Нагірний Василь Степанович

Визначення і загальна характеристика

НАГІ́РНИЙ Василь Степанович (11. 01. 1848, с. Гірне, нині Стрий. р-ну Львів. обл. — 25. 02. 1921, Львів) — архітектор, громадський діяч. Батько Є. Нагірного. Навч. у Львів. тех. академії (1870–71), Федерал. політехніці в Лозан­ні (Швейцарія, 1871–75). Жив у Цюриху, працював у проект. конторах і держ. установах Швейцарії. 1882 повернувся до Львова. Спів­засн. т-в «Нар. торгівля» (1883), «Дні­стер» (1892), «Сокіл» (1894), першої профес. організації укр. художників Львова — Товариства для роз­вою руської штуки (1898, разом із Ю. Панькевичем та І. Трушем). Ви­ставив свої архіт. роботи на «Першій руській ви­ставці штуки», організов. 1898 у Львові. Побудував понад 200 церков (пере­важно муров.), де за­стосовував форми неороман. та неовізант. стилів і при­йоми нар. деревʼяної архітектури. Від 1905 будував із сином. Автор проектів церк. споруд у м-ку Олесько (1891, нині смт Буського р-ну), с. Тухля (1895, нині Сколів. р-ну), м. Яворів (1902), с. Пере­гноїв (1907, нині Золочів. р-ну), с. Суховоля (1912, нині Городоцького р-ну; усі — Львів. обл.); церков св. Василія Великого у с. Лисичинці (1903) та Покрови Пресвятої Богородиці в с. Гнилиці (1905; нині обидва — Під­волочис. р-ну), Нар. дому в м. Борщів (1908; усі — нині Терноп. обл.).

Літ.: Слободян В. Церкви Василя Нагірного // Вісн. ін­ституту «Укрзахід­проект­ре­ставрація». 1994. № 2; Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних. Ч. 1: Церкви В. Нагірного. Л., 2013.

Ю. О. Бірюльов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю