Національна премія України імені Тараса Шевченка

Визначення і загальна характеристика

НАЦІОНА́ЛЬНА ПРЕ́МІЯ УКРАЇ́НИ І́МЕНІ ТАРА́СА ШЕВЧЕ́НКА, Шевченківська премія — найвища від­знака за творчі досягне­н­ня в царині української літератури та мистецтва. Засн. як респ. премія ім. Т. Шевченка по­становою РМ УРСР від 20 травня 1961. Тоді ж роз­роблено й затв. Положе­н­ня про премію та зразки почес. знаків і дипломів лауреатів, а також створ. Уряд. комітет при РМ УРСР на чолі з O. Корнійчуком, до якого уві­йшли як парт.-держ. керівники, так і ві­домі культурно-громад. діячі. Цією премією від­значали твори в галузі літ-ри, образотвор. мистецтва, музики, театр. мистецтва та кінемато­графії. Її першими лауреатами 9 березня 1962 стали П. Тичина та О. Гончар у галузі літ-ри і П. Майборода в галузі музики. По­становою ЦК КПУ і РМ УРСР від 23 квітня 1969 респ. премію ім. Т. Шевченка та респ. премію з архітектури (існувала від 6 лютого 1968) пере­творено на Держ. премію УРСР ім. Т. Шевченка: встановлено 5 премій по 2,5 тис. крб кожна, присуджували щороку 9 березня — у день народже­н­ня Т. Шевченка. Особам, від­значеним премією, присвоювали зва­н­ня «Лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка» та вручали диплом і Почес. знак. Від 1977 роз­ширено ще 3-ма номінаціями — журналістика й публіцистика, теорія та історія літ-ри, театр. мистецтво. Від­тоді уряд. комітет перейм. у Комітет по Державна преміях УРСР ім. Т. Шевченка в галузі літ-ри, журналістики, мистецтва і архітектури при РМ УРСР. 1982 встановлено додатково ще одну премію за кращий твір літ-ри і мистецтва для дітей та юнацтва. 1988 ви­окремлено Держ. премію УРСР з архітектури, а присуджувати її почав спеціально утвор. комітет (див. Державні премії України).

Від 1992 — Державна премія України імені Тараса Шевченка. 1997–99 присуджували також Малу Держ. премію України ім. Т. Шевченка за кращий твор. дебют молодим митцям віком до 35 р. Напр., 1997 лауреатом Малої Шевченків. премії став 34-річ. письмен­ник Олесь Ульяненко, 1998 — солісти Нац. опери України 29-річна О. Нагорна та 34-річ. М. Дідик. З метою під­несе­н­ня пре­стижу Держ. премії України ім. Т. Шевченка Указом Президента України за № 1228/99 від 27 вересня 1999 її перейм. на Нац. премію України ім. Т. Шевченка, а також затв. персон. склад Комітету й Положе­н­ня про Нац. премію. Указом Президента України за № 808/2000 від 22 червня 2000 вона набула нового статусу. Від­тоді присудже­н­ня Нац. премії провадиться Указом Президента України щорічно. Її присуджують авторові чи виконавцеві лише один раз за життя. Лауреатами Нац. премії можуть стати як окремі особи, так і колективи (не більше 3-х авторів окремого твору та колектив, що складається не більше, ніж із 5-ти виконавців). Роз­мір грош. частини Нац. премії ви­значається щорічно Указом Президента України: 2001 у кожній номінації вона складала 50 тис., 2002–03 — 75 тис., 2004–06 — 100 тис., 2007–08 — 130 тис., 2009 — 160 тис., 2010 — 130 тис., 2011 — 250 тис., 2012–14 — 260 тис., 2015 — 240 тис., 2016 — 192 тис., 2017–18 — 240 тис., 2019 — 200 тис. гривень. Встановлено Нац. премії за номінаціями: художня література (поезія, проза, драматургія, пере­клади); докум. i наук.-крит. література (естетика, літературо­знавство, мистец­тво­знавство, есе­їстика, критика, мемуаристика, бібліо­графія, публіцистика, журналістика); образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура, монум. мистецтво, нар. мистецтво); сценічне та екран­не мистецтво (театр. й телевіз. ви­стави, режисер., сценогр., актор. роботи, оперні арії, докум. кіно- і телефільми, анімація). Роз­гляд творів та робіт, висунутих на здобу­т­тя, проводить Комітет із Нац. премії України у 3 конкурсні тури: 1-й тур — поперед. від­бір творів i робіт та допуще­н­ня їх до 2-го туру конкурсу шляхом обговоре­н­ня й від­критого голосува­н­ня; 2-й тур — допуще­н­ня творів i робіт до 3-го туру конкурсу шляхом таєм. голосува­н­ня, публікація в г. «Урядовий курʼєр» списку авторів, допущених до 3-го туру, аналіз матеріалів преси, від­гуків і пропозицій, під­готовка екс­перт. висновків; 3-й тур — під­сумк. обговоре­н­ня творів i робіт, ухвале­н­ня таєм. голосува­н­ням ріше­н­ня щодо кандидатур на присудже­н­ня Нац. премії i по­да­н­ня його до Комісії держ. нагород і геральдики для під­готовки висновків про присудже­н­ня Нац. премії та внесе­н­ня пропозицій на роз­гляд Президентові України. Крім того, Комітет із Нац. премії України опікується ви­да­н­ням книжк. серії «Бібліотека Шевченківського комітету».

Серед ви­знач. громад.-культур. діячів, письмен­ників, митців, акторів, вчених, художників, які стали лауреатами Шевченків. премії, — В. Сосюра, Г. Тютюн­ник, Г. Майборода (усі — 1963), А. Малишко, В. Касіян (обидва — 1964), М. Бажан, П. Вірський (обидва — 1965), П. Панч (1966), Г. Верьовка, А. Авдієвський (обидва — 1968), М. Дерегус (1969), Ю. Збанацький (1970), О. Корнійчук (1971), П. Воронько (1972), П. Загребельний (1974), В. Собко (1975), І. Драч, Д. Шостакович (обидва — 1976), Л. Биков (1977), Є. Гуцало (1985), Л. Костенко (1987), Н. Матвієнко, І. Миколайчук (посмертно; обоє — 1988), М. Жулинський (1992), Б. Антоненко-Давидович, І. Багряний (обидва посмертно — 1992), О. Апанович (1994), Р. Іванченко (1996), Д. Наливайко (1999), Ю. Шерех (Ю. Шевельов; 2000), В. Гришко, М. Попович (обидва — 2001), С. Білокінь (2002), М. Коцюбинська, С. Кримський, М. Слабошпицький (усі — 2005), Д. Стус (2007), В. Малахов, Б. Бенюк, Н. Сумська, В. Франчук (усі — 2008), О. Пахльовська (2010), В. Шкляр (від­мовився на знак протесту проти політики Д. Табачника), Л. Забіляста (обоє — 2011), П. Мідянка, В. Степурко (обидва — 2012), Д. Богомазов (2013), М. Дочинець, Л. Медвідь, Л. Монастирська (усі — 2014), М. Гуйда, Л. Лукʼяненко, О. Сенцов (усі — 2016), С. Коваль, М. Малишко, Б. Фроляк (усі — 2017), Е. Андієвська, С. Плохій, В. Польова, В. Тихий (усі — 2018), Р. Держипільський, О. Забужко, В. Чебаник (усі — 2019). Лауреатами стали також 8 хор. колективів: нар. самодіял. хор. капела хлопчиків та юнаків Львів. обл. будинку вчителя «Дударик» і Держ. засл. капела України «Трембіта» (Львів), Черкаський державний заслужений український народний хор, Держ. засл. академ. капела України «Думка», Капела бандуристів України ім. Г. Майбороди Національна заслужена, зарубіжні колективи — Кубанський козацький хор Державний академічний (РФ), Хор ім. О. Кошиця (Канада), Капела бандуристів ім. Т. Шевчен­ка (США).

Літ.: У Кобзаревій славі: Лауреати Державної премії України імені Тараса Шевченка 1998-го та 1999-го років. К., 1999; Національна премія: перші лауреати. К., 2000; Шевченківські лауреати: 1962–2012: Енциклопед. довід. К., 2012; Письмен­ники Луганщини: лауреати Державної премії імені Тараса Шевченка: Біо­бібліогр. покажч. Старобільськ, 2017.

О. В. Ясь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю