Національний музей Тараса Шевченка у Києві

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ МУЗЕ́Й ТАРА́СА ШЕВЧЕ́НКА у Києві (НМТШ) — літературно-художній музей; один із найбільших закладів такого типу в Європі. Відкрито 1949 у виділеному РМ УРСР приміщенні на бульварі Т. Шевченка, № 12. Будинок споруджено 1842 (пам’ятка архітектури). Перший власник — генерал від кавалерії П. Олфер’єв, пізніше — київ. міський голова П. Демидов. 1875 його придбав промисловець і меценат М. Терещенко, здійснивши повну реконструкцію за проектом арх. П. Федорова і Р. Тустановського. Будівля набула палацового вигляду у стилі Ренесансу (47 кімнат із 40 камінами й печами). 2-й поверх став анфіладою парад. залів і покоїв, стіни яких розписано альфрей. орнаментами чи оббито такою ж тканиною, що й меблі; печі й каміни оздоблено розписами, а стелі — декор. ліпленням або розписами; паркетну підлогу викладено з цінних порід дерева. У найкращих залах М. Терещенко розмістив свою художню колекцію. Укр. громада в С.-Петербурзі 1861 почала збирати шевченків. колекцію. Друзі поета доклали чимало зусиль, щоб зберегти безцінну спадщину. Г. Честахівський склав опис мист. творів Т. Шевченка, що перебували в помешканні поета у С.-Петербур. АМ; 1888 передав на збереження В. Тарновському (молодшому). Значна частина твор. спадщини Т. Шевченка належала приват. особам і колекціонерам: С. Боткіну, С. Глазенапу, В. Горленку, Б. Залеському, В. Жуковському, А. Козачковському, В. Коховському, братам Лазаревським, М. Микешину, Д. Мордовцю, Є. Рейтерну, І. Цвєткову. Постійно поповнюючись, шевченків. колекція В. Тарновського зростала; 1897 власник передав її Черніг. земству, що відкрило Музей укр. старожитностей (згодом Черніг. істор. музей). 1926 у Харкові створ. Інститут Т. Шевченка, гол. завдання якого — збирати рукописи, живописні твори, документи, прижиттєві й посмертні вид. та ін. матеріали про життя і творчість Кобзаря. При відділі рукописів Інституту Т. Шевченка від 1929 як підрозділ функціонував Музей Т. Шевченка. 1933 на базі Літ. музею при Інституті Т. Шевченка утвор. Галерею картин Т. Шевченка, почала діяти 1934; до неї передано 107 оригін. мист. творів художника. Долучено колекцію із Черніг. істор. музею. 1939 у Будинку АН УРСР у Києві організовано Респ. ювіл. Шевченків. виставку, на якій (крім експонатів Галереї картин Т. Шевченка) представлено матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Москви, Ленінграда (нині С.-Петербург), Саратова, Львова, Баку. 1940 РНК УРСР постановила організувати в Києві на базі цієї виставки Центр. держ. музей Т. Шевченка, зосередивши тут всі оригін. матеріали, пов’язані з життям і творчістю Кобзаря. Матеріали з виставки закріплено за Музеєм, експозицію якого відкрито у квітні 1941 в приміщенні Маріїнського палацу (зібрано бл. 10 тис. експонатів). Діяльність Музею припинено з початком війни; найцінніші експонати перед нім. окупацією евакуювали до м. Новосибірськ (РФ). 1943 постановою РМ УРСР створ. Держ. літ.-худож. музей Т. Шевченка при Інституті української мови та літ-ри АН УРСР, куди запропоновано передати все майно, музейні та архівні матеріали шевченків. музеїв (не реалізовано). 1944 всі шевченків. експонати повернено до Харкова й розміщено в Музеї укр. мистецтва. 1945 постановою РМ УРСР об’єднано Центр. держ. музей Т. Шевченка та Галерею картин Т. Шевченка в єдиний Літ.-худож. музей (почав діяти 1949 у Києві). Фонд. базою стали об’єднані колекції, оригін. шевченків. документи, матеріали з музеїв і установ Чернігова, Дніпропетровська (нині Дніпро), а також оригін. твори Т. Шевченка, що зберігалися в музеях Москви та Ленінграда. Заг. кількість експонатів осн. фонду Музею становила бл. 4 тис. од. У 24-х залах розгорнуто експозицію, присвяч. життю і творчості Т. Шевченка. Серед експонатів — літ. й мист. твори, документи, мемор. речі поета, а також мист. твори його сучасників, полотна на шевченків. тематику. Деякі з останніх виконували на замовлення тодіш. влади, що вже програмувала представлення в експозиції Т. Шевченка як революціонера-демократа, поборника рос. демократії. 1966 Київський літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка (провулок Т. Шевченка, № 8а) перетворено на філію Держ. музею Т. Шевченка. 1989 відкрито відокремлений відділ — Мемор. музей Т. Шевченка (вул. Вишгородська, № 5). Осн. напрями діяльності Музею: н.-д., наук.-експозиц., виставк.-експозиц., наук.-освітня, наук.-метод., наук.-фонд. робота, наук. комплектування фонд. колекції. У 1980-х рр. наук. колектив Музею за участі А. Гайдамаки розробив нову експозицію за темат.-хронол. принципом. 1989 відкрито і реставровано, відновлено вигляд будівлі кін. 19 ст.: декор. прикраси, ліплені орнаменти, вишукані розписи, панно роботи художника В. Котарбінського. Підбір експонатури (оригін. живописні твори і скульптура, автографи, прижиттєві вид., документи, етногр. матеріали, меблі) здійснено з урахуванням інтер’єру кожної зали, що дало змогу створити цілісну картину склад. і трагіч. для народу України епохи, в яку жив і творив поет. Експонували полотна Т. Шевченка: «Катерина», «Селянська родина», «На пасіці», портрети Г. і П. Закревських, П. Куліша, І. Лизогуба, О. Лук’яновича, В. Кочубея та ін.; в окремому залі представлено офорти художника. Указом Президента України 2001 Київ. держ. музею Т. Шевченка надано статус національного. 2002 у колекції Музею — 28 тис. експонатів осн. фонду (живопис, графіка, декор. мистецтво, скульптура, архів, друков. матеріали, книги, фото, мемор. речі); допоміж. фонду — понад 44 тис. В експозиц. залах представлено твори видат. художників, скульпторів, письменників і композиторів, у яких відображено епоху Т. Шевченка, його життя і діяльність: художні твори К. Брюллова, І. Рєпіна, В. Тропініна, І. Крамського, В. Штернберга, І. Соколова, М. Башилова, К. Трутовського, Л. Жемчужникова, І. Сошенка, М. Микешина, С. Васильківського, М. Самокиша, О. Сластіона, Ф. Красицького, І. Їжакевича, В. Касіяна, М. Дерегуса, К. Трохименка, М. Хмелька, Б. Смирнова та ін.; твори скульпторів Ф. Каменського, П. Клодта, В. Беклемішева, Ф. Балавенського, І. Кавалерідзе, М. Лисенка, І. Макогона, П. Мовчуна, В. Зноби та ін. У кількох залах експоновано матеріали, що засвідчують світ. значення творчості Т. Шевченка, переклади його творів багатьма мовами зарубіж. країн. 2003 підпорядк. Мін-ву культури України. 2006 відкрито оновлену експозицію у 15-ти залах, поряд з оригін. творами Т. Шевченка на банерах з’явилися збільшені копії окремих його картин. Фонд. колекція Музею — понад 70 тис. од. Найціннішими є оригінали мист. творів Т. Шевченка (834), автографи вірша «Чи не покинуть нам, небого» та уривка з поеми «Царі», прижиттєві вид. з дарчими написами, 11 фотографій, понад 100 мемор. речей (мольберт, палітра, етюдник із приладдям для малювання, чорнильниця, ручка, офортні дошки, табакерка, предмети для виконання гравірувал. робіт, штамп-печатка, лінійки). 2009 до 60-річчя Музею НБУ випущено ювіл. монету. Щороку в Музеї з фонд. колекції влаштовують виставки творів Т. Шевченка та ін. художників. Зусиллями Музею організовано пересувні виставки в РФ, Чехії, Словаччині, Швейцарії, Індії, Латвії, Білорусі. Виставк. діяльність полягає в підготовці проектів наук., істор.-культур. й культурол. характеру, представленні шевченкіани у широкому спектрі, доробку художників — шевченків. лауреатів, набутки сучас. митців. 1974 проведено виставку «Художні твори у власній колекції Т. Шевченка»; у 1980-х рр. (через капремонт у Музеї) у Респ. виставк. павільйоні підготовлено виставку «Шевченко-художник», у залах Музею історії міста Києва — виставку «Т. Шевченко-портретист». 1989 виставк. робота значно активізувалася: влаштовано понад 500 стаціонар. і пересув. виставк. експозицій. Однією з перших відкрито виставку «Т. Шевченко в колі сучасників» (з колекції ДРМ, Ленінград). Серед найважливіших проектів 1989–2012: «Скарби Шевченкового дому», «Т. Шевченко-пейзажист», «Т. Шевченко-художник», «Живопис Т. Шевченка», «Акварелі Т. Шевченка. 1845–57», «Осяяне щастям обличчя...» (Т. Шевченко-портретист; із колекції Музею), «Віч-на-віч із Т. Шевченком» (автопортрети), «Жива душа поетова святая...» (меморії та оригінали живопис. творів Т. Шевченка; шевченків. місця у творах художників 20–21 ст.), «У нашім раї на землі...» (жін. образи в творах Т. Шевченка-художника з колекції Музею), «В моїй Україні колись...» (Т. Шевченко та укр. дворян. роди), «Раритет» (до 75-річчя Інституту літ-ри НАНУ, Київ), «Шевченкові реліквії», «Український краєвид 19–20 ст. із колекціїї НМТШ», «На незабудь Штернбергу...», «Таїна облич» (портрет. живопис 19 ст. із колекції Музею); виставк. експозиції істор.-культур. характеру, присвяч. шевченків. Петербургу (із Т. Лебединською); виставки, організовані з Нац. н.-д. реставрац. центром України (Київ), зокрема «Дослідження та наукова реставрація раритетів Національного музею Тараса Шевченка». Експоновано виставки скульптури М. Кардиналовської й П. Капшученка, укр. писанки С. Зєлик (США), творів Шевченків. лауреатів І. Марчука, М. Максименка, А. Антонюка, В. Франчука, В. Лопати, нар. художника України М. Стратілата; живопис на склі А. Рак, розпис на шовку М. Кирницької й О. Мороза, витинанки В. Корчинського, кераміку Л. Денисенко-Єременко. Масштабні проекти — «Шевченкіана Львова», «Голодомор 1933 р. в Україні», «Український рушник», «Художнє скло України», виставка ікон «Образ Пресвятої Богородиці», «Світовид. Українці і природа», виставка до 100-річчя від дня народж. композитора М. Вериківського; Всеукр. мист. проект «Наш час — наш простір», «Світ творчості Р. Таґора», «Сила волі. Провідники визвольного руху», фотовиставка «Польські акценти Києва» (із польс. нац.-культур. громадою Києва), «Євреї на землі: Агро-Джойнт та сільськогосподарські колонії Південної України у 1920–30-і рр.», проект з етнографом О. Долею «Українська традиційна іграшка та лялька» (згодом — «Українське Різдво»), експозиція творів М. Приймаченко та О. Шевчука (2012). Із видавництвом «Софія-А» (Київ) представлено персон. виставки художників сучасності, виставку творів відомих укр. художників «Єдина Україна. Единая Украина», виставки творів Д. Стецька, І.-В. Задорожного, Ю. Вінтаєва. Низку мист. проектів здійснено у співпраці з Президент. фондом Л. Кучми «Україна», Академією творчості інвалідів. 2013 реалізовано спіл. проект із Домом-музеєм М. Волошина (смт Коктебель, АР Крим): у НМТШ експоновано виставку «Акварелі Т. Шевченка і М. Волошина». 2013 проектом «Несподіваний Шевченко» Музей започаткував культурол. акцію «Щеплення від стереотипів» для з’ясування особливостей рецепції постаті поета-художника від 19 до поч. 21 ст. та інтерпретації його образу митцями різних генерацій. До 200-ліття від дня народж. Т. Шевченка у Музеї проведено реконструкцію та ремонтно-реставрац. роботи. Принцип. відмінністю оновленої експозиції «Т. Шевченко: Божественне покликання» став умов. поділ експозиц. площі 2-го поверху на 2 частини: у першій порушено проблему адекват. часу моделювання постаті Т. Шевченка; у другій — створ. культурне поле для розкриття співвідношення традиції і новаторства в творах Т. Шевченка-художника. Істор., літ., худож. контексти демонструють значення Т. Шевченка для України, його вагоме місце в світ. культурі через історію життя геніал. людини. Фонд. колекція Музею (2019) — понад 90 тис. од. Після реконструкції 2013–14 з’явилися додатк. виставк. площі. 2014–19 реалізовано виставк. проекти: «У пошуках Т. Шевченка», «Т. Шевченко-художник» (спільно з Нац. культурно-мист. та музей. комплексом «Мист. арсенал», Київ), виставку «Шевченкіана в українській тонкій кераміці», «Dubia / Сумнівні» (твори, приписувані Т. Шевченку), «Війна. Шевченків вимір», «Культурний код України в художньому просторі пейзажу», «Споріднені душі. Ф. Ґойя. Т. Шевченко. К.-Ґ. Лаос», «Невидиме. М. Примаченко», «(Р)еволюція міфу: трансформація кобзарства у 19–20 ст.», «Дворянські родини і Т. Шевченко», «Два голоси однієї родини» (до 145-річчя від дня народж. Ф. Красицького), «[Не]втрачений артефакт», «Перепоховання = Перетворення». У співпраці з Вишгород. істор.-культур. заповідником (Київ. обл.), Музеєм історії Десятин. церкви та НМУНДМ (обидва — Київ) проведено виставку «Забуте Межигір’я». Сучасне мистецтво представлене проектами «Ми просто йшли» (П. Бевза та М. Журавель), виставка інсталяцій З. Лихачової «Dakini», «Trading Illusions — Contemporary Art from Northern Germany and Ukraine». У Музеї проведено фотопроекти «Переможці», фотовиставку «Портрет солдата», присвяч. воїнам антитерорист. операції (спільно з громад. організацією «Нар. тил», благодій. фондом «Повернись живим»), фотовиставку «Рани» Й. Сивенького. Музей започаткував Всеукр. мист. акцію «Мій Шевченко — мій світ»; від 2014 активізував міжнар. діяльність (мист., культурол., істор.-культурні проекти з посольствами Литви, Польщі, Австралії, Франції, Швейцарії, Китаю, Данії та ін.).

У Музеї проводять н.-д. роботу, спрямов. на ґрунт. вивчення та популяризацію спадщини Т. Шевченка. Наук. співроб. Музею брали участь у підготовці вид. «Повне зібрання творів» Т. Шевченка (1939–63, т. 1–10; 2001–14, т. 1–12), «Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії» (1975; 1982), «Шевченківський словник» (1976, т. 1; 1978, т. 2), «Шевченківська енциклопедія» (2012–19, т. 1–6; усі — Київ), «Щедрість серця: Казахстан у творчості Т. Шевченка» (Алма-Ата, 1982). Науковці Музею здійснили понад 20 видавн. проектів, зокрема альбом із коментарями «Т. Шевченко. Мистецька спадщина», атлас «Шляхами Великого Кобзаря» (обидва — 2013), «Шевченко-художник: Бібліографічний покажчик (1839–2012)» (2013, т. 1; 2014, т. 2), «Тарас Шевченко: І слово вічнеє, і образ невідцвітний…», бібліогр. покажчик «Тарас Шевченко та Університет св. Володимира. Спогади сучасників» (спільно з Київ. університетом), альбом «“Ходімо дальше, дальше слава…”: Мистецька спадщина Тараса Шевченка 1847–1861 років: рисунок, акварель, сепія, гравюра» (усі — 2014), «“Згадайте, братія моя…”: Київ Тараса Шевченка» (2016), «Слідчо-наглядові справи Тараса Шевченка. Корпус документів (1847–1859): Метаграфовані тексти» (спільно з Інститутом історії України та Інститутом літ-ри НАНУ, Центр. держ. істор. архівом України), «Тарас Шевченко та українські дворянські родини» (обидва — 2018; усі — Київ). У Музеї проведено першу Міжнар. наук.-практ. конф. «Святої правди голос новий» (2012, спільно з Київ. університетом), Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 85-річчю Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка (2013), Всеукр. наук.-практ. конф. «Святий Київ наш великий» (присвяч. 170-річчю перебування Т. Шевченка у столиці, 2016), Міжнар. наук.-практ. конф. з нагоди 90-річчя відкриття Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка (2018). Музей став співорганізатором Наук.-практ. конф., присвяч. 170-річчю Кирило-Мефодіїв. братства (2015). Музеєм проведено Міжнар. наук. круглий стіл, присвяч. 200-літтю від дня народж. О. Бутакова (2016), наук. круглі столи до 200-річчя М. Костомарова (2017), присвяч. кн. «Щоденник» Т. Шевченка (2018), 30-річчю діяльності Мемор. музею Т. Шевченка (2019). Директор — М. Мацапура (1944–50), К. Дорошенко (1950–79), О. Поляничко (1979–2000); ген. дир. — С. Гальченко (2000–05), Н. Клименко (2005–12), Д. Стус (від 2012).

Літ.: Центральний державний музей Т. Г. Шевченка: Проспект. 1941; Державний музей Т. Г. Шевченка: Корот. путівник. 1955; Київський державний музей Т. Г. Шевченка. 1961; Дорошенко К. П. Державний музей Т. Г. Шевченка Академії наук Української РСР // Пит. шевченкознавства. 1962. Вип. 3; Державний музей Т. Г. Шевченка в Києві. 1963; Державний музей Т. Г. Шевченка: Каталог фондів. 1967. Вип. 1; Державний музей Т. Г. Шевченка. 1971; Державний музей Т. Г. Шевченка: Фотокнига. 1981; Поляничко О. І. Скарбниця соціалістичної культури // В сім’ї вольній, новій. 1984. Вип. 1; Державний музей Т. Г. Шевченка: Альбом. 1989; Національний музей Тараса Шевченка: [Альбом]. 2002; Національний музей Тараса Шевченка: Альбом-путівник: Нова експозиція. 2009; Стус Д. В., Чуйко Т. П. Національний музей Тараса Шевченка // Київ у нац. пам’яті. 2013 (усі — Київ).

Т. П. Чуйко