Мурафа
Визначення і загальна характеристика
МУРА́ФА — село Краснокутського району Харківської області. Мураф. сільс. раді підпорядк. с. Мирне, с-ща Володимирівка, Лісне, Оленівське, Пильнянка, Сорокове. Знаходиться на правому березі р. Мерчик (притока Мерло, бас. Дніпра), за 85 км від обл. центру та 15 км від райцентру. Площа 10,3 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2903 особи; переважно українці. Побл. села досліджено декілька курганів 3 тис. до н. е. — 1 тис. н. е., виявлено поселення доби бронзи, знайдено меч і наконечник списа давньорус. часу. Засн. 1638. У 1652 під керівництвом уман. полковника К. Сененка споруджено фортецю. За легендою, тут раніше було татар. укріплення, а назва походить від слова «мур» і прізвища татар. ватажка Афи. Здавна через цю місцевість проходив торг. і військ. шлях. Існувала Мураф. козац. сотня. 1780–96 — у складі Харків. намісництва; 1765–80, 1797–1835 — Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ.; 1797–1923 — Богодухів. пов. Тривалий час М. була великою слободою. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр. 1864 було 418 дворів, мешкали 2589 осіб; 1885 — відповідно 630 і 3197. У 1884 промисловці Харитоненки збудували цукр. завод (нині ТОВ), а неподалік заклали Наталіївський парк (нині памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення; 1913 у ньому С. Щусєв збудував Спасо-Преображен. церкву, водонапірну башту та парадну браму, що вела до гол. будинку господарів; різьблення й орнаментування храму здійснювала група визнач. художників, зокрема й С. Коньонков). Наприкінці 19 ст. функціонували школа, лікарня, 2 православні церкви; працювали паровий млин, цегел. завод; збиралися 3 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У квітні–листопаді 1923 — у складі Богодухів., листопаді 1923 — 1925 — Охтир., 1925–30 — Харків. округ; від 1932 — Харків. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. У серпні–вересні 1943 тривали запеклі бої. У брат. могилах поховано понад 200 воїнів-визволителів. У серед. 1960-х рр. проживали 5,2 тис. осіб. Нині у М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; дільнична лікарня. 2009 засн. Нац. природ. парк «Слобожанський» (5244 га). Обʼєкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники Володимирівська Дача (ліс., 2003, 699 га), Мурафський (ботан., 223 га), памʼятки природи Мурафа (гідрол., 0,6 га), Мурафська Дача (ботан., 5,2 га; усі — 1984). Памʼятки архітектури місц. значення: будівлі лікув. комплексу для робітників Володимирів. економії (1892). Є також Архангело-Михайлів. церква. Діє євангельсько-християн. протестант. громада. На честь воїнів, які загинули під час 2-ї світової війни, встановлено мемор. комплекс Слави — памʼятники «Солдат з автоматом», «Мати в скорботі» та стела; памʼятні знаки Герою Рад. Союзу С. Желєзному, воїнам-афганцям і ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видат. уродженців — лікар-кардіолог, політ. діяч, академік НАМНУ О. Біловол, матеріалознавець, чл.-кор. НАНУ С. Івахненко, хімік І. Вʼюнник, фахівець у галузі радіофізики й електроніки О. Цвик, філософ, богослов М. Стелецький; бандурист, співак, нар. арт. УРСР І. Кучугура-Кучеренко; Герой Радянського Союзу К. Дібров.
Л. П. Дрижаног
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
