Нагірянка
Визначення і загальна характеристика
НАГІРЯ́НКА — селище Чортківського району Тернопільської області. У 2-й пол. 20 ст. були приєднані села Марилівка та Хомʼяківка. Н. знаходиться на горбистій поверхні Подільської височини, між річками Черкаська (на лівому березі — с. Ягільниця) та Тупа (за кілька км униз за течією — с. Мухавка; обидва — Чортків. р-ну), що впадають у Серет (бас. Дністра). Відстань до обл. центру становить 89 км, до райцентру — 10 км, до річк. пристані на Дністрі в м. Заліщики Терноп. обл. — 35 км. Площа 14,8 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2370 осіб; станом на 2019 — 2120 осіб; переважно українці. Через с-ще проходять автомобіл. шлях Луцьк–Тернопіль–Чернівці та залізнична гілка Тернопіль–Заліщики. У Н. функціонує залізнична ст. Ягільниця. Памʼятки археології: поселення Н. І, Н. ІІ (обидва — черняхів. культура, давньорус. час), Н. ІV (бронз. доба, ранній заліз. вік), Н. V (давньорус. час), могильник Н. ІІІ (комарів.-тшинец. культура). Н. вперше згадується у писем. джерелах 1785. Тривалий час була передмістям Ягільниці, осідком управи ключа маєтків графів Ляскоронських. До 1918 входила до складу Австро-Угорщини (до 1867 — Австрія). Хомʼяківку заснували на поч. 18 ст. вихідці зі Самбора (нині Львів. обл.), Марилівка виникла 1882 як хутір побл. фільварка Ляскоронських. 1900 у Н. мешкали 1321, 1910 — 1398 осіб. Від 1918 — під контролем ЗУНР; 1919–39 — під польс. владою. У цей період функціонувало багато осередків укр. т-в, зокрема «Просвіти», «Рідної школи» та «Соколу». 1921 проживали 1143, 1931 — 1405 осіб. 1928 Ляскоронські заснували Марилів. спирт. завод (нині у структурі держ. ВО «Тернопільспирт» концерну «Укрспирт»; потуж. 13 тис. дал на добу). У вересні 1939 увійшли рад. війська. У тому ж році у Н. організовано Ягільницький кінний завод. Пізніше при ньому створ. музей, іподром, кінно-спорт. школу. Ягільниц. коні ставали чемпіонами та рекордсменами ВДНГ СРСР і УРСР, дуже цінуються на міжнар. аукціонах. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни у складі рад. армії воювали 190 воїнів-земляків, з яких 45 загинули. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА (у його лавах перебували бл. 70 осіб). У Н. — заг.-осв. школа, 2 дошкіл. заклади; клуб, б-ка; амбулаторія сімей. медицини. 1991 створ. жін. вокал. ансамбль лемків. пісні «Потічок», що 2003 отримав звання «народний», а 2009 став фіналістом телевіз. програми «Фольк-Мюзік» О. Пекун. Донині на тер. Н. зберігся Ягільниц. замок Ляскоронських (споруджений 1630, відтоді кілька разів перебудований). Наприкінці 1810-х рр. австр. влада облаштувала в ньому сушарню для тютюну, а згодом тут був відкритий тютюн.-ферментац. завод, що працював до 2007. Греко-катол. громаді належить перевезена з Карпат 1672 деревʼяна церква Успіння Пресвятої Богородиці. 1989 вона реставрована, у рад. час мала статус памʼятки архітектури УРСР. 1971 споруджено памʼятник рад. воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. 1993 встановлено памʼятник Т. Шевченку. 1994 за участі дисидента, політ. діяча В. Чорновола відбулося освячення місця перепоховання вояків УПА. 2015 відкрито памʼятний знак Борцям за волю України. Серед видат. уродженців — педагог, іноз. чл. НАПНУ Т. Левовицький, економіст, поет В. Дерій, поет Р. Вархол, художник-кераміст Я. Прокопик, саксофоніст, кларнетист, педагог М. Крупей, композитор, аранжувальник, колиш. кер. ансамблю «Смерічка» В. Прокопик, майстер кінного спорту СССР М. Нитяга. З Н. повʼязане життя соціолога М. Пірен. 1996 село відвідав Президент України Л. Кучма.
Літ.: Соневицька О., Стефанович Б., Дражньовський Р. Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1974; Валігура К. Ягільницьких скакунів сідлають уже нові вершники // Свобода. 2001. № 75; Земля Тернопільська: Турист. путівник. Т., 2003; Чортківщина: Істор.-турист. путівник. Т., 2007.
М. І. Корчинська
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
