Нагоряни

НАГОРЯ́НИ  — село Заліщицького району Тернопільської області. До 1960-х рр. Н. постійно мали свою місц. управу, а відтоді підпорядк. Нирків. сільс. раді. Село знаходиться за 23 км від райцентру та 6 км від залізнич. ст. Ворвулинці. У нирків. урочищах Вила та Стави з джерел бере початок р. Поросячка, що неподалік впадає у Джурин (притока Дністра). За бл. 2 км дністров. водами проходить межа з Івано-Фр. обл. На пд. і пд.-сх. околицях Н. ростуть мішані ліси. Побл. села охороняються пам’ят­ки природи місц. значення Джурин. водоспад і карст. печера Нагірянська. Площа 2,17 км². За переписом насел. 2001, проживали 593 особи; станом на 2019 — 435 осіб; переважно українці. Виявлено пам’ятки трипіл. та черняхів. культур і давньорус. часу. Між Н. і с. Нирків — урочище Червоне, де розташ. руїни Червоногород. замку, довкола якого в минулому існувало м. Червоногород. Наприкінці 14 ст. воно було резиденцією князів. роду Коріятовичів, від 1778 належало князю К. Понінському; тривалий час виконувало функції центру Червоногород. пов. Поділ. воєводства (після закінчення 2-ї світової вій­ни майже спорожніло, відтоді до 1970 формально існувало як с. Червоне). Н. вперше згадані у писем. джерелах 1493. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. відійшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1789 тут проживали 106, 1820 — 95 родин. 1900 насел. становило 1115 (з них 904 українці, 192 поляки та 19 євреїв), 1910 — 1148 осіб. Під час 1-ї світової вій­ни значна кількість будівель була зруйнована. 1920–39 — знову під польс. владою. Тоді ж функціонував осередок товариства «Просвіта» та ін. укр. т-в. За даними перепису 1921, було 209 дворів, мешкали 900 осіб. У вересні 1939 у Н. увійшли рад. війська. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Околиці Н. багаті на глину, пісок, червоний і білий буд. камінь, алебастр, вапняк. Деякий час у с. Поросячка (нині у межах Н.) працював колгосп. гіпс. завод. Нині у Н. — початк. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Збереглася церква св. Миколая з дзвіницею (1730), що нині є пам’яткою архітектури нац. значення та належить УГКЦ. Храм. ансамбль споруджено у традиціях нар. архітектури. Його кілька разів реконструювали та дещо перебудовували. Сучас. вигляду набув після капітал. ремонту в 1989. Муров. церква складається з 3-х частин однак. висоти, вкритих спіл. двосхилим дахом з главками. В інтер’єрі нава та притвор об’єднані у спіл. простір. Дзвіниця, що має конструкцію типу четверик на четверику, розташ. на Сх. від храму. Її перший ярус є кам’яним і вкритий широким дахом; другий — дере­в’яний меншого розміру з відкритою аркадою та шатр. дахом. 2000–04 однойм. цегл. храм для влас. потреб збудувала православна громада. Встановлено погруддя Т. Шевченка та насипано символічну могилу вояків УПА.

Рекомендована література

1. Сіреджук П. Першовитоки: нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів. К., 1994;
   Google Scholar Internet
2. Дрозд В. Село Нагоряни на тлі історії України: Істор.-краєзн. нарис. Т., 2008.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю