Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка

Визначення і загальна характеристика

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР О́ПЕРИ ТА БАЛЕ́ТУ УКРАЇ́НИ ім. Т. Шевченка 27 жовтня 1867 оперою «Аскольдо­ва могила» О. Верстовського роз­почав діяльність третій у Рос. імперії (після С.-Пе­тербурга й Мос­кви) стаціонар. опер. театр у Києві. Ще до його від­кри­т­тя в міському театрі ви­ступали муз.-драм. трупи антре­пренерів І. Штейна, Л. Мло­т­ковського, гастролювали польс. танц. та італ. оперні трупи, які зна­йомили глядачів із творами Дж. Верді, Дж. Рос­сіні, Ґ. Доніцет­ті, В. Бел­ліні та ін. Основу репертуару театру складали твори рос. композиторів (М. Глінки, О. Дар­гомижського, П. Чайковського, А. Рубінштейна, М. Мусоргського, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова), а також опери зх.-єв­роп. авторів. П. Чайковський досить часто при­їздив до Києва на премʼєри своїх опер, зокрема «Євгенія Онєгіна», по­становка якої від­булася у Києві 1884 (раніше, ніж у С.-Пе­­тербурзі). Композитор від­­­значив диригент. майстерність Й. Прибика, цікаве режисер. виріше­н­ня ви­стави І. Прянишникова, виконавців М. Медведєва (одного з найкращих інтер­претаторів партії Ленського), а також В. Зарудну (Тетяна) та І. Тартакова (Онєгін). Був композитор і на премʼєрі «Мазепи» (1886), де заголовну партію спів­ав І. Тартаков. С. Рахманінов при­їздив на пре­мʼєру «Алеко» (1893), а М. Римський-Корсаков — «Снігуроньки» (1895). Тут роз­починали свій твор. шлях Ф. Стра­винський, Н. Забєла-Врубель, А. Секар-Рожанський. Великий успіх у глядачів мала опера «Різдвяна ніч» М. Лисенка (1874) у виконан­ні муз.-драм. трупи М. Старицького (автор лібрето і реж.; диригент І. Альтані, художник Ф. Вовк). 4 лютого 1896 приміще­н­ня театру згоріло. Проект нової будівлі було замовлено арх. В. Шретеру. Під час будівництва італ. оперна трупа ви­ступала в літньому театрі «Шато де Флер», а восени й узимку — в театрі «Соловцов». У цьому ж приміщен­ні йшли ви­стави Харків. опери (антре­приза О. Церетелі, диригент В. Сук). 16 вересня 1901 оперою «Життя за царя» М. Глінки від­крили новозбуд. театр. 3-ярус. зал для глядачів мав прекрасну акустику, кількість місць зросла з 800 до 1665-ти. Уже в першому сезоні 1901/02 було показано 28 опер, серед яких — «Князь Ігор» О. Бородіна, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Царева наречена» М. Римського-Корсакова, «Пікова дама» П. Чайковського, «Трубадур», «Травіата», «Ріґолет­то» Дж. Верді, «Паяци» Р. Леонкавал­ло, «Кармен» Ж. Бізе, «Пророк» Дж. Ме­й­єрбера, «Тангейзер» Р. Ваґнера. Ви­ставами диригували І. Паліцин, Е. Купер, пізніше Л. Штейнберг, А. Пазовський, В. Бердяєв. Художником-по­становником працював С. Евенбах. У сезоні 1916/17 по­ставлено укр. оперу «Пан сот­ник» Г. Козаченка (диригент О. Ко­шиць, реж. О. Улуханов). Балетну трупу збільшили, що під­вищувало худож. рівень ви­став, зокрема з великими хореогр. сценами: «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Фауст» Ш. Ґуно, «Пікова дама» П. Чайковського. У репертуарі на­ступ. сезонів зʼяви­лися й балетні ви­стави: «Коп­пелія» Л. Деліба, «Жізель» А. Адана, «Мрії» на музику Ф. Шопена, «Марна пере­сторога» П. Гертеля, в яких гол. партії виконували арт. з театрів Москви і С.-Пе­тербурга — Т. Карсавіна, М. Кшесінська, М. Рей­зен, М. Мордкін, згодом Б. Ні­жинська, О. Сталінський та ін. На опер. сцені ви­ступали Ф. Стра­винський, В. Лоський, О. Мишуга, Ф. Орешкевич, І. Алчевський, П. Цесевич, К. Брун-Каміонська, К. Воронець-Монтвід, гастролювали Ф. Шаляпін, Л. Собінов, Т. Руффо та багато ін. ві­домих спів­аків.

1919 роз­почав роботу Київ. держ. опер. театр УСРР ім. К. Лібкнехта. У 1-му сезоні по­ставлено лише 3 опери — «Фауст» Ш. Ґуно, «Аї­да» Дж. Верді та «Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні, а в 1922/23 — 18 ви­став, зокрема «Садко», «Казка про царя Салтана» М. Римсь­кого-Корсакова, «Лоенґрін» Р. Ваґнера, «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера, «Джоконда» А. Понкієл­лі, оперети «Прекрасна Єлена» Ж. Оф­фен­баха, «Гейша» Ш. Лекока. 1926 ви­ставою «Аїда» Дж. Верді (вперше українською мовою; диригент А. Маргулян, реж. Я. Гречнєв, заголовну партію виконала О. Петляш, партію Радамеса — О. Мосін) роз­почала діяльність Київ. держ. академ. укр. опера. 1927 у Києві вперше по­ставлено оперу «Тарас Бульба» М. Лисенка (диригент О. Орлов, реж. Г. Юра, художник А. Петрицький). 1937 нову муз.-літ. ред. опери здійснили композитори Б. Лятошинсь­кий, Л. Ревуцький і поет М. Рильський (диригент В. Дранишников, реж. Й. Ла­пи­цький, художник А. Петрицький). Уперше на сцені в Києві в сезоні 1927/28 глядачам пред­ставлено балет «Блазень» С. Прокофʼєва (диригент О. Орлов, хорео­граф М. Дисковський, художник І. Курочка-Армашевський), 1928 — перший балет на сучасну тему «Червоний мак» Р. Ґлієра (диригент Л. Брагінсь­кий, хорео­граф М. Дисковський, художник О. Хвостенко-Хвостов), 1931 — перший нац. балет «Пан Каньовський» М. Вериківського (хорео­граф В. Литвиненко, консультанти — знавці укр. нар. танцю В. Верховинець та М. Соболь, диригент М. Радзієвський, художник І. Курочка-Армашевсь­кий). У 1930-х рр., окрім рос. і зх.-єв­роп. класич. творів, по­стійно виконували опери сучас. укр. композиторів: «Беркути» (1930), «Щорс» (1938) Б. Лятошинського, «Карме­люк» В. Костенка (1931), «Яблуневий полон» О. Чишка, «Роз­лом» В. Фемеліді (обидві — 1932), «Пере­коп» Ю. Мейтуса, В. Рибальченка, М. Тіца (1939). Від 1934 — Держ. столич. академ. театр опери та балету УСРР. Із Харкова за­проше­но спів­аків В. Борищенка, М. Лит­виненко-­Воль­гемут, І. Па­то­р­жин­ського, М. Гришка, В. Гужову, диригента В. Тольбу. У цей період у театрі працювали спів­аки О. Петрусенко, З. Гайдай, Н. Захарченко, Л. Руденко, М. Бем, А. Іванов, М. Донець, Ю. Кипоренко-Доманський, М. Ча­стій, П. Білин­ник, Н. Гончаренко; арт. балету О. Гаврилова, З. Лурʼє, О. Бердовський, О. Соболь, В. Литвиненко, Б. Степаненко, М. Іващенко, Н. Скорульська; диригенти А. Пазовський, В. Дранишников, В. Йориш, В. Пірадов, Я. Ро­зен­штейн, Я. Карасик, Л. Брагінсь­кий, А. Маргулян, О. Орлов, Н. Рах­лін; хор­мейстер М. Тараканов; реж. М. Смолич, В. Манзій, Й. Лапицький, О. Колодуб, С. Каргальський, Ю. Лішанський, О. Улуханов. До 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка композитор К. Данькевич написав балет «Лілея» за його творами (1940, хорео­граф Г. Бе­резова, виконавиця заголов. партії — А. Васильєва). Цей балет мав декілька сценіч. інтер­претацій: Г. Березової (1945, художник А. Петрицький), В. Вронського (1956, художник П. Злочевсь­кий), А. Шекери (1975, художник З. Васіна), В. Ковтуна (2003, художник В. Окунєв). 1935 група со­лістів балету (10 осіб) під керівництвом Г. Лерхе вперше ви­ступила на Між­нар. фестивалі танцю в Лондоні, глядачів вразило викона­н­ня «Гопака». 1936 по­ставлено перший комед. балет в Україні «Міщанин з Тоскани» В. Нахабіна (диригент Я. Ро­зенштейн, хорео­граф П. Вірський, реж. М. Болотов, художник Г. Кігель). 1936 після Першої декади укр. літ-ри і мистецтва в Москві театр нагороджено орденом Леніна. Від 1939 — Держ. академ. театр опери та балету УРСР ім. Т. Шевченка.

Під час 2-ї світової вій­ни Київ. і Харків. театри обʼ­єд­нано в Укр. театр опери та балету, що працював в евакуації в Іркутську (РФ). У репертуарі — опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовсь­кого, «Іван Сусанін» М. Глінки, «Єв­геній Онєгін» П. Чайковського, «Се­віль­ський цирульник» Дж. Рос­сіні, «Травіата» Дж. Верді; балети «Бах­чисарайський фонтан» Б. Аса­фʼє­ва, «Коп­пелія» Л. Деліба, «Ше­хе­резада» М. Римського-Корсакова, «Штраус­сіана» на музику Й. Штраус­са. У сезоні 1942/43 по­ставлено дві нові ви­стави — оперу М. Вериківського «Наймичка» і балет В. Йориша «Бісова ніч». Водночас в окупов. німцями Києві частина трупи опер. театру, що не евакуювалася, працювала в Київ. Великій опері (існувала від 19 вересня 1941 до 6 листопада 1943; худож. кер.: від листопада 1941 — М. Тараканов, від лютого 1942 — В. Брюкнер). Перший повоєн. сезон у Києві від­крився ви­ставою «Наймичка» М. Ве­риківського (1944, диригент В. Тольба, реж. В. Манзій, художник О. Хвостенко-Хвостов, у гол. партії Ганни — М. Литвиненко-Вольгемут). Кожного сезону в ре­пертуарі зʼявлялися премʼєри опер укр. композиторів: «Честь» Г. Жуковського (1946), «Молода гвардія» Ю. Мейтуса (1947), нові ред. «Наталки Полтавки» (1948), «Утопленої» (1950), «Тараса Буль­би» (1954) М. Лисенка) та балетів («Маруся Богуславка» А. Свєчникова (1951), «Ро­стислава» Г. Жуковського (1955), «Чорне золото» В. Гомоляки (1960), «Тіні забутих предків» В. Кирейка (1963). У 1949 від­значено Сталін. премією оперу «Іван Сусанін» М. Глінки (диригент В. Тольба, реж. М. Стефанович, художник О. Хвостенко-Хвостов, виконавці М. Роменський (Сусанін), Г. Шоліна-Панченко (Антоніда), Ю. Кипоренко-Доманський (Собінін), Е. Томм (Ваня). У повоєн­ні роки в театрі працювали диригенти В. Тольба, Б. Чистяков, С. Столерман, Я. Карасик, К. Симеонов, В. Пірадов, О. Климов, В. Кортац­ці; реж. В. Манзій, М. Смолич, Й. Лапицький, О. Колодуб, Д. Смолич, М. Стефанович. У цей період зав. літ. частини театру став поет М. Рильський, який пере­кладав опери українською мовою («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Іоланта», «Пікова дама» П. Чайковського, «Кармен» Ж. Бізе, «Корневільські дзвони» Р. Планкет­та, «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Снігуронька» М. Римського-Корсакова), ре­дагував текс­ти в операх «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч» М. Лисенка. Київ. сцена для багатьох укр. композиторів була першою, де народжувалися муз.-сцен. інтер­претації їхніх творів. Тут від­булися премʼєри опер «Милана» (1957), «Арсенал» (1960), «Тарас Шевченко» (1963), «Ярослав Мудрий» (1975) Г. Майбороди, «Загибель ескадри» (1967), «Мамаї» (1970), «Ніжність» (1972) В. Губаренка, «Полководець» Б. Лятошинського («Щорс», 1969), «Прапороносці» О. Білаша (1984), «Анна Ярославна — королева Франції» А. Рудницького (1995). Оригін. режисер. ріше­н­ня муз. прочита­н­ня партитури мала опера «Абесалом і Етері» З. Паліашвілі, яка від­значена Державною премією Груз. РСР ім. З. Паліашвілі (1972, диригент С. Турчак, реж. Д. Смолич, художник Ф. Нірод, виконавці заголов. партій Г. Ципола та Я. Головчук). Державною премією України ім. Т. Шевченка від­значено по­становку опери «Катерина Ізмайлова» (1976, автор музики Д. Шостакович, диригент К. Симеонов, хор­мейстер Л. Венедиктов, виконавці Є. Колесник (Катерина) та О. Загребельний (Борис Тимофі­йович). На київ. сцені формувалися засади укр. оперно-вокал. виконавства і нац. муз. режисури. 1951 на Другій декаді укр. літ-ри і мистецтва у Москві кияни пред­ставили нову оперу К. Данькевича «Бог­дан Хмельницький» (диригент В. Пірадов, реж. М. Стефанович, художник О. Хвостенко-­Хвостов, у гол. партії — М. Гришко). Ви­ставу було під­дано критиці у центр. пресі, 1953 під­готовлено 2-у ред. (реж. М. Крушельницький, художник А. Петрицький). Один із найпоетичніших укр. балетів «Лісова пісня» М. Скорульського, написаний за однойм. драмою-феєрією Лесі Українки, став унікал. явищем в історії хореогр. мистецтва. По­становка балет­мейстера В. Вронського й художника А. Волненка (1957) залишається у репертуарі вже багато десятиліть і є школою актор. майстерності для кількох поколінь виконавців. Ви­става й нині хвилює глядачів щирістю почут­тів героїв, яскравими муз. образами. Її по­становка, художнє оформле­н­ня лише оновлюються (1972 — Н. Скорульською, 1991 — В. Литвиновим). У 1950–80-х рр. у театрі працювали спів­аки М. Гришко, К. Огнєвой, В. Третяк, Ю. Гу­ляєв, М. Роменський, С. Козак, В. Тимо­хін, Д. Гнатюк, А. Соловʼяненко, Л. Руденко, Б. Руденко, Н. Гончаренко, З. Христич, К. Радченко, Л. Лобанова, Н. Міс­сіна, Є. Міро­шниченко, Т. Пономаренко, Г. Шо­ліна-Панченко, Є. Чавдар, Є. Ози­мковська, Л. Чконія, Г. Туфтіна, М. Фокін, М. Ворвулєв, В. Матвєєв, К. Лаптєв, В. Любимова, А. Кікоть, А. Кочерга; арт. ба­ле­ту А. Васильєва, Л. Герасимчук, В. Калиновська, О. Потапова, А. Гавриленко, В. Потапова, Є. Єршова, А. Мінчин, Т. Боровик, Т. Та­якіна, Р. Хилько, Л. Сморгачова, Т. Литвинова, І. Лукашова, І. Задаян­на, Е. Стебляк, А. Лагода, А. Кальченко, Н. Уманова, М. Апу­хтін, Р. Клявін-Візиренко, В. Круглов, В. Парсєгов, С. Лукін, В. Рибій, В. Ковтун, А. Бєлов, А. Козлов, В. Федотов; балет­мейстери С. Сергєєв, В. Вронський, А. Шекера; реж. В. Манзій, Д. Смолич, М. Стефанович, В. Скляренко, І. Молостова, Л. Силаєв, В. Бегма; диригенти Б. Чистяков, Я. Карасик, В. Тольба, О. Климов, В. Пі­радов, В. Кортац­ці, І.-Я. Гамкало. У театрі часто працювали за­прошені реж., зокрема Л. Варпаховський («Бал-маскарад» Дж. Верді, 1956), Ю. Лєков («Іоланта» П. Чай­ковського, 1961; «Чіо-Чіо-Сан» («Мадам Бат­терфляй») Дж. Пуч­чіні, 1962), Д. Алексідзе («Отел­ло» Дж. Верді, 1966; дебют у Києві С. Турчака), Е. Пасинков («Загибель ескадри» В. Губаренка, 1967). У 1967 театр нагороджено орденом Трудового Червоного прапора. Серед творів укр. композиторів варто від­значити балети «Камін­ний господар» В. Губаренка (1969), «Дівчина і Смерть» Г. Жуковського (1978), «Ольга» (1981), «Ніч перед Різдвом» (1992), «Вікінги» (1999) Є. Станковича, «Русалонька» О. Костіна (1993). У 1974 по­ставлено дит. балет «Чіпол­ліно», який 1976 одержав Держ. премію СРСР (автор музики К. Хачатурян, хорео­граф Г. Ма­йоров, диригент К. Єременко, художник А. Кириченко, виконавці гол. партій Л. Сморгачова і Є. Косменко). Під час рекон­струкції приміще­н­ня театру (1984–88) ви­стави йшли на сцені Жовтн. палацу; балетні пре­мʼєри від­бувалися в Палаці культури «Україна», зокрема «Ольга» (1981) і «Прометей» (1985) Є. Стан­ковича; ві­домий рос. хорео­граф О. Вино­градов по­ставив балети «Марна пере­сторога» Ф. Герольда (1982) та «Коп­пелія» Л. Деліба (1983). У результаті рекон­струкції збільшено оркестр. яму, встановлено новий орган, вантаж. ліфт, зроблено на сцені «кишені» для декорацій, від­крито новий банкет. зал. Від 1992 — сучасна назва. У 1990-х рр. укр. митці активно спів­­працювали із зарубіж. реж., балет­мейстерами, художниками. Се­ред сучас. по­становок — опери: «Паяци» Р. Леонкавал­ло (2001), «Турандот» (2003), «Манон Леско» (2006) Дж. Пуч­чіні, «Джоконда» А. Понкієл­лі (2004), «Фауст» Ш. Ґуно (2005), «Ярослав Муд­рий» Г. Майбороди (2006), «Мойсей» М. Ско­рика, «Норма» В. Бел­ліні, «Макбет», «Бал-мас­карад» (усі — 2007), «Дон Карлос» (2012), «Набук­ко» (2016) Дж. Верді, «Алеко» С. Рахманінова, «Любовний напій» Ґ. До­ніцет­ті (обидві — 2009), «Іоланта» П. Чайковського (2011), «Севільсь­кий ци­рульник» Дж. Рос­сіні (2019); балети: «Петрушка» (2001), «Весна священ­на» І. Стравинського, «Раймонда» О. Глазунова (обидва — 2003), «Сюїта в білому» на музику Е. Лало (2004), «Ранкова серенада» Ф. Пуленка, «Весі­л­ля Фіґаро» В.-А. Моцарта (обидва — 2005), «Даніела» М. Чембержі (2006), «Буратіно та чарівна скрипка» Ю. Шев­ченка, «Майстер і Маргарита» Й.-С. Баха, Г. Берліоза, Д. Шо­стаковича та ін. композиторів (оби­два — 2007), «Грек Зорба» М. Теодоракіса, «На хуторі біля Диканьки» (обидва — 2008), «Володар Борисфену» (2010) Є. Станковича, «Ка­приси» Н. Паґаніні, М. Скорика (2011), «Дафніс і Хлоя» М. Равеля (2014), «Трикутний капелюх», «Ночі в садах Іспанії» М. де Фальї (обидва — 2016), «Юлій Цезар» О. Рес­піґі (2018). У театрі працювали чи продовжують працювати спів­аки Т. Анисимова, Л. Гревцова, І. Даць, Л. Монастирська, О. Нагорна, М. Стефʼюк, Л. Забіляста, С. Добронравова, Н. Николаїшин, В. Кочур, І. Семененко, К. Стращенко, С. Чахоян, Т. Пімінова, А. Швачка, В. Ченська, О. Ярова, О. Крамарева, І. Борко, О. Востряков, О. Гурець, О. Дяченко, М. Дідик, М. Киришев, Д. Кузьмін, С. Магера, Р. Майборода, Т. Кузьмінова, В. Пивоваров, Павло При­ймак, Петро При­ймак, А. Романенко, С. Фіцич, М. Шуляк, В. Опенько, В. Лупалов, М. Шопша, Б. Тарас, І. Пономаренко, Т. Штонда; арт. балету О. Філіпʼєва, Г. Дорош, Т. Голякова, Т. Білецька, Д. Матвієнко, М. Мотков, М. Прядченко, Я. Ваня, А. Гура, В. Іщук, Д. Недак, К. Кухар, О. Стоянов, М. Сухоруков, К. Алаєва, О. Голиця, Н. Лазебникова, Т. Льозова, Н. Мацак, А. Шевченко, Х. Шишпор; хорео­графи В. Яременко, А. Рехвіашвілі, В. Литвинов; реж. М. Третяк, В. Река; диригенти В. Кожухар, О. Баклан, Г. Макаренко, А. Власенко, А. Кульбаба, В. Олійник; хор­мейстери Л. Венедиктов, А. Семенчук, М. Шевер, О. Тарасенко; художники Ф. Нірод, М. Левитсь­ка. Нині ген. дир.-худож. кер. — П. Чу­прина (2002–11, від 2018), гол. реж. — А. Соловʼяненко (від 2011), худож. кер. балету — О. Фі­ліпʼєва (від 2020), гол. диригент — М. Дядюра (від 2015), гол. художник — М. Левитська (від 1989), гол. хор­мейстер — Б. Пліш (від 2013). 2011–16 худож. кер. був М. Скорик.

На сцені театру від­бувається багато мист. акцій, зокрема фестивалі «Молоді оперні зірки України», «Ballet open space», «Ave Ver­di!», «Серж Лифар де ля данс», Лифаря Сержа імені Між­народний кон­курс артистів балету і хорео­графів, урочисті концерти на від­значе­н­ня істор. подій в Україні, ювілеїв композиторів (Дж. Верді, В.-А. Моцарта, М. Лисенка), спів­аків (А. Соловʼяненка, Є. Мірошниченко, Д. Гнатюка), балерин (О. Фі­ліпʼєвої, Г. Кушнеревої, О. Потапової, В. Калиновської, А. Лагоди). У репертуарі театру залишаються найкращі по­становки класич. опер та балетів зх.-європ. і укр. нац. музики, серед остан­ніх — «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Лісова пісня» М. Скорульського. Не одне десятилі­т­тя на київ. сцені успішно йдуть по­становки хорео­графа А. Шекери — «Спартак» А. Хачатуряна, «Легенда про любов» А. Мелікова, «Ромео і Джульєт­та» С. Прокофʼєва. Багато ви­став за участі ві­домих арт. театру стали худож. на­дба­н­ням мист. скарбниці України, зокрема образи, створені Є. Мірошниченко (Віолет­та в «Травіаті» Дж. Верді, Лючія в «Лючії ді Лам­мермур» Ґ. Доніцет­ті), М. Литвиненко-Вольгемут (Одарка в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), М. Гришком (Бог­дан в «Бог­дані Хмельницькому» К. Данькевича), вокал.-оркестр. звуча­н­ня партитури опери «Тарас Бульба» М. Ли­сенка в інтер­претації диригента С. Турчака, яка вперше з тріумфом про­звучала за кордоном на Між­нар. опер. фестивалі у Вісбадені (Німеч­чина). Перша в Україні нар. арт. СРСР серед арт. балету В. Калиновська захоплювала глядачів не лише блискучою технікою викона­н­ня, а й актор. майстерністю, створюючи образи Зареми («Бахчисарайський фонтан» Б. Асафʼєва) та Кітрі («Дон Кіхот» Л. Мінкуса). Театр гастролює в багатьох країнах світу, найчастіше в Італії, Іспанії, Німеч­чині. Одні з перших гастролей балет. трупи від­булися у Швеції, Норвегії, Данії. 1963 у Югославії кияни ви­ступили з балетом «Лебедине озеро» П. Чайковського й оперою «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовсь­кого. На 2-му Між­нар. фестивалі в Парижі балетну трупу нагороджено «Золотою зіркою» за високу виконав. майстерність (1964). Уперше укр. спів­ачка Г. Ципола виборола на Між­нар. конкурсі в Токіо найвищу нагороду «Краща Чіо-­Чіо-Сан світу» (1979). Під час гастролей театру в Японії (1991) відзнято на ві­деокасети декілька ви­­став, зокрема й «Лісову пісню» М. Скорульського (гол. партію Мавки виконувала Г. Кушнерева, а Лукаша — К. Костюков). 2017 у Києві ви­дано енциклопедію «Національна опера України» (т. 1–2).

Літ.: Чечотт В. 25-летие Киевской рус­ской оперы (1867–1892). 1893; Стефанович М. Київський театр опери та балету: Істор. нарис. 1966; Станішевський Ю. Балетний театр радянської України. 1925–1985. Шляхи і про­блеми роз­витку. 1986; Туркевич В. Хорео­графічне мистецтво України у персоналіях. 1999; Станішевський Ю. Національна опера України. Історія і сучасність. 2002; Його ж. Балетний театр України. 225 років історії. 2003; Станішевський Ю., Швачко Т. Національна опера України. 2001–2011. Т. 2. 2013 (усі — Київ).

Т. О. Швачко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю