КРИВОШЕ́ЇН Олександр Васильович (19(31). 07. 1857, Варшава — 28. 10. 1921, Берлін) — політичний діяч. Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1881) зі ступенем кандидата права. Працював юрисконсультом Пів­нічно-Донецької залізниці; від 1884 — у міністерстві юстиції Російської імперії; від 1887 — у земському від­ділі Міністерства внутрішніх справ; від 1896 — помічник начальника, від 1904 — начальник Пере­селенського управлі­н­ня Міністерства внутрішніх справ; від 1906 — товариш (за­ступник) міністра фінансів Російської імперії; 1908–15 — Головно­управляючий землеустроєм і землеробством, за­ймався практичним за­провадже­н­ням Столипінської аграрної реформи. У роки 1-ї світової війни очолював групу міністрів, які намагалися спиратися на під­тримку ліберальної громадськості й враховувати у діяльності царського уряду позицію Про­гресивного блоку. 1915–17 — головноуповноважений товариства Червоного Хреста. Навесні 1918 очолив у Москві «Правий центр», що обʼ­єд­нував консе­рвативних політиків, які орієнтувалися на спів­працю з Німеч­чиною. З початку більшовицького терору у липні того ж року пере­їхав до Києва. Був головою Яс­ської конференції країн Антанти 1918, одним з організаторів антибільшовицької «Ради державного обʼ­єд­на­н­ня Росії» (за­ступник голови). У грудні 1919 — лютому 1920 — начальник управлі­н­ня по­стача­н­ня уряду А. Денікіна. У червні 1920 на за­проше­н­ня П. Врангеля прибув у Севастополь і був при­значений помічником головнокомандувача Руської армії з цивільних справ, керував проведе­н­ням аграрної реформи. Після поразки Білого руху емігрував, жив у Великій Британії, Франції, Німеч­чині.