Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ МУЗЕ́Й У ЛЬВО́ВІ ім. Андрея Шептицького Засн. 1905 як приватна фундація митрополита Галицького УГКЦ Андрея Шептицького під на­звою «Церковний музей». 1911–39 і 1941–44 — Нац. музей у Львові, 1944–90 — Львів. музей укр. мистецтва, 1990–2005 — Наук.-мист. фундація митрополита Андрея Шептицького — Нац. музей у Львові. Від 2005 — сучасна назва. Під­порядк. Мін-ву культури України. Первісно Музей знаходився на Святоюр. горі, у приміще­н­нях пере­облаштованої митропол. возівні, 1911 коштом Андрея Шептицького для нього при­дбано віл­лу проф. Львів. університету Е. Дуніковського (вул. М. Мохнацького, нині М. Драгоманова, № 42). У 1913 тут від­булося святкове від­кри­т­тя першої екс­позиції, під час якого засн. оголосив про дарува­н­ня Музею укр. народові. Для упр. його справами ще 1908 Андрей Шептицький сформував Кураторію, до якої уві­йшли ві­домі церк., наук., культурні, політ. діячі Галичини. Знач. внесок у пере­творе­н­ня Музею в наук.-мист. ін­ституцію європ. рівня зробив І. Свєнціцький (дир. від 1905). У 1931 для організац. і фінанс. сприя­н­ня діяльності створ. Союз прихильників Нац. музею у Львові (очолив єпис­коп І. Бучко), що видавав «Літопис Національного музею». 1934–38 загалом ви­йшло 5 чисел, 2000 за сприя­н­ня меценатки Х. Дибуляк-Чорпіти (м. Філадельфія, США) його поновлено під на­звою «Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького». Зі збільше­н­ням колекцій 1930–32 з пн.-сх. боку палацової вілли за проектом О. Пежанського добудовано бічне крило у стилі функціоналізму. 1935 у межах заходів з нагоди 30-річчя створе­н­ня Музею та на пошану 70-річчя від дня народж. його засн. на тер. музей. комплексу від­крито памʼятник митрополиту Андрею Шептицькому, зведений за проектом С. Литвиненка (зруйнований 1947). Від часу заснува­н­ня роз­витку Музею активно сприяли І. Франко, М. Грушевський, Ф. Колес­са, М. Павлик, Йосиф Сліпий, І. Левинський, С. Крушельницька, В. Щурат, К. Студинський, К. Шептицький, І. Труш, І. Крипʼякевич, В. Щербаківський, П. Холодний та ін. І. Свєнціцький спрямував процес формува­н­ня екс­позиції в русло комплекс. і систем. від­ображе­н­ня усіх форм культури як духов. цілісності народу. Комплектува­н­ня фонд. збірок включало: укр. іконопис 14–18 ст., рукописи і старо­друки, живопис 18–20 ст., скульптуру, декор. різьбле­н­ня, худож. метал 12–18 ст., графіку, давню тканину 15–18 ст., нар. мистецтво, археологію тощо (станом на 1935 — бл. 80 тис. од. зберіга­н­ня). 1939–40 рад. влада здійснила реформува­н­ня музей. установ Львова та області, внаслідок чого з 21-го музею залишилось лише 7. Під час пере­розподілу колекцій до фондів Нац. музею наді­йшли твори із зі­брань музеїв Богослов. академії, Ставропігій. ін­ституту, Нар. дому, НТШ, Любомирських, Яна ІІІ, монастиря студитів «Студіон», музею «Бойківщина» (м. Самбір Львів. обл.), гімназії сестер василіянок; депозитів товариства «Просвіта», Земел. банку гіпотечного, «Нар. торгівлі», «Маслосоюзу», кооп. банку «Дністер» та ін. Водночас вилучено й пере­дано до Львів. картин. галереї, Музею етно­графії, Львів. істор. музею та ін. «не­профільні» твори й істор.-культурні памʼятки. У 1950–60-і рр. проведено обмін окремими творами з музеями УРСР і СРСР. 1952 із фондів вилучили і знищили як «ідеологічно шкідливі» 1728 творів класиків укр. образотвор. мистецтва кін. 19 — 1-ї пол. 20 ст. (І. Труша, О. Архипенка, О. Новаківського, С. Литвиненка, М. Бойчука, М. Бутовича, Василя і Миколи Кричевських, Ф. Красицького, П. Ковжуна, О. Грищенка, М. Глущенка, М. Андрієнка-Нечитайла та ін.), понад 4 тис. книг та 138 томів і папок архів. матеріалів. У тому ж році з посади дир. знято І. Свєнціцького. На­ступ. кроком стало пере­міще­н­ня 1953 понад 10-тисячної збірки давньоукр. мистецтва (іконопис, скульптура, декоративне дерево, давній метал) у не­при­стосовані для зберіга­н­ня приміще­н­ня Вірм. собору, за­знали ре­пресій і працівники.

1991 Нац. музеєві пере­дано будівлю колиш. Львівського міського промислового музею (про­спект Свободи, № 20), зведену 1904 за проектом Л. Марконі у стилі пізнього історизму (в 1950–90-х рр. тут діяла Львів. філія Центр. музею В. Леніна). У цій споруді роз­таш. фонди іконопису, скульптури, декор. дерева, металу, давньої тканини, живопису та ін. У екс­позиц. залах роз­горнуто роз­діли по­стій. екс­позиції «Українське мистецтво ХІІ — початку ХХ ст.», що від­дзеркалюють еволюцію худож. культури України впродовж 9-ти ст. Оновлена по­стійна екс­позиція, створ. на тер. істор. комплексу Музею (вул. М. Драгоманова, № 42), пред­ставляє роз­виток укр. мистецтва 20 ст. у роз­маїт­ті стилів і мист. напрямів. Її від­кри­т­тя приурочили до 150-річчя від дня народж. Андрея Шептицького й презентували одночасно із його бронз. погру­д­дям авторства С. Литвиненка, встановленим 2014 перед палацовою будівлею Нац. музею на місці зруйнов. монумента. Сучасне зі­бра­н­ня Музею (понад 175 тис. од. зберіга­н­ня) презентує укр. культуру як невід­дільну складову світ. духовно-мист. спадщини. Нині тут зосереджено найкоштовнішу в Україні колекцію середньовіч. укр. сакрал. мистецтва, найповнішу в світі збірку укр. сакрал. мистецтва 12–18 ст. і найбільш вартісне у ній зі­бра­н­ня іконопису 14–18 ст. (понад 4 тис. од.). У ньому пред­ставлено унікал. па­мʼятки 14 ст. — ікони «Архангел Михаїл з дія­н­нями» (із с. Сторона), «Юрій Змієборець» (із с. Станиля, нині обидва — Дрогоб. р-ну Львів. обл.), «Архангел Михаїл» та «Архангел Гавриїл» (із с. Дальова, нині Під­карп. воєводства, Польща), «Преображе­н­ня» (із с. Бусовисько, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) та ін. Серед творів укр. бароко — Жовків. іконостас (1697–99) І. Рутковича та Богородчан. іконостас (1698–1705) Й. Кондзелевича. Одна із найбагатших у Європі збірок кирилич. писем. культури та книговидавн. справи (понад 10 тис. од.) містить рукописи 11–14 ст. (Бучац. Євангеліє поч. 13 ст., Пандекти Антіоха 1307), Євангелія, Апостоли, Мінеї, Прологи, Служби, Ірмологіони; кириличні друки від інкунабул кін. 15 ст. до ілюстров. вид. 18 ст.: краків. вид. Ш. Фіоля (1491–93), праз. і вілен. друки Ф. Скорини (1517–21), майже усі вид. І. Федорова, Львів. Ставропігій. братства, ві­домих укр. друкарень 17–18 ст. Вагомо пред­ставлені друки зх.-європ. видавництв 15–18 ст. — Рима, Кельна, Нюрнберґа (обидва — Німеч­чина), Амстердама, Парижа, Лондона; значна добірка вид. грец. мовою; унікал. збірка памʼяток муз. культури 16–18 ст. Цін­ними є фонд. зі­бра­н­ня графіки: зразки укр. профес. і нар. гравюри 17–18 ст. (Л. Тарасевича, Іллі, І. Гочемського, І. Филиповича та ін.), зх.-європ. і сх. графіки (зокрема твори Дж.-Б. Тьєполо, Рем­­брандта, А. Дюрера, япон. гравюра, графічні твори митців Німеч­чини й Польщі). У збірці укр. живопису — твори класиків укр. образотворчості 19 — поч. 20 ст. Т. Шевченка, К. Устияновича, Т. Копистинського, С. Васильківського, Ф. Красицького, Миколи й Олександра Мурашків, М. Ткаченка, І. Труша, О. Новаківського, О. Кульчицької, М. Бойчука, М. Сосенка, П. Холодного. Сучасне укр. мистецтво ре­презентоване твор. доробком у різних мист. напрямах і течіях доби модернізму та постмодернізму: від 1900-х рр. до сучас. пошуків кін. 20 — поч. 21 ст. (твори М. Глущенка, О. Грищенка, О. Архипенка, Марії та Романа-Стефана Сельських, К. Звіринського, Д. Довбошинського, В. Патика, Л. Медвідя, О. Мінька, З. Флінти, Є. Лисика, Е. Миська, Д. Крвавича, Є. Дзиндри, Я. Чайки, Р. Петрука, В. Одрехівського та ін.). Багатим і роз­маїтим є понад 20-тисячне зі­бра­н­ня нар. декор.-ужитк. мистецтва, що охоплює період 18 — поч. 20 ст. (осн. частина — твори із Зх. України).

У різний час збірками Музею опікувалися М. Бойчук, М. Сосенко, В. Пещанський, М. Драґан, М. Пигель, В. Свєнціцька, Я. Нановсь­кий, М. Батіг, Л. Коць-Григорчук, О. Сидор та ін. Нині у його структурі діють наук.-фонд., екс­позиц.-ви­ставк. і ре­ставрац. під­роз­діли. До складу наук.-фонд. під­роз­ділу входять від­діли давньоукр. мистецтва, рукописів і старо­друків, графіки, укр. мистецтва 19 — поч. 20 ст., сучас. нар. мистецтва, обліку фондів; ви­ставк.-екс­позиц. — від­діл екс­позиц.-ви­ставк. і наук.-освіт. роботи та від­окремлені від­діли-музеї — Кульчицької О. Художньо-меморіальний музей (вул. Листопадового Чину, № 7), Левицького Л. Художньо-меморіальний музей (вул. К. Устияновича, № 10), Новаківського О. Художньо-меморіальний музей (вул. Листопадового Чину, № 11), Труша І. Художньо-меморіальний музей (вул. І. Труша, № 28) та музей «Сокальщина» (м. Червоно­град Львів. обл.). У Нац. музеї створ. найбільший у структурі музей. закладів України ре­ставрац. під­роз­діл, що має широку спеціалізацію та містить майстерні-від­діли ре­ставрації предметів темпер. живопису, поліхром. скульптури та декор. різьбле­н­ня, олій. живопису, предметів на паперовій основі та декор.-ужитк. мистецтва, а також сектори ре­ставрації тканини і наук. досліджень. У структурі музею діє наук. б-ка, початки формува­н­ня якої сягають років заснува­н­ня музею. У 1920–30-х рр. музей регулярно публікував каталоги ви­ставок, альбомні та моногр. вид. й ін. наук. і наук.-пі­знавал. продукцію. Його видавн. діяльність значно зросла від серед. 2000-х рр., зокрема на­друк. наук. праці О. Білої, Л. Волошин, О. Семчишин-Гузнер, М. Гелитович, О. Жеплинської, Р. Косів, Д. Посацької, В. Арофініка, Б. Мисюги, О. Кіс-Федорук. Щороку Нац. музей від­відують понад 150 тис. осіб. Його спів­роб. проводять числен­ні ви­ставки, між­нар. і всеукр. форуми, презентації вид., творчі конкурси, муз.-мист. вечори, концерти класич. музики, зу­стрічі з ві­домими діячами науки та культури; організовують широке коло заходів для шкіл. молоді: інтегров. уроки, теор. заня­т­тя та майстер-класи, проекти з організації пі­знавал. до­зві­л­ля на шкіл. канікулах, творчі майстерні для юних художників і митців-аматорів тощо. Ген. дир. — І. Кожан (від 2005).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю