НАГАЄ́ВСЬКА Олена Варнавівна (21. 05(03. 06). 1900, с. Япринцево, нині Оренбур. обл., РФ — 02. 02. 1990, Мос­ква) — живописець, мистецтво­­знавець. Член Моск. СХ (1960). Закін. факультет сусп. наук 1-го Середньоазіат. університету (Ташкент, 1924), у Москві навч. на курсах роз­пису тканин (1927), у худож. студіях Н. Удальцової, А. Лентулова, О. Ку­пріна (1927–30), у пейзаж. майстерні Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації художників-живописців та оформлювачів (1940–41), закін. мистецтвозн. від­діл. філол. факультету Моск. університету (1949). Працювала у Москві: 1931–38 — в обʼ­єдн. «Всекохудожник»; 1948–49 — у видавництвах «Искус­ство», «Советская книга»; 1949–50 — в Упр. промкооперації; у м. Бахчисарай (нині АР Крим): 1951–52 — спів­роб. і художник Музею печер. міст, 1960-і рр. — екс­курсовод істор.-археол. музею. Учасниця міських, обл., респ. мистецьких ви­ставок від 1920-х рр. Персон. — у Бахчисараї (1959, 1962), Москві (1964), Севастополі (1970, 1980), Сімферополі (1971, посмертні — 2000, 2010). Створювала живописні пейзажі Криму, Кавказу та Серед. Азії, натюрморти. Авторка моно­графій «Иван Петрович Витали. 1794–1855» (Москва, 1950), «Ольга Максимовна Мануйлова: Жизнь и творчество» (Фрунзе, 1965), нарису-путівника «Бахчисарай и окрестности» (Сф., 1968; 1976; 1979), низки мис­тецтвозн. статей. Брала участь в укла­дан­ні вид. «Рус­ское искус­ство: Очерки о жизни и творчестве художников второй поло­ви­ны XIX века» (Москва, 1954; 1971). Деякі роботи зберігаються у Севастоп., Сімфероп. ХМ, Бахчисарай. істор.-археол. музеї, Львів. галереї мистецтв, музеях РФ. У Бахчисараї 1995 від­крито її будинок-музей.