Наукова діяльність
Визначення і загальна характеристика
НАУКО́ВА ДІЯ́ЛЬНІСТЬ — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування. Осн. види Н. д. — фундам. та прикладні наук. дослідження. Спорідненими з Н. д. є наук.-пед. робота в університетах, академіях, інститутах і закладах післядиплом. освіти тощо та наук.-тех., спрямов. на отримання і використання нових знань для розв’язання технол., інж., екон., соц. та гуманітар. проблем. Осн. видами останньої є прикладні наук. дослідж. та наук.-тех., зокрема експерим. розробки. Н. д. і наук.-тех. діяльність регламентуються в Україні Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991, зі змінами), натомість наук.-пед. діяльність — переважно законодавством про вищу освіту, що створює певні правові колізії та складнощі при зіставленні укр. статист. даних з європ. Відтак за межами України формується неадекватне уявлення про укр. науку в цілому з огляду на те, що кількість наук.-пед. працівників в Україні у декілька разів перевищує кількість наук. (зокрема в цифрах щодо укр. науки в різних міжнар. статист. зведеннях здебільшого фігурують лише наук. працівники). Протягом остан. десятиліть в Україні в силу низки об’єктив. та суб’єктив. причин (серед яких гол. є критично низьке фінансування наук. сфери) відбувається падіння престижу Н. д. і постійне скорочення кількості осіб, зайнятих нею. За даними Заключ. звіту незалеж. європ. аудиту нац. системи дослідж. та інновацій України, проведеного в 2016 з використанням політ. інструментів Рамк. програми «Горизонт 2020», кількість дослідників в Україні скоротилася від 85,2 тис. (2005) до 58,7 тис. (2014, без врахування наук.-пед. працівників). Відбувається також різке старіння наук. кадрів: за даними того ж звіту серед. вік д-рів наук нині складає понад 61 р., канд. наук — понад 53 р., що загалом призводить до поглиблення систем. кризи укр. науки.