянця-Поділь­сько­го. Охороняються ботан. заказники Мукшанський (від 1988, 21 га), На валу (від 1990, 215 га) та ін. обʼєкти природно-заповід. фонду місц. значе­н­ня. З 14-ти сіл Слобідсько-Кульчієвец. сільс. обʼ­єд­наної територіал. громади (утвор. 2017) М. К. є найбільшою за кількістю насел. (за пере­писом 2001, проживали 1967 осіб; станом на 1 січня 2018 — 2710 осіб; пере­важно українці). Проходить автомобіл. шлях Камʼянець-По­­дільський–­Стара Ушиця. В околицях виявлено артефакти доби неоліту та давньорус. часу. У 18 ст. заможні міщани, які орендували тут землі, заснували поселе­н­ня Міська Мукша. Тривалий час паралельно вживали й назву Гдалева Мукша (від імені шинкаря). Після 2-го поділу Польщі 1793 Камʼянеч­чина ві­ді­йшла до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Камʼянец. пов. Поділ. губ. Тоді ж тут діяла церква Олександра Невського. Від 2-ї пол. 19 ст. — М. К. (тут проходила дорога у містечко Китайгород, нині село Ка­мʼянець-Поділ. р-ну). На поч. 1890-х рр. було 62 двори, мешкали 336 осіб; на поч. 20 ст. — від­повід­но 100 і 416; у 1-й пол. 1920-х рр. — 92 і 578. У 1897 від­крито церк.-парафіял. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Камʼянец., 1935–37 — Камʼянець-Поділ. округ; 1932–37 — Вінн., 1937–54 — Ка­мʼя­нець-Поділ., від 1954 — Хмельн. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від серпня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1946 з неві­домих причин за наказом парт. кер-ва, окрім М. К., пере­йменували й низку ін. сіл, що знаходяться на Мукші у Камʼянець-Поділ. р-ні: Велику Мукшу на Велику Слобідку, Мукшу Пановецьку на Малу Слобідку, Мукшу Боришковецьку на Камʼян­ку, Мукшу Колубаєвецьку на Лисогірку, Слобідку Мукшанську на Слобідку (нині у межах Великої Слобідки). Згодом від Жовтневого пере­дано частину земель до Камʼянця-Подільського (на Сх. від залізниці), де виник мікрора­йон Селище Жовтневе. Там були засн. консерв. завод, під­приємство «Сільгосптехніка» й автотранс­­порт­не під­приємство, кардіол. від­діл міської лікарні, рай. та дит. лікарні, полог. будинок тощо. У М. К. — ліцей, рай. Центр нац. культури і мистецтв «Роз­май», амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє Свято-Троїц. церква УПЦ МП. Серед видат. уродженців — генетик М. Тарнавський.

Літ.: Котович В. Два перші дні на Великій Україні // Укр. стрілець. 1921, 15 бе­рез.; Врублевський М. Село наше Жовт­неве // Прапор Жовтня. 1967, 23 груд.; Прокопчук В. С., Старенький І. О. Топонімічний словник Камʼянця-Подільського. Камʼянець-Подільський, 2014.

Р. О. Нестеров

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю