Мусіївка

Визначення і загальна характеристика

МУСІ́ЇВКА  — село Хорольського району Полтавської області. Мусіїв. сільс. раді підпорядк. села Бурлаки, Дації, Лазьки, Мартинівка, Мищенки, Стара Мусіївка, Хоменки, Шкилі. М. знаходиться у лівобереж. частині долини р. Сула (притока Дніпра), за 2 км від її річища. На Зх. від села — ліс (переважно сосновий; обладнано рекреац. пункт «Лісовичок» Посул. лісництва) і заболочена річк. заплава. На правобережжі — с. Лукім’я Оржиц. р-ну, де містилося літописне городище Лукомль; за кілька км на Пд. — села Семенів. р-ну (обидва — Полтав. обл.). Відстань до райцентру та залізнич. ст. Хорол 25 км. За переписом насел. 2001, у М. проживали 473 особи; переважно українці. Село засн. наприкінці 16 ст. переселенцями з Правобереж. України. За легендою, мало спочатку назву Діброва, а потім було перейм. на Мусієва Діброва (на честь одного з козаків з повстан. війська С. Наливайка). Жит. брали участь у селян.-козац. повстаннях поч. 17 ст. і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–49, 1658–61, 1663–1782 — у складі Лубен., 1649–58 — Полтав., 1661–63 — Кременчуц. полків; 1648–1782 — Лукомл. сотні. До 1785 — переважно козацьке, пізніше — переважно власницьке. 1787 мешкали 959, 1859 — 2314, 1910 — 1267 осіб. 1781–96 — у складі Катеринослав. наміс­ниц­тва; 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Полтав. губ.; 1781–1923 — Хорол. пов. Станом на 1862 — центр Мусіїв. волості. Пізніше М. відійшла до Худоліїв. волості. У 2-й пол. 19 ст. працювали винокур. і цукр. заводи. У 1870-х рр. відкрито церк.-па­рафіял. школу (від 1884 — земська). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. На поч. 1920-х рр. на Посуллі тривали антибільшов. повстання. 18 травня 1921 чекісти розстріляли 20 мусіїв. селян, яких схопили як заручників (нині на кургані — пам’ят. хрест). 1923–30 — у складі Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. Тривалий час М. входила до Покровсько-Багачан. (1923–26 — Ленін.) р-ну. У 1930-х рр. за наказом парт. керівництва була зруйнована дерев’яна Вознесен. церква (збудов. 1839 поміщиком І. Башиловим). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 279 осіб; 1993 відкрито пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1975 встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. 1970 проживали 615, 1990 — 515 осіб. Нині працює с.-г. підприємство «Мусіївське». У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури. Серед видат. уродженців — правознавець, академік НАПрНУ В. Нор і філософ М. Парнюк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю