КІ́РХА — лютеранська храмова споруда. У порівнян­ні з катол. храмами від­значається скромнішими архіт. формами. Одно- або дво-поверхова будівля, у плані — прямокутна, з однією або двома баштами, що виконують функцію дзвіниць. Для К., збуд. у традиц. стилі, характер. поділ на частини, які ви­окремлюють і в ін. християн. культ. спорудах (нині — не обовʼязковий). Вівтар знаходиться на під­вищен­ні і за­звичай орієнтов. на Сх., на ньому — роз­пʼя­т­тя, Євангеліє та літург. предмети. У завівтар. частині, як правило, роз­міщують картину (чи вітраж) із зображе­н­ням євангел. подій або просто хрест. У сучас. К. це може бути картина із зображе­н­ням природи або ж вікно. Збоку від вівтаря міститься проповід­ниц. кафедра; нав­проти — місця для мирян (лави або стільці). Роз­ташува­н­ня церк. меблів не має догматич. значе­н­ня, але якщо у К. від­буваються процесії, то нав­проти вівтаря залишають прохід. Над вхід. дверима знаходиться орган.

Поява К. в Україні у 2-й пол. 18 ст. повʼязана з нім. колоністами. Так, у Києві першу деревʼяну К. на честь св. Катерини побудовано 1794–95, але 1812 вона згоріла. Нову будівлю звели 1855–57 за проектом арх. І. Штрома. Лютеран. храм у Полтаві, збудований 1877–81 (арх. С. Григораш), 1933 ро­зібрали більшовики. 1885 німці-лютерани спорудили храм у Ялті, який нині діє як церква св. Марії. Луцьку К., що нині належить Церкві євангел. християн-баптистів, зведено 1906 у неоготич. стилі. В Одесі першу К. збудовано 1827 за проектом арх. Ф. Боффо, яку 1895–97 пере­будовано за проектом арх. Г. Шойрем­брандта (нині є центр. лютеран. кафедрал. собором України св. Павла). Також багато К. збереглося у селах на Пд. України, де компактно проживали нім. колоністи-лютерани.