НАТА́ЛІВКА (до 1807 — Нікітіна, 1807–26 — Уманцеве) — село Запорізького ра­йону Запорізької області. Наталівській сільській раді під­порядковані селище Івано-Ган­нівка та села Лежине, Ново­степнянське й Черепівське. Н. роз­ташована на лівому березі р. Мокра Московка (притока Дні­пра), за 4 км від залізничної ст. Лежине; прилягає до східних околиць Запоріж­жя. Площа 19,32 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживала 1041 особа; станом на 2019 — 1147 осіб; пере­важно українці (понад 80 %), а також росіяни, білоруси, молдовани, азербайджанці, цигани. По­близу Н. роз­копано 2 кургани доби бронзи, виявлено антропоморфну стелу із зображе­н­ням воїна з камʼяною булавою, сокирою-молотом і луком. У 2-й половині 18 ст. на території сучасного села існував хутір Нікітіна. 1795 мешкали 94 чоловіки і 78 жінок. 1805–1920, 1922–25 — у складі Катеринославської, 1920–21 — Олександрівської, 1921–22 — Запорізької губерній; 1805–1923 — Олександрівського повіту. У 19 — на початку 20 ст. — волосний центр. Від 1806 тут великим земле­власником був суддя І. Уманець, який на­ступного року на­звав село на свою честь. Після одруже­н­ня його дочки Наталки з поміщиком В. Лісевським село стало весільним посагом й отримало сучасну назву. 1818 у Н. збудували церкву пророка Іллі (у 1920-х рр. її зруйнували більшовики), 1884 — приміще­н­ня народної школи. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — село Запорізької округи; 1932–39 — Дні­пропетровської, від 1939 — Запорізької області. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від жовтня 1941 до жовтня 1943 — під німецькою окупацією. На братській могилі від­крито монумент воїнам-визволителям. Встановлено обеліск воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Від кінця 19 ст. тут роз­робляють поклади гранітів (дрібно-середньозернисті, від світло-сірого до рожево-сірого кольорів). Їх використовували для оздобле­н­ня Хрещатика в Києві, станцій метро й Красної площі в Москві. 1985 під час повені Мокра Московка затопила дільницю № 3 Мокрянського камʼяного карʼєру, внаслідок чого утворилося т. зв. блакитне озеро (є обʼєктом рекреації). Нині по­близу Н. на поверх­ні лежить низка величезних гранітних брил, що мають своєрідні назви (зокрема «Козацька чаша», «Ящірка», «Закохані варани», «Голова варанчика», «Маленький динозаврик»), з якими повʼязано багато легенд. До 2000-х рр. працював Запорізький завод залізобетон­них виробів. Наталівська агрофірма «Нива» за­ймається рослин­ництвом і мʼясо-молочним тварин­ництвом. У Н. — на­вчально-виховний комплекс «школа-дитсадок», бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Від 2005 функціонує фольклорна група «Наталочка». У при­стосованому приміщен­ні діє парафія ікони Божої Матері «Самарська». Серед найдавніших споруд — будинок першорозробника місцевих гранітів К. Павоні (кінець 19 — початок 20 ст., нині використовують для шкільного процесу) та приміще­н­ня Наталівської сільської ради (1914). З Н. повʼязане життя учасника 2-ї світової війни, Героя Радянського Союзу В. Авраменка.