Настрій

НА́СТРІЙ – відносно стійкий психічний стан людини, для якого характерна наявність загального емоційного фону, що зумовлює виникнення й перебіг різних переживань і значною мірою впливає на її поведінку. Н. по-різному впливає на псих. процеси. На відміну від відчуттів, Н. завжди спрямов. на той чи ін. об’єкт (теперіш., майбут., минулий), часто виникає з певної причини, конкрет. приводу, виявляється в особливостях емоц. відгуку людини на будь-який вплив. Н. буває позитив. (веселий, життєрадіс., піднес.) або негатив. (сумний, пригніч.), а також з різною динамікою. Відносно стійкий Н. виникає внаслідок задоволення або незадоволення вагомих запитів і прагнень людини. Серед факторів, що визначають індивід. відмінності людей щодо швидкості зміни Н. та ін. його особливостей, важливе місце посідають характеристики темпераменту. Думка, що Н. панує над людиною і не підлягає вольовому контро­лю, не зовсім правильна, оскільки при ретел. самоаналізі можна розкрити чинники, що спричинили певний Н. Якщо Н. виражений негатив. емоц. фоном (поганий), можна виявити фактори, що його викликали, і спробувати їх усунути. Людина з досить сильною волею здатна мимоволі впливати на свій Н., прагнучи, щоб він не спричиняв негатив. впливу на її поведінку. Вміння керувати своїм Н. формують поступово, це важлива складова виховання.

Н. може бути рівним (ейтим.), піднесеним (гіпертим.), зниженим (гіпотим.), тривожним тощо. Заг. тоном Н. багато в чому визначають перебіг деяких псих. процесів, зокрема й мислення. Дифузність, відсутність чіткої усвідомленої прихильності до певних предметів чи процесів і достатня стійкість дозволяє вважати Н. окремим показником темпераменту. На відміну від ситуатив. емоцій та афектів, Н. є емоц. реакцією не на безпосередні наслідки конкрет. подій, а на їхнє значення для суб’єкта в контексті заг. життєвих планів, інтересів та очікувань. Сформов. Н., у свою чергу, може впливати на емоц. реакції залежно від подій, що відбуваються, відповідно змінюючи напрям думок, сприйняття (перцепція соц.) і поведінку. Залежно від рівня усвідомлення причин, що викликали конкрет. Н., його переживають або як нерозчленов. заг. фон (піднесений, пригнічений Н.), або як чітко ідентифіков. стан (нудьга, смуток, туга, страх або ж захоплення, радість та ін.). Уміння контролювати Н., знаходити і засвоювати способи його свідомого коригування (саморегуляція) — важливе завдання виховання та самовиховання. Безпричинне коливання Н. може мати патол. походження, зумовлене такими психол. властивостями, як підвищена тривожність, нестійкість, емоційність та ін. (характер, акцентуація, відчуття).

Літ.: Фурман А. В. Психокультура української ментальності. Т., 2000; Деркач А. А. Акмеологическая культура личности: содержание, закономерности, меха­низ­мы развития. Москва, 2006; Кэттелл Р., Айзенк Г., Оллпорт Г. Психология индивидуальности. Факторные теории личности. С.-Пе­тербург, 2007; Лобанов А. П. Психология интеллекта и когнитивных стилей. Москва, 2008; Васянович Г. П. Основи психології. К., 2012.

Т. П. Цапко

Рекомендована література

1. Фурман А. В. Психокультура української ментальності. Т., 2000;
   Google ScholarInternet
2. Деркач А. А. Акмеологическая культура личности: содержание, закономерности, меха­низ­мы развития. Москва, 2006;
   Google ScholarInternet
3. Кэттелл Р., Айзенк Г., Оллпорт Г. Психология индивидуальности. Факторные теории личности. С.-Пе­тербург, 2007;
   Google ScholarInternet
4. Лобанов А. П. Психология интеллекта и когнитивных стилей. Москва, 2008;
   Google ScholarInternet
5. Васянович Г. П. Основи психології. К., 2012.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю