НАУ́ЛКО Всеволод Іванович (08. 12. 1933, м. Тараща Київської обл. — 01. 11. 2018, Київ) — етно­граф. Доктор історичних наук (1977), професор (1980), член-кореспондент НАНУ (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2013). Закінчив Київський університет (1956). Від­тоді працював на Київській військово-карто­графічній фабриці; 1958–62 та 1965–71 — в ІМФЕ АН УРСР (Київ): від 1968 — старший науковий спів­робітник; 1971–91 — у Київському університеті: 1978–86 — професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, 1987–92 — кафедри археології, етно­графії та музеє­знавства, водночас 1988 заснував лабораторію та музей етно­графії при історичному факультеті; від 1992 — завідувач сектору етно­графічної та фольклорної спадщини, 1994–2005, 2013–17 — від­ділу памʼяток духовної культури, 2008–12, 2017–18 — головний науковий спів­робітник Ін­ституту української архео­графії та джерело­знавства НАНУ (Київ); за сумісництвом від 2001 — у Київському славістичному університеті: 2003–04 — директор Між­регіонального гуманітарного ін­ституту, від 2012 — завідувач кафедри країно­знавства. Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням загальної етно­графії, теорії етносу, етносоціальним та етнодемо­графічним процесам, народним зна­н­ням, матеріальній культурі, обрядовості, про­блемам зарубіжної етнології, музеє­знавству, історіо­графії української етно­графії, історико-етно­графічній спадщині України. Під його керівництвом під­готовлено до ви­да­н­ня альбоми Де ля Фліза та етно­графічні праці, епістолярій Ф. Вовка та М. Грушевського. Член редколегії та автор низки статей в ЕСУ.