Наум Наталія Михайлівна
НАУ́М Наталія Михайлівна (14. 01. 1933, с. Старий Мізунь, нині Долинського р-ну Івано-Франківської обл. — 22. 03. 2004, Київ) — актриса. Дружина Володимира, мати Олександра і Тараса Денисенків. Народний артист України (1974). Державна премія України імені О. Довженка (1999). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2003). У 1950–54 була актрисою Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської, де, зокрема, зіграла ролі Каті («Два капітани» за В. Каверіним), Есмеральди («Собор Паризької богоматері» за В. Гюґо), Валі («Сильні духом» за Д. Медведєвим). Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1958; майстерня М. Верхацького). Відтоді — на Національній кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (Київ). Н. упродовж 30 р. була серед акторок, найбільш впізнаваних в українському кіно. Як професіонал високого рівня невимушено вживалася в образ, її героїні — життєво достовірні. Для творчості Н. характерні ліричні інтонації й національна харизма.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Парася («Земля», 1954, реж. А. Бучма, О. Швачко), Наталка («Педагогічна поема», 1955), Поля Попик («Партизанська іскра», 1958; обидва — реж. О. Маслюков, М. Маєвська), Зіна («Головний проспект», 1956, реж. Л. Естрін), Маруся («Це було навесні», 1959, реж. К. Гаккель, А. Войтецький), Марічка («Олекса Довбуш», реж. В. Іванов), Кетрін («Рятуйте наші душі», реж. О. Мішурін), Надія («Фортеця на колесах», реж. О. Ленціус; усі — 1960), Галя («За двома зайцями», 1961, реж. В. Іванов), Геда Олафсон («Мовчать тільки статуї», 1962), Дзюня Гусаківська («Сон», 1964), Устина («На Київському напрямі», 1968), Варя («Важкий колос», 1970), Наталка («Повість про жінку», 1973), Ольга («Женці», 1978), Ярослава («Високий перевал», 1981; усі — реж. В. Денисенко), Катріна («Білий птах з чорною ознакою», 1971, реж. Ю. Іллєнко), Валентина Іванівна («Ати-бати, йшли солдати…», 1977, реж. Л. Биков), Параска («Візит у Ковалівку», 1980, реж. А. Буковський), Мати Анатолія («Прелюдія долі», 1981, реж. С. Лисецький), Федора («Страчені світанки», 1995, реж. Г. Кохан), княгиня Рєпніна («Поет і княжна», 1999, реж. С. Клименко; усі — Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка), Олеся («Поема про море», 1958, реж. Ю. Солнцева, «Мосфільм»).
Рекомендована література
- Наталія Наум // Оношенко Є., Стрижевський О. Молоді актори українського кіно. К., 1966;
- Брюховецька Л. Дарунки долі // Кіно-Театр. 2000. № 3;
- Слободян В. Життя і творчість у кіносвіті: До 70-річчя від дня народж. Н. М. Наум // Мист. обрії’2003: Альм. К., 2004;
- Брюховецька Л. Наталя Наум: тихе світло душі // Українське обличчя кіно й театру: Зб. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
