Набережна

Визначення і загальна характеристика

НА́БЕРЕЖНА — укріплений під­пірною стіною та іншими спорудами берег природних і штучних водо­ймищ (річки, лиману, озера, моря тощо); вулиця, прогулянкова зона чи про­їзд уздовж берегової лінії. Здавна Н. будували з дерева, ни­ні — найчастіше з каменю, бетону та залізобетону. При­значені для зміцне­н­ня берегів, зокрема від роз­мива­н­ня, на­да­н­ня їм правил. форми й естетичності; полегшен­ня причалюва­н­ня суден, їх завантаже­н­ня та роз­вантаже­н­ня, пере­ходу пасажирів (порт. Н.); зручного про­їзду транс­порту та руху пішоходів. У насел. пунктах Н. можуть бути обмежені з одного боку забудовою або парком, а з ін. — пляжем. Найдовша Н. у Єв­ро­пі — у м. Дні­про. Вона проходить уздовж правого берега р. Дніп­ро від житл. масиву Парус (на Зх.) до Пд. мосту, складається з 3-х частин: Заводська (9000 м), Січе­славська (Центр., 4700 м) й Пере­моги (6900 м). Там роз­таш. готель «Дні­пропетровськ» (1974, арх. В. Зуєв), Дні­пров. цирк (1977–80, арх. П. Нірінберг), найдовша (т. зв. китайка) і найвища (28-поверх. житл. комплекс «Башти», 2007 автор. колектив був удостоєний Держ. премії України у галузі архітектури) будівлі в місті. Дамбу зведено з металург. від­ходів у 1950-х рр., а без­посередньо Н. — у 1960–70-х рр. (кер. буд. робіт — Б. Мільман, арх. В. Зуєв). 1996 від­крито памʼятник будівельникам дні­пров. Н. (скульптор В. Наконечний, арх. В. Мірошниченко). 2005–07 проведено мас­штабну ре­кон­струкцію (2008 Д. Волик, І. Пі­дорван, С. Пікаш, М. Смирнов, В. Товстик від­значені Державною премією України у галузі архітектури). На лівий берег прокладено 5 мостів, зокрема й Мерефо-Херсонський, що є єдиним у Європі залізнич. мостом з криволіній. кон­струкцією (споруджено 1912–32, у післявоєн­ні роки від­новлено, 1952 М. Мо­ло­канов за удосконале­н­ня від­будови отримав Сталін. премію). Архіт. й містобуд. цін­ність має Н. Дні­пра у Києві (серед. 19 — 20 ст.), що пролягає від Пошт. площі до моста ім. Є. Патона правим узбереж­жям Дні­пра та зʼ­єд­нує істор. місцевості Поділ і Видубичі. Сучас. ви­гляду вона почала по­ступово набувати від 1-ї пол. 20 ст. 1936–38 реалізовано 1-у чергу (кер. — В. Беспалий; консультанти: арх. В. Осьмак, фахівець у галузі механіки ґрунтів М. Герсеванов і фахівець у галузі буд. кон­струкцій В. Келдиш) між Пошт. площею та мостом ім. Є. Бош (1941 зруйнов. рад. військами під час від­ступу), зокрема збудовано під­пірну стіну з каменю на дере­вʼяних палях, двобічні парадні сходи, що неподалік води завершувалися чавун. огорожею з граніт. стовпами, створ. нижній май­данчик. На поч. 1950-х рр. водночас із рекон­струкцією автомобіл. шляху зведено до Наводниц. парку 2-у чергу під­пір. стіни із за­стосува­н­ням збір. залізобетон. кон­струкцій. 1957–61 споруджено річк. вокзал (арх. В. Гопкало, В. Ладний, Г. Слуцький), 1956–57 — Парк. міст на о-в Труханів, 1960 — станцію метрополітену «Дні­про» (арх. С. Па­вловський, Г. Гра­нат­кін, А. Ігнащенко, П. Красицький, С. Крушинський), 1965 — міст Метро (за його проект інж. Г. Фукс отримав премію РМ СРСР). Знач­ні рекон­струкції проведено в 1980-х та 2010-х рр. На київ. Н. є один із символів міста — памʼят­ник засн. Києва (1982, скульптор В. Бородай, арх. Н. Фещенко); встановлено памʼятний знак «Сонце-­хрест Шевченкової правди» (1989, скульптор Р. Петрук). Збереглися колона Маґдебур. права (1802–08, арх. А. Меленський), під­пірна нижня стіна Нової Печер. фортеці (1856), берег. насосна станція Пд.-Зх. залізниці (кін. 19 ст.), стара (1890-і рр.) та нова (1902–08) спо­руди електро­станцій Київ. трамвая (повністю трамвай. рух у цій частині міста припинено 2011).

Н. вздовж річок облаштовано й в ін. обл. центрах і великих містах України: на березі Дні­пра — в Ка­мʼянському, Нікополі (обидва — Дні­проп. обл.), Запоріж­жі, Ржищеві (Київ. обл.), Горішніх Плавнях (Полтав. обл.), Херсоні, Черкасах, Каневі (Черкас. обл.); Бахмутки — в Бахмуті (Донец. обл.); Бистриці-Солотвинської — в Івано-Фран­ків­ську; Ворскли — в Полтаві; Горині — в Нетішині (Хмельн. обл.); Десни та Стрижня — у Чернігові; Дністра — в Могилеві-Подільському (Вінн. обл.) та Новодністровську (Чернів. обл.); Дунаю — в Ізмаїлі (Одес. обл.); Зх. Бугу — в Червоно­граді (Львів. обл.); Ікопоті та Случі — в Старокостянтинові (Хмельн. обл.); Інгулу — в Кропивницькому та Миколаєві; Кальміусу — в Донецьку; Латориці — в Мукачевому (Закарп. обл.); Пд. Бугу — у Він­ниці, Южноукраїнську (Микол. обл.), Хмельницькому; Пруту — в Чернівцях; Псла — у Сумах; Росі — в Білій Церкві (Київ. обл.); Салгиру — в Сімферополі; Самари — в Новомосковську (Дні­проп. обл.); Серету — в Тернополі; Сіверського Дінця — в Святогірську (Донец. обл.); Стиру — в Луцьку та Вараші (Рівнен. обл.); Тетерева — в Житомирі; Турії — в Ковелі (Волин. обл.); Ужа — в Ужгороді; Уманки (Осташів. став) — в Умані (Черкас. обл.); Усті — в Рівному; Харкова — у Харкові. На березі Чорного моря, його заток і лиманів Н. створ. у Ялті (2010 за її рекон­струкцію Л. Бурда, О. Дорохіна, Ю. Іванченко, В. При­сту­па, Н. Старикова від­значені Державною премією України у галузі архітектури), Севастополі, Алушті, Єв­паторії, Керчі, Судаку, Саках, Феодосії (усі — АР Крим), Білгороді-Дністровському, Очакові, Чорно­мор­ську, Южному (усі — Одес. обл.), Одесі, Скадовську (Херсон. обл.); на узбереж­жі Азов. моря, його заток і лиманів — у Маріуполі (Донец. обл.), Бердянську (Запоріз. обл.) та Генічеську (Херсон. обл.).

А. І. Шушківський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю