Мури

МУ́РИ  — архітектурно-історичний комплекс 17 — початку 20 ст. у Вінниці. З огляду на вік, роль в історії міста та архіт. особливості М. посідають чільне місце серед пам’я­ток Вінниці. Нині так називають споруди двох давніх катол. монастир. комплексів — єзуїт. і домінікан., однак до 1920-х рр. ця назва стосувалася тільки першого з них. Осередок Товариства Ісуса у Вінниці з’явився завдяки старості В.-О. Калиновському, який 1611 надав єзуїтам ділянку землі побл. Ринк. площі та приміські с. Кайдачиха й Казаниха. Єзуїти спочатку провадили в місті лише місійну діяльність, приїжджаючи з м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Їхній перший дере­в’яний осередок згорів під час пожежі 1613, однак пізніше був від­будований. Від 1619 єзуїти вже мали в місті постійну резиденцію. У 1630-х рр. вони спорудили ка­м’яний монастир, до 1645 — костел (згодом парафіял.); 1630 відкрили школу, реорганізовану через деякий час у колегіум. У зв’яз­ку з постій. загрозою від набігів татар та козаків єзуїт. комплекс розбудовували як фортецю (значно міцнішу за дерев’яний замок, розміщений на о-ві між р. Буг і її рукавом), у його арх-рі поєднано елементи пізнього ренесансу і бароко. 1648 єзуїти залишили Він­ницю, М. під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького зазнали руйнувань, а єзуїт. архів згорів. Від 1703 єзуїти приїжджали з м. Острог (нині Рівнен. обл.), а від 1717 знову перебували у Він­ниці постійно. 1741 відреставрова­ний і оздоблений костел св. Пет­ра і Павла освятив луцький єпископ Ф. Кобельський. Суперіор вінн. єзуїтів у 1741–47 і 1750–59 А. Вєжбич збудував у комплексі 2-поверх. конвікт для проживання учнів (1754), школу з театр. залою в центр. частині (1757), оборон. мур із наріжними баштами навколо комплексу. Ймовірно, в цей період також споруджено 2-поверх. брам. флігель і фундаменти із сутеренами під добудову лівого крила монастиря до пд. муру. Від 1728 тривало навч. лише в початк. класах колегіуму, повноцінне функціонування закладу відновлено 1732. При ньому діяли шкіл. театр (від 1630, з великими перервами), бурса для дітей із незамож. родин (бл. 1636–48), муз. бурса (від бл. 1769). Після припинення діяльності Товариства Ісуса 1773 колегіум закрито. 1776 Комісія нац. освіти відкрила в колиш. єзуїт. будівлях підокружну школу Укр. округу, що 1785 стала окружною. Тоді ж продовжено до­будову лівого крила монастиря, однак зведено лише один поверх. Костел і надалі залишався парафіял. і був закритий тільки після пожежі 1778. Душпастир. обов’язки в парафії спочатку виконували капуцини, 1786 статус парафіял. отримав домінікан. кос­тел. Після захоплення Поділля Рос. імперією в М. розміщено установи нової влади: офіц. резиденцію брацлав. губернатора Ф. Берхмана; губерн., а згодом намісниц. присутні місця (правління, казенну палату, палати кримінал. і цивіл. суду, верхню розправу тощо) і Вінн. повіт. казначейство. Тут рос. адміністрація розмістила міську в’язницю, що раніше була в старому дерев’яному міському замку. Після ліквідації Брацлав. намісництва 1797 у М. залишилися нижній земський суд (до 1804), склад полкової амуніції (до 1815), міська в’язниця (до 1816), повіт. казначейство (до 1829). У 1799 відновлено функціонування школи, що 1803 стала повіт., а 1814 — губерн. Поділ. г-зією. Після Листопад. повстання 1830–31 губерн. гімназію переведено до Ка­м’янця-Подільського, натомість у Вінниці 1832 у тому ж приміщенні відкрито г-зію, однак без статусу губерн., від 1847 функціонувала в м. Біла Церква (нині Київ. обл.). 1814–30 у М. проведено численні ремонтні роботи під керівництвом гімназ. арх. І. Бжушкевича, значну увагу комплексу приділяв перший дир. Поділ. гімназії М. Мацєйовський (зокрема домігся переміщення міської тюрми за межі тер. гімназії). Серед приміщень М. у найгіршому стані перебував костел. Його дві вежі, зруйновані пожежею 1778, розібрано, 1821–23 знято також аварійні склепіння. У монастирі, укріпленому 1807 і бл. 1810 двома контрфорсами зі сх. боку, мешкали вчителі та частина учнів, конвікт використовували як госп. приміщення. Брам. флігель перебудовано, зокрема перенесено в ліву частину гол. вхід до комплексу. Монастир і флігелі повністю, а костел частково пере­крито ґонтом. На поч. 1820-х рр. центр. частина школи (колишня театр. зала) була зруйнована, а флігель розділили на дві окремі будівлі. Гімназ. комплекс зазнав суттєвих пошкоджень внаслідок землетрусу 14(26) листопада 1829, особливо постраждали б-ка, роз­таш. у лівому крилі монастиря, та оборон. мур. Від 2-ї пол. 19 ст. М. частково використовували для розміщення військ. підрозділів, однак їхній стан був незадовільний, оскільки для капітал. ремонту комплексу бракувало коштів. Так, 1891 обвалилася значна час­тина оборон. муру перед костелом. Під час підготовки ділянки до зведення нової стіни на глиб. бл. 1,5 м знайдено давні поховання. На поч. 20 ст. у М. знаходилися: склад недоторкан. запасу упр. вінн. повіт. військ. нач., 3-й стрілец. артилер. парк (з кузнею, пральнею, хлібопекарнею, канцелярією), стайня і возівня, караул. приміщення військ. нач., упр. нач. артилерії 12-го армій. корпусу, а також міська пожежна команда з квартирою брандмейстера, богадільня, ломбард, чайна товариства тверезості, неділ. школа. 1907 у колиш. єзуїт. монастирі після довгої перерви відкрито чол. г-зію, якій 1908 передано ще сутерени для обладнання там гімнаст. залу. Питання власності на поєзуїт. споруди, що викликало багаторічні суперечки між казною і містом, вирішено 1908 у Поділ. окруж. суді на користь міста. Клопотання польс. громади про відновлення катол. храму в М. 1907 відхилено. Будівлю давнього костелу звільнено від військ. складів і відремонтовано, тут облаштовано православну Казан. церкву, урочисто освячену 12(25) квітня 1909 єпископом Подільським і Брацлавським Серафимом (Голубятниковим). 1911 завершено роботи зі знесення незакін. лівого крила зруйнованої пд. частини монастиря, розпочаті ще в 1870-х рр., до поч. 1912–13 навч. року на старих фундаментах збудовано 3-поверх. будівлю, в якій розміщено чол. і жін. гімназії. Для гімназ. потреб споруджено ще будинок, що з’єднав новий навч. корпус і давній конвікт. У брам. флігелі 1912 облаштовано друкарню Вінн. міського упр. і ред. г. «Юго-Западный край». Міський арх. Г. Артинов розробив для М. кілька проектів, зокрема перебудови костелу в православну церк­ву в стилі неокласицизму (1908, не реалізовано). Згодом давній чернечий комплекс став одним із гол. центрів наук., культ.-осв. і духов. життя Вінниці та всього Поділ­ля, на його тер. розміщувалися: Вінн. філія Всенар. б-ки України при ВУАН (1920–30), УАПЦ (1921–30, 1942–43), Вінн. пед. інститут (1932–43), держ. друкарня. Під час 2-ї світової вій­ни М. зазнали знач. руйнувань, піс­ля визволення від нім. окупантів більшість приміщень відбудовано, однак давній брам. флігель знесено. Нині тут знаходяться Держ. архів Вінн. обл. (від 1920), обл. краєзн. (від 1929) і худож. (від 1987) музеї, тех. ліцей (від 1993).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю