Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки

Визначення і загальна характеристика

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР РОСІ́ЙСЬКОЇ ДРА́МИ ім. Лесі Українки Роз­таш. у приміщен­ні «Дому Берґоньє» (Київ), у якому від 1891 діяв стаціонар. рос. театр «Соловцов». Засн. 1926 як Київ. держ. рос. драм. театр. Від­крився ви­ставою «Кінець Криворильсь­ка» Б. Ромашова. У довоєн. період у театрі працювали актори Є. Азарх-Опалова, В. Аристов, Є. Балієв, М. Бєлоусов, К. Бог­данова, М. Болдуман, М. Висоць­кий, Н. Волховська, О. Гранатов, Р. Данилевська, Л. Добржанська, Г. Долгов-Куніс, В. Драга-Сумарокова, Д. Зеркалова, П. Значковський, Л. Карташова, П. Ки­янсь­кий, Ю. Лавров, Г. Лазарев, В. Освецимський, М. Розін, М. Романов, О. Саламанова, Є. Самой­лов, М. Свєтловидов, О. Смирнова, М. Соснін, М. Стрєлкова, В. Халатов, А. Чистяков, С. Юренєв, А. Ячницький; реж. В. Вільнер, В. Неллі, П. Рудін, Ю. Соболєв; художники Г. Руді, І. Федотов. Репертуар театру склали ви­стави за творами рад., класич., зарубіж. драматургії, зокрема «Зойчина квартира» М. Булгакова, «Коха­н­ня під вʼязами» Ю. ОʼНіл­ла, «Приборка­н­ня норовливої» (усі — 1926), «Дванадцята ніч» (1927) В. Шек­спіра, «Бронепо­їзд 14-69» В. Іванова, «Собор Паризької Богоматері» за В. Гюґо (обидві — 1928), «Воскресі­н­ня» за Л. Толстим, «Горе з ро­зуму» О. Грибоєдова (обидві — 1929), «Темп» (1930), «Мій друг» (1932), «Кремлівські куранти» (1940) М. Погодіна, «Під­ступність і коха­н­ня» Ф. Шіл­лера (1932, 1940), «Єгор Буличов та інші» (1933), «Діти сонця» (1937), «Зикови» (1940) М. Горького, «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1933), «Вовки та вівці» О. Островського, «Шоколадний солдатик» Б. Шоу (обидві — 1935), «Діти Ванюшина» С. Найдьонова, «Мачуха» О. де Бальзака (обидві — 1937), «Камін­ний господар» Лесі Українки (1939). Театром керували П. Рудін (1926–28), В. Вільнер (1928–31), В. Неллі (1931–34), Л. Про­зоровський (1934–36), Б. Вершилов (1936–38), К. Хохлов (1938–54).

Від 1941 — ім. Лесі Українки. Під час 2-ї світової війни пере­бував на евакуації. 1944 від­новив діяльність у Києві. 1946 театр нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У післявоєн. період репертуар поповнився ви­ставами: «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» (1944), «Загибель ескадри» (1953) О. Корнійчука, «Піґмаліон» Б. Шоу (1945), «Російське пита­н­ня» (1947), «Четвертий» (1961) К. Симонова, «Ході­н­ня по муках» за О. Толстим (1947), «Овід» за Е.-Л. Войнич (1948), «Всі мої сини» А. Міл­лера (1949), «Учитель танців» Лопе де Веґи, «Директор» С. Альошина (обидві — 1950), «Вороги» (1951), «На дні» (1963) М. Горького, «Мертві душі» за М. Гоголем (1952), «Маскарад» М. Лермонтова (1953), «Дочка прокурора» Ю. Яновського (1954), «В добрий час!» (1955), «У пошуках радості» (1958), «Перед вечерею» (1962), «У день весі­л­ля» (1964) В. Роз­ова, «Роки блукань» (1955), «Іркутська історія» (1960) О. Арбузова, «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «У пущі» Лесі Українки (1958), «Соло на флейті» І. Микитенка, «Юність Полі Вихрової» за романом Л. Леонова «Російський ліс», «Комедія помилок» В. Шек­спіра (усі — 1959), «Ліс» О. Островського (1962) та ін. У театрі працювали актори О. Ануров, О. Борисов, Г. Будиліна, А. Галєєв, К. Деревщикова, В. Добровольський, В. Дуклер, Г. Литвинова, Ю. Мажуга, О. Метакса, Г. Ніколаєва, Г. Пекарська, В. Предаєвич, А. Решетников, А. Роговцева, М. Рушковський, О. Смолярова, І. Па­влова, С. Петров, О. Таршин, С. Філімонов, Д. Франько, А. Шестопалов, М. Швідлер; реж. Л. Варпаховський, Б. Вершилов, Б. Норд, В. Неллі, Л. Про­зоровський, М. Соколов; художники Л. Альшиць, Д. Боровський-Бродський, М. Духновський, В. Мел­лер, А. Петрицький, М. Умансь­кий, І. Федотов; композитори І. Віленський, М. Коваль, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, О. Сандлер, Ю. Шапорін, В. Шебалін. Театром керували М. Романов (1954–61), Ю. Лавров (1965–­67).

1966 театр отримав зва­н­ня «академічний». До поч. 1990-х рр. на сцені театру ставили ви­стави за найві­домішими пʼєсами рад., зарубіж., класич. драматургії: «Дядя Ваня» (1960), «Іванов» (1976), «Вишневий сад» (1980) А. Чехова, «Хто за? Хто проти?» (1965), «І земля скакала мені нав­­стріч» (1974), «Межа спокою» (1982) П. Загребельного, «Дон Карлос» Ф. Шіл­лера (1965), «Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (1966), «Варшавська мелодія» Л. Зоріна (1967), «Камін­ний господар» Лесі Українки (1971), «Без­при­дан­ниця» (1973), «Без вини винні» (1991) О. Островсь­кого, «Російські люди» К. Симонова, «Інтервʼю в Буенос-Айресі» Г. Боровика (обидві — 1975), «Як важливо бути сер­йозним» О. Вайлда (1976), «І від­летимо з вітрами» (1977), «Пʼять днів у липні» (1980) М. Зарудного, «Казка про Моніку» С. Шальтяніса, Л. Яцинавічуса (1978), «Сподіватися» Ю. Щербака (1979), «Віяло» К. Ґольдоні (1980), «Тема з варіаціями» С. Альошина (1981), «Пере­можниця» О. Арбузова (1983), «ОБЕЖ» Б. Нушича (1985), «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта (1986), «Священ­ні чудовиська» Ж. Кокто (1987), «Ціна» А. Міл­лера (1988), «Самогубство» М. Ердмана (1989), «Дама без камелій» Т. Рет­тіґена (1991). У театрі працювали реж. Р. Віктюк, К. Дубинін, В. Малахов, Е. Митницький, І. Молостова, В. Неллі, М. Резнікович, М. Соколов; художники І. Іванов, Д. Лідер, М. Улановський, М. Френкель. У цей період трупу театру поповнили актори: Д. Бабаєв-Кальницький, Н. Батуріна, Л. Бакштаєв, В. Бродський, І. Буніна, Б. Вознюк, Ю. Гребельник, І. Дука, В. Жмакін, В. Заклун­на-Мироненко, О. Ігнатуша, Л. Кадочникова, А. Карпенко, Н. Ко­вʼязіна, О. Комаров, Н. Кондратовська, Л. Кубʼюк, Н. Кудря, Т. Назарова, А. Пазенко, О. Парра, А. Подубинський, М. Рєзниченко, В. Сівач, І. Славинський, А. Хостікоєв, В. Шестопалов, Л. Яремчук та ін. Театром керували Д. Алексідзе (1967–69), Б. Ерін (1969–74), В. Ненашев (1975–78), І. Молостова (1978–80), М. Резнікович (1980–84), Г. Кононенко (1984–87), В. Петров (1988–92), Е. Митницький (1993–94). Від 1994 — сучасна назва. Від 2000 у театрі діє Профес. студія молодих акторів. Зберігаючи традиції, театр екс­периментує, звертається до нових форм та методів. У репертуарі — «Школа скандалу» Р. Шері­дана, «Шалені гроші» О. Островського (обидві — 1995), «Тойбеле і її демон» І. Ба­шевіса-Зінґера, І. Фрідмана, «Фернандо Крапп написав мені цього листа» Т. Дорста, У. Елер (обидві — 1996), «Банківські службовці страшен­но темпераментні...» І. Тердзолі, Е. Вайме, «Осін­ні скрипки» І. Сургучова (обидві — 1997), «Різдвяні мрії» Н. Птушкіної (2000), «У полоні пристрастей (Камін­ний господар)» Лесі Українки (2002), «Дерева вмирають стоячи» А. Касони, «Вовки та вівці» О. Островського (обидві — 2003), «Валентинів день» І. Вирипаєва, «Маскарад» М. Лермонтова, «Наполеон і корсиканка» І. Губача (усі — 2004), «Заповіт цнотливого бабія» А. Крима (2006), «Бабине літо» А. Менчел­ла (2007), «Дядечків сон» за Ф. Достоєвським (2008), «Вишневий сад» А. Чехова (2010), «Жирна свиня» Н. Лабута (2011), «Уявно хворий» Ж.-Б. Мольєра (2012), «Нахлібник» І. Тургенєва (2013), «Джульєт­та і Ромео» за В. Шек­спіром, «Всюди один... Свічка на вітрі» М. Резніковича за творами Т. Шевченка (обидві — 2014), «Вид з мосту» А. Міл­лера (2016), «Оголена зі скрипкою» Н. Коварда, «Ворог народу (Лікар Стокманн)» Г. Ібсена (обидві — 2017), «Актрисі завжди вісімнадцять...» Дж. Мар­рел­ла, «Загадкове нічне вбивство собаки» С. Стівенса за романом М. Гед­дона, «Під­ступність та коха­н­ня» Ф. Шіл­лера (усі — 2018), «Іграшка для мами» А. Ніколаї, «Фальшива нота» Д. Карона, «Пасажир без багажу» Ж. Ануя (усі — 2019). По­становку ви­став здійснюють реж. І. Барковська, О. Гаврилюк, К. Кашликов, Д. Морозов, О. Нікітін, Л. Остропольсь­кий, М. Резнікович, а також за­прошені реж. Ю. Аксьонов, Й. Вайткус, Ґ. Жено, Г. Зискін, А. Кац, О. Котлер, В. Малахов, Е. Пер­ріґ, А. Рибікова. Трупа театру разом із Профес. студією молодих акторів налічує понад 100 акторів, серед них — В. Алдошин, Б. Вознюк, О. Геть­манський, Ю. Гребельник, Г. Гринчак, Н. Доля, І. Дука, Ю. Дяк, О. Єна, О. Замятін, Л. Кадочникова, О. Когут, Н. Кондратовська, Н. Кудря, Н. Кудрявцева, О. Кульчицька, Є. Лунченко, Ю. Мажуга, С. Москвін, Т. Назарова, Н. Ніжерадзе, М. Нікітін, І. Новак, С. Озіряний, О. Поліщук, І. Пономаренко, В. Ращук, О. Савкін, Д. Савченко, В. Сарайкін, О. Силантьєва, Н. Шевченко, Є. Щербань, Ю. Яковлєв, Л. Яремчук та ін. У ви­ставах також беруть участь за­прошені актори А. Варпаховська, В. Єзепов, П. Панчук, А. Сеїтаблаєв, А. Хостікоєв, Г. Хостікоєв. Оформле­н­ня ви­став здійснюють художники О. Дробна, О. Вакарчук, В. Плавун, а також за­прошені — Д. Боровський-Бродський, М. Левитська, І. Несміянов. Муз. частину очолює композитор О. Шимко. 2009 у фойє театру від­крито ви­ставку «Про­стір Боровського», де роз­міщено макети декорацій ви­став минулих років, реквізит, костюми та фото­графії з життя художника театру Д. Боровського-Бродсь­кого. Є 3 сценічні май­данчики: Велика сцена (734 місця), Сцена під дахом (від 2003, 65 місць), Нова сцена (від 2006, 136 місць). Ген. дир.-худож. кер. — М. Резнікович (від 1994).

Літ.: 20 лет. Государствен­ный рус­ский драматический театр имени Леси Украинки. К., 1946; Зюков Б., Сен­никова Р. Театр имени Леси Украинки. К., 1977; Рощин С. Круги сердца // Elite Club. 2007. № 4(26); Маркова Э. Остров высокой культуры // Иные берега. 2011. № 3(23); Исмаилова Н. Связь поколений // Красота. 2011. № 9–10; Вергелес О. Голубки // ЗН. 2016, 13 окт.

Є. О. Посполітак

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю