Натуралізм правовий

Визначення і загальна характеристика

НАТУРАЛІ́ЗМ ПРАВОВИ́Й — напрям у права філософії, що ґрунтується на ідеї існува­н­ня поряд із правовими нормами реальних юридичних систем принципів природного права (ПП), що регулюють колективну та індивідуальну поведінку людей без­посередньо чи опосередковано через юридичні системи і ви­ступають позаправовими стандартами їх оцінки. Н. п. порушує низку філос. про­блем щодо походже­н­ня, характеру і форм маніфестації принципів ПП, способів виявле­н­ня і роз­вʼяза­н­ня суперечностей між вимогами ПП і юрид. системами, взаємовід­ношень права з релігією, мора­л­лю, політикою тощо. Традиційний Н. п., що був панівним до серед. 20 ст., стверджує, що принципи та категорії ПП випливають із «справжньої» іманент. природи людини і су­спільства, характеризуються не­змін­ністю, поза­історичністю та незалежністю від субʼєктив. факторів, ві­ді­грають ви­значал. та оцінювал. роль щодо остан­ніх, ви­ступають регулятивами реально існуючих юрид. систем, зокрема у ви­гляді принципів справедливості, заг. обовʼязковості, рівності перед законом. Норми ПП існують як наслідок природ. порядку, дії законів природи (Цицерон, Аристотель, Т. Гоббс, Дж. Локк) або як за­проваджені Богом (Тома Аквінський, Авґустин, М. Лютер). Від­повід­но до цього вирізняють два способи пі­зна­н­ня принципів ПП: людський розум і реліг. одкрове­н­ня. Особливо багато уваги приділяють цим пита­н­ням у християн. версіях Н. п. Традиційний Н. п. історично змінювався. Зокрема, якщо в Середньовіч­чі мета ПП вбачалася в зорієнтованості колектив. та індивід. поведінки на добро, то в Новий час вона полягає в устален­ні меж для вільної реалізації індивідами своїх цілей. Для сучасного Н. п. характерним є виведе­н­ня принципів і норм ПП із етич., соц. та політ. теорій. Необхід. умовою продуктив. функціюва­н­ня будь-якої юрид. системи є врахува­н­ня потреби у спів­робітництві та взаєм. зобовʼязан­нях суверена і виконавця, законодавця й громадянина, а також між­особистіс. взаємин, ефективності сусп. ін­ститутів (Л.-Л. Фул­лер). Висувається вимога морал. оцінки правових систем і окремих законів. Остан­ні повин­ні містити правові норми, що до­зволяють найповнішу морал. інтер­претацію, зокрема судових рішень (Р. Дворкін).

В. І. Кузнєцов

Завантажити статтю