Настасів

НАСТА́СІВ — село Тернопільського ра­йону Тернопільської області. 2018 з Hа­стасів., Йосипів. і Марʼянів. сільс. рад утвор. Настасів. сільс. обʼ­єд­на­ну територ. громаду (44,3 км², 2607 осіб). Н. знаходиться на р. Нішла (Нічва; притока Серету, бас. Дністра), за 18 км від обл. центру та 7 км від залізнич. ст. Великий Ходачків. Площа 5,32 км². За пере­писом насел. 2001, мешкали 1984 особи; станом на 2019 — 1762 особи; пере­важно українці. Побл. села виявлено памʼятки пізнього палеоліту. Н. вперше згадується у писем. джерелах 1433. За нар. пере­казами, село заснувала Настя Ча­грівна, яка була не­офіц. дружиною галиц. князя Яро­слава Осмомисла. Існує також легенда про те, як село спалили татари, після чого врятувалася тільки дівчина Настя. На думку місц. крає­знавця Б. Пиндуса, назва походить від чол. імені Ана­стас. 1578 село називалося Ретинці та належало поміщиці Ретчинській. У 17 ст. Н. спалили татари. У 18 ст. селом володіли Потоцькі, які 1701 збудували римо-катол. каплицю, а 1729 на місці греко-катол. церкви — костел Непорочного Зача­т­тя Пресвятої Діви Марії (нині є найдавнішою спорудою Н.). 1745 Ф. Потоцький звів кляштор єзуїтів, які пере­бували в Н. до серед. 19 ст. У серпні 1711 сюди при­їжджав рос. цар Петро І. На поч. 18 ст. тут оселилося багато вихідців з Мазовії. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. ві­ді­йшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1831 під час епідемії холери померли сотні односельців. 1841 проживали 1760 осіб; великий земел. наділ належав родині Яблоновських. 1849 засн. однокласну укр. школу, встановлено памʼят. хрест на честь скасува­н­ня кріпос. права. 1890 мешкали 3124 особи (2493 українці, 516 поляків, 115 євреїв), значна кількість земель належала Шелін­сь­ким і Серватовським. На поч. 20 ст. працювали 2 цегельні, ф-ка з виготовле­н­ня черепиці, паровий млин. 1902 митрополит Андрей Шептицький освятив церкву Вознесі­н­ня Господа нашого Ісуса Христа (збереглася донині). У роки 1-ї світової вій­ни під час боїв зруйновано багато будинків. В УСС і УГА воювали понад 30 осіб. 1920–39 — знову у складі Польщі. У між­воєн. період діяли філії т-в «Просвіта», «Сільський господар», «Союз Українок», «Рідна школа», «Луг», «Сокіл», «Січ», «Хліборобський ви­шкіл молоді», а також дух. оркестр, драм. гурток, хор, ко­оператив, молочарня. 1934–39 — центр ґміни. Від 1939 — у складі УРСР. 1940–62 — село Микулинец. р-ну. 1940 частину замож. польс. осадників і українців виселили в Сибір. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни, пере­буваючи в лавах рад. армії, загинув 121 настасівчанин. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Були ре­пресовані бл. 180 осіб. 1967 закладено дендропарк місц. значе­н­ня (102 види дерев і кущів). У 1980-х рр. колгосп «Колос» був одним із найбагатших в області, спеціалізувався на картоплярстві. Нині у селі роз­таш. центр. садиба під­приємства «Агро­продсервіс», працюють його насін­нєвий, комбікорм. і соєвий заводи, а також 2 свиноферми. Роз­ві­дано поклади піску і глини. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Є хор і гурт «Настасівські музики» (обидва — народні). 2012 засн. Духов. центр Божої Матері. Від­крито погру­д­дя Т. Шевченка (1969), освячено символічну могилу борцям за волю України (1992) та фігуру «Мати-Україна» на честь Незалежності (1996). Серед видат. уродженців — гео­граф, дійс. чл. НТШ І. Тесля (2005 йому встановлено памʼятник), мово­знавець, філософ К. Ганкевич, музико­знавець, фольклорист О. Смоляк; поети І. Бережний, Я. Павуляк; живописець, графік Х. Куриця-Цім­мерман; режисер, засл. діяч мистецтв України М. Джинджиристий. З Н. повʼязані життя та діяльність лікаря С. Загребельного і бандуристки Г. Білогуб-Вернигір.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю