Настрій

НА́СТРІЙ — від­носно стійкий психічний стан людини, для якого характерна наявність загального емоційного фону, що зумовлює виникне­н­ня й пере­біг різних пере­живань і значною мірою впливає на її поведінку. Н. по-різному впливає на псих. процеси. На від­міну від від­чут­тів, Н. завжди спрямов. на той чи ін. обʼєкт (теперіш., майбут., минулий), часто виникає з певної причини, конкрет. приводу, виявляється в особливостях емоц. від­гуку людини на будь-який вплив. Н. буває позитив. (веселий, жит­тєрадіс., під­нес.) або негатив. (сумний, пригніч.), а також з різною динамікою. Від­носно стійкий Н. виникає внаслідок задоволе­н­ня або незадоволе­н­ня вагомих запитів і прагнень людини. Серед факторів, що ви­значають індивід. від­мін­ності людей щодо швидкості зміни Н. та ін. його особливостей, важливе місце посідають характеристики темпераменту. Думка, що Н. панує над людиною і не під­лягає вольовому контро­лю, не зовсім правильна, оскільки при ретел. само­аналізі можна роз­крити чин­ники, що спричинили певний Н. Якщо Н. виражений негатив. емоц. фоном (поганий), можна виявити фактори, що його викликали, і спробувати їх усунути. Людина з досить сильною волею здатна мимоволі впливати на свій Н., прагнучи, щоб він не спричиняв негатив. впливу на її поведінку. Вмі­н­ня керувати своїм Н. формують по­ступово, це важлива складова вихова­н­ня.

Н. може бути рівним (ейтим.), під­несеним (гіпертим.), зниженим (гіпотим.), тривожним тощо. Заг. тоном Н. багато в чому ви­значають пере­біг деяких псих. процесів, зокрема й мисле­н­ня. Дифузність, від­сутність чіткої усві­домленої прихильності до певних предметів чи процесів і до­статня стійкість до­зволяє вважати Н. окремим показником темпераменту. На від­міну від ситуатив. емоцій та афектів, Н. є емоц. реакцією не на без­посередні наслідки конкрет. подій, а на їхнє значе­н­ня для субʼєкта в контекс­ті заг. жит­тєвих планів, інтересів та очікувань. Сформов. Н., у свою чергу, може впливати на емоц. реакції залежно від подій, що від­буваються, від­повід­но змінюючи напрям думок, сприйня­т­тя (перцепція соц.) і поведінку. Залежно від рівня усві­домле­н­ня причин, що викликали конкрет. Н., його пере­живають або як нерозчленов. заг. фон (під­несений, пригнічений Н.), або як чітко ідентифіков. стан (нудьга, смуток, туга, страх або ж захопле­н­ня, радість та ін.). Умі­н­ня контролювати Н., знаходити і засвоювати способи його сві­домого коригува­н­ня (саморегуляція) — важливе зав­да­н­ня вихова­н­ня та самовихова­н­ня. Без­причин­не колива­н­ня Н. може мати патол. походже­н­ня, зумовлене такими психол. властивостями, як під­вищена тривожність, не­стійкість, емоційність та ін. (характер, акцентуація, від­чу­т­тя).

Завантажити статтю